«Парк Горького» — новий символ

Коли це інтерв’ю вже готувалося до друку, стало відомо, що харківські активісти знову збираються у Парку імені Горького. Тільки тепер уже біля височезного паркана, який з’явився там за лічені дні й обгородив велику територію лісу поблизу лижної бази «Темп». Що відбувається за парканом, широкій громадськості наразі невідомо. Зі слів працівників «Темпу» з’ясувалося, що це відтепер — приватна територія.

З часу нашої розмови з відомим харківським правозахисником, головою Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадієм Бущенком стало відомо не тільки про паркан. Буквально за два-три дні громадські організації й активісти злагодженими діями добилися широкого обговорення Законопроекту №2450 «Про мирні зібрання». Останнього часу українці, як ніколи раніше, стають на захист своїх прав. І, що прикметно, під час акцій протесту все рідше з’являється партійна символіка. Це, звичайно, великий мінус політикам, і зокрема опозиції.

Натомість — великий плюс українцям, які без сторонньої допомоги і головне — мирно(!) відстоюють право на життя вільній країні. Агов, скептики, ловіть каменюку у город: «моя хата скраю» — сьогодні не про українське суспільство. Харківських екологів підтримують у Києві, друзів убитого Ігоря Індила — у Житомирі. Протест проти неякісного зовнішнього оцінювання з англійської мови почав Маріуполь (читай на стор. 2) — підтримала вся Україна.

Чи це і є те омріяне громадянське суспільство?

— В останні дні повідомлення із Харкова трохи стихли. Що зараз відбувається в парку і довкола Парку ім. Горького?

— Протягом сумнозвісних подій у парку було затримано півтора десятка людей, яких звинувачують у злісній непокорі працівникам міліції. Зараз відбуваються розгляди цих справ — власне, кілька з них уже розглянуто. До речі, двоє затриманих, справу яких розглядав суддя Лазюк, отримали 15 діб адміністративного арешту. Разом із тим, справа іншої особи, яка була затримана з тими двома, припинена за відсутністю складу правопорушення. Ще два засідання закінчилися стягненням штрафів із підсудних. Ось така, скажемо, протилежна судова практика. Одні судді вважають, що в діях затриманих не було взагалі нічого протиправного, а суддя Лазюк вирішив, що ці люди не тільки порушували закон, але й заслуговують на максимально можливе покарання. Також у суді зараз знаходяться кілька позовів щодо правомірності дій тієї організації, яка розпочала вирубку дерев, оскільки вона не мала відповідних документів і до цього часу не має. Тобто дерева були знищені незаконно і без відповідних дозволів. І ще декілька позовів — щодо законності самої постанови міської ради про виділення цих земельних ділянок під забудову, будівництво дороги і таке інше. Крім того, є досить багато заяв про порушення кримінальної справи проти цих молодиків (воєнізовані формування з бейджиками «муніципальна охорона»), які нападали на захисників лісу, а також проти працівників, які валили дерева прямо на людей, — і просто щастя, що не було смертельних випадків, адже кількатонне дерево могло впасти на будь-кого. В цих справах потужна кримінальна складова. Зараз я й інші юристи домагаємося того, щоб цих осіб встановили і покарали.

— Я так розумію — вирубку вже закінчено і 500 дерев, як було заплановано, вже знищено...

— Вирубку закінчено. Але вирубали навіть більше, ніж 500 дерев. За підрахунками екологічної групи «Печеніги» знищено близько 700 дерев.

— У парку вже з’явився височезний паркан. Чи не думаєте ви, що поки йдуть судові засідання, забудова розпочнеться, і всі ці протести будуть марними?

— Так, це може статися. Саме на це і розраховують люди у місцевій владі, саме цим пояснюється і поспіх, із яким все робилося. Але все одно ми будемо шукати можливість зупинити незаконні дії та добитися поновлення всього, що було знищено. Інакше, недобросовісні люди будуть вважати, що варто все провести швидко і брутально — і нічого вже не зміниш. Я вважаю, що судова система не може допустити, щоб порушники закону отримували винагороду.

— Як би ви оцінюєте настрої харків’ян до подій у парку і тепер?

— Нещодавно чув про проведене соціологічне опитування, згідно з яким 70% харків’ян підтримують тих людей, які захищали ліс. Мені також здається, що більшість мешканців міста проти вирубки лісу і проведення там дороги. В різний час на місці вирубки протестувало кілька тисяч людей. Але одночасно там перебувало від сотні до півтисячі протестувальників. Тобто дуже масового виступу не було. Але це не означає, що харків’яни підтримують вирубку. Просто місцева влада повинна була б провести громадські слухання, опитування населення — тоді все було б зрозуміло.

