«Особливий режим»

— За останні п’ять років на вугільних підприємствах було травмовано більш нiж 97,5 тисячi осіб, півтори тисячі працівників загинули. За статистикою, в середньому на рік гине близько 300 гірників. Які уроки виносять державні органи, аналізуючи роботу цієї галузі?

— Украй незадовільний стан промислової безпеки у вугільній промисловості був розглянутий на розширеному засіданні Ради національної безпеки та оборони, Президентом України були надані відповідні доручення уряду. Врешті-решт, главою держави в 2002 році був виданий указ «Про невідкладні заходи щодо поліпшення умов праці та вдосконалення державного нагляду за її охороною на підприємствах вугільної промисловості». Але в 2002 році на шахтах відбулося ще кілька аварій з тяжкими наслідками: того «чорного» липня пожежа на магістральному стрічковому конвеєрі на шахті «Україна» ДХК «Селидіввугілля» забрала життя 35 шахтарів, 38 було травмовано; вибухи газу метану на орендному підприємстві «Шахта ім. О.Ф. Засядька» — 20 загиблих, 12 травмованих; на шахті «Ювілейна» ДХК «Павлоградвугілля» — 6 загиблих.

Після липневих аварій Держкомітетом з нагляду за охороною праці був запроваджений (з 29 липня 2002 р.) особливий режим організації державного нагляду в галузі. Введено щодобовий, а на особливо небезпечних шахтах і щозмінний інспекторський нагляд. Особливий режим нагляду — це форс- мажорна форма впливу, однак її впровадження на той час було адекватним ситуації, що склалася з аварійністю. Була призупинена робота 43-х шахт. Відновлення роботи кожної конкретної шахти здійснювалося тільки після розгляду на рівні Міністерства палива та енергетики України причин припинення робіт і усунення порушень.

Слід відзначити, що це дало позитивні наслідки. Рівень смертельного травматизму в серпні 2002 року (9 випадків) — найнижчий за останні 20 років. А це традиційно місяць, коли гірники працюють з підвищеним навантаженням, бо намагаються зустріти своє професійне свято, День шахтаря, високими досягненнями. До речі, завдяки оперативно вжитим заходам, Мінпаливенерго вдалося компенсувати втрати вуглевидобутку, викликані припиненням роботи шахт, і завершити серпень з виконанням норми видобутку вугілля.

Але найголовніше, що система отримала після такого наглядового «пресингу», — це усвідомлення інспекторським складом і керівниками місцевих органів державного нагляду дієвості принципового підходу до виконання своїх функцій. А також — зрушення у свідомості керівників шахт і галузі щодо необхідності ставлення до питань безпеки не за залишковим принципом.

— На що звертатиметься особлива увага? І ще один момент: чи існує нині конструктивна взаємодія між різними органами влади, відповідальними за стан безпеки у вугільній промисловості? Адже між вашим комітетом й представниками Мінпаливенерго виникали деякі непорозуміння?

— Минулого року вперше в програмі діяльності Кабінету Міністрів України визначено окремим розділом питання охорони праці та промислової безпеки. І зараз простежується тенденція до зниження рівня травматизму на вугільних шахтах. Однак ситуація з виробничим травматизмом у галузі поки не набула незворотного характеру. Проблемними залишаються питання дотримання вимог пилогазового режиму, зокрема виявлення загазувань та вжиття заходів щодо запобігання цьому. Дуже важливим є посилення контролю за веденням вибухових робіт. Одним із резервів поліпшення умов безпеки праці шахтарів є вдосконалення схем вентиляції, транспортних розв’язок, планів ліквідації аварій на шахтах, де планується проводити капітальне будівництво нових горизонтів та блоків. Необхідною умовою для промислової безпеки є прогноз технічного стану обладнання, яке відпрацювало нормативний ресурс.

Сьогодні вперше за останні роки можна сказати, що почала діяти вертикаль галузевого управління охороною праці на вугільних шахтах. Держнагляд у промисловості здійснюють 347 державних інспекторів на 1416 підприємствах, в установах та організаціях. Комітетом налагоджено взаємодію із Мінпаливенерго, хоча цей процес був і нелегким. Але деякі непорозуміння свого часу не переросли в антагонізм, а навпаки, допомогли знайти спільні підходи до вирішення нагальних проблем. Значно поліпшився стан забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту; вдалося зрушити з місця питання щодо обладнання та впровадження на шахтах комплексу газової інформації та системи зв’язку «кліть—машиніст».

І головне. Усі ми пам’ятаємо реакцію керівників галузі, коли ми заборонили застосування у вугільних шахтах горючих конвеєрних стрічок і через деякий час одночасно зупинили 64 вугледобувні підприємства. Члени комiтету тоді майже усю ніч з керівництвом галузі «з’ясовували стосунки». На сьогодні два основних виробники стрічок для українських шахт — Курський і Лисичанський заводи — перейшли на виробництво важкогорючих стрічок, хоча до цього вони разом з деякими керівниками галузі нас переконували, що це неможливо. Сьогодні жодна шахта не спускає в гірничі виробки горючу стрічку.

Ще один приклад. Під час розслідування причин сумнозвісної аварії на шахті ім. Засядька, пов’язаної з проведенням вибухових робіт, урядова комісія погодилась із нашою пропозицією щодо заборони застосування на шахтах небезпечної вибухівки класу Т-19. Після непростих, іноді конфліктних взаємодій з виробниками цієї вибухівки та керівниками шахт ми таки домоглися того, що ця вибухівка з виробництва знята, а заводи перейшли на виготовлення іншої, безпечнішої.

— Аналізуючи стан травматизму в різних галузях, фахівці звертають особливу увагу на ще одну проблему: недбале ставлення до правил безпеки самих працівників...

— Коефіцієнт смертельного травматизму на 1 млн. т видобутого вугілля за 2003 рік склав 2,7 проти 3,25 попереднього року, а видобуток вугілля знизився на 2,6 млн. тонн (з 81,9 млн. тонн до 79,3 млн.). Смертельно травмовано на 50 шахтарів менше, ніж у минулому році (217 проти 267). Більше 50 відсотків шахтарів (105 чол.) загинули внаслідок особистої недисциплінованості, численних порушень норм і правил з охорони праці та безпечного ведення робіт, порушень трудової та технологічної дисципліни, через необережні або несанкціоновані дії виконавців робіт.

На шахтах України впродовж 2003 року сталося 22 аварії, травмовано 84 чоловіки, з них 28 — смертельно. Аналіз обставин та причин смертельного травматизму показує, що основним чинником є низький рівень виробничої та технологічної дисципліни працівників, відсутність належного контролю за веденням робіт. Інспекторським складом проведено 52633 обстеження гірничих робіт, на 19,2% (з 9806 до11684) збільшилась кількість штрафів, накладених на працівників, на 21,3% (з 669639 грн. до 812303 грн.) — сума цих штрафів.