— У Дмитра Бикова є нарис «Был ли Горький?». Інколи здається, що постать Горького — це одна з великих радянських міфологем. Як ви гадаєте, чи нема в тому, що всі ці події відбувалися саме в Парку імені Горького, якогось пострадянського символізму?

— Ви знаєте, такий прояв вандалізму і варварства, на превеликий жаль, міг статися і в Парку ім. Шевченка. Сама назва парку немає ніякої радянської конотації. Це улюблене місце відпочинку харків’ян. Він має, в першу чергу, етичну цінність. Так само важко уявити собі Харків без Парку Горького, як, скажімо, Лондон без Гайд-парку. І проблема не тільки в тому, що знищували дерева, а й у тому, що заразом знищували частинку душі кожного харків’янина.

— Українська Гельсінська спілка вже відреагувала на Законопроект 2450. Які дії далі? Плануєте оскарження в судових інстанціях?

— Ні, ми не можемо оскаржувати в суді акти Парламенту. Сподіваємося, що висловлені зауваження будуть враховані. У будь-якому разі ми будемо стежити за виконанням закону про мирні зібрання, який буде прийнятий, і за допомогою судових позовів та інших заходів сприяти тому, щоб практика його застосування відповідала стандартам свободи зібрань, закладеним у Конституції та Європейській конвенції з прав людини

— Останнім часом українське суспільство активізувалося. Відбуваються протести проти вирубки парків, забудови майданчиків, свавілля міліції, обмеження свободи слова... І навряд чи всі ці акції протесту можна віднести до заслуг опозиції. Як ви це пояснюєте? Що це — стихійна протидія чиновницькому свавіллю чи формування громадянського суспільства, над яким ми працювали останні двадцять років?

— Думаю, що тут спрацював ефект контрасту. Можна, звичайно, дуже багато поганого казати про попередню владу, вона заслуговує на безліч критичних висловлювань. Але те, що країна останні п’ять років була ліберальною, держава почала поважати демократичні свободи, не діяла нахабно по відношенню до громадянського суспільства, заперечити не можна. Люди почали почуватися людьми. На той час вони навіть не відчували, що стали громадою. І тільки коли нова влада за кілька місяців показала їм різницю між тим, що було, і тим, що буде, люди відчули, що так, ми сформувалися у вільних особистостей. Якщо б Янукович прийшов до влади відразу після Кучми, всі ці події не сприймалися б суспільством так гостро. Коли громадянському суспільству, яке уже має своє уявлення про світ і свої цінності, нав’язують якесь дикунство, це завжди буде викликати запеклий спротив. Тому це природна реакція українського суспільства. А головне — вона своєчасна. Зараз дуже небезпечний момент. Або громадянське суспільство нав’яже владі свої правила гри і покаже, де саме межа її дій, або влада перетворить громадянське суспільство на бидло. Якщо цей сьогоднішній масовий спротив принесе результати, то ми втримаємо свою країну. Якщо ні — з демократією можемо попрощатися. Так сталося в сусідній Росії, де громадські організації, опозиція не встояли. Тільки спротив громадянського суспільства владі може визначити її межі!

— З вашого особистого відчуття, наскільки великий потенціал в українському суспільстві протистояти? Адже, очевидно, що це процес не одного місяця, а може, й не одного року.

— Думаю, українське суспільство здатне протистояти. Ще свіжі в пам’яті події восени 2004 року, коли масове вираження позиції поламало дуже добре розроблені плани Кучми. Хоча, звичайно, останнім часом відчувалося, що люди втомлені від політики, вони розчаровані так званою «помаранчевою» владою, і правильно були розчаровані. Але побудова демократичної держави і громадянського суспільства — це складна виснажлива робота, яка не визнає втоми. Нова влада знову пробудила в людях громадянську активність. Якщо нова влада продовжуватиме діяти так, як вона діє зараз, вона отримає потужний громадянський спротив.

ДОВIДКА «Дня»

Українська Гельсінська спілка з прав людини — Всеукраїнська асоціація громадських правозахисних організацій, метою якої є сприяння практичному виконанню гуманітарних статей Заключного акта Гельсінської наради з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) 1975 року, інших прийнятих на його розвиток міжнародних правових документів, а також усіх інших зобов’язань України в сфері прав людини та основних свобод. Спілка була створена 1 квітня 2004 року шляхом трансформації неформального об’єднання Ради українських правозахисних організацій (РУПОР) в асоціацію із 22 організацій-партнерів, що мають багаторічний досвід співпраці між собою.