Партії: місія виконувана
Будь-який зі сценаріїв політичної реформи — як запропонований владою, так і той, на якому наполягає опозиція (а це насамперед введення пропорційної системи виборів народних депутатів) — веде до істотного посилення ролі політичних партій. По суті, партії стають ключовим агентом політики, формуючи не тільки законодавче поле країни, а й виконавчу вертикаль влади, включаючи вибори глави держави (в тому випадку, якщо буде реалізовано запропонований і заздалегідь схвалений парламентською більшістю проект конституційної реформи). Якою мірою українські політичні партії готові до цієї місії, і чи не біжимо ми попереду паровоза, покладаючи на плечі, можливо, недозрілої вітчизняної партійної системи всю повноту відповідальності за те, що відбувається в країні? Намагаючись відповісти на це запитання, фахівці Національного інституту стратегічних досліджень провели з 11 по 23 грудня соціологічну «інвентаризацію» українських партій і зробили низку висновків, які виходять за рамки традиційного стереотипу — мовляв, «рівень довіри українців до партій надто низький».
Зокрема, як показало дослідження, ставлення населення до політичних партій досить суперечливе. З одного боку, респонденти (а в опитуванні взяло участь 1600 чоловік) відмічають значну роль партій у прийнятті важливих для країни рішень. Так, вони вважають, що ті народні депутати, міністри, держслужбовці, які є членами політичних сил, мають більший вплив на те, що відбувається, ніж їхні безпартійні колеги. І, на думку більшості опитаних (56%), саме партійні представники влади повинні нести відповідальність за соціально-економічну ситуацію в країні. З другого боку, тільки третина громадян України вважає за необхідне існування багатопартійної системи. Керівник Соціологічної служби НІСД Віктор Небоженко, який, за його власним визнанням, займається не тільки соціологічною аналітикою, а любить і сам на етапі так званого польового дослідження зайти з переліком запитань до респондента і поспілкуватися з ним, убачає в ставленні громадян до багатопартійності деякий психологічний феномен. За його словами, людей частково лякає саме слово «багатопартійність», що передбачає, на їхню думку, обов’язкову наявність дуже великої кількості партій. На користь цього висновку свідчить, за словами експерта, й те, що в більшості своїй респонденти вітають існування в країні опозиційних політичних партій (51%) і парламентської більшості у Верховній Раді (65%). Тобто респонденти — за деяку структуровану систему, що складається з впливових партій (адже не даремно ж мільйони громадян на виборах віддають свої голоси окремим політичним силам), і — проти надто великої кількості партій, навіть назви яких мало що говорять середньому обивателю. До речі, можна передбачити, що саме наявна безліч партій у країні при гро мадському несхваленні партійного «конфетті» є однією з причин низької довіри українців до партійних структур.
Висновок другий. При наявності в Україні на сьогоднішній день близько 100 політичних партій, громадяни України в масі своїй не тільки не є їх членами (хоча існуючий показник — 6% — абсолютно нормальний за європейськими мірками), а і не знаходять партій, які б реально відображали їхні інтереси. Тільки 27% опитаних зазначають, що серед існуючих політичних сил є партії, які відстоюють інтереси таких людей, як вони, і всього 8,5% вважають, що в Україні є політичні партії, які в останні роки сприяли досягненню певних успіхів у поліпшенні життя громадян. Проте останній показник цілком логічний — згідно з соціологічними опитуваннями останніх років, українці й успіхи помічають неохоче, і тих, хто стверджує, що жити стало краще, 8% і набереться.
А оскільки партії, на думку учасників опитування, недостатньо відображають їхні соціально-економічні інтереси, то основним чинником електорального вибору є ідеологічний. Це третій висновок, якого дійшли автори дослідження. За цим показником найбільш близькими до своїх поглядів українці називають Комуністичну партію України, Соцпартію, СДПУ(О), Народний Рух України, Партію регіонів. Причому тільки комуністи вичерпують свою ідеологічну нішу до кінця — 14% (у цьому їхня проблема і, одночасно, їхній козир). А ось основним електоральним ресурсом блоку «Наша Україна» є рейтинг Ющенка, оскільки при готовності 24% населення голосувати за «НУ» тільки 10% розділяють націонал-демократичну ідеологію, яку сповідує ця політична сила.
Відповідаючи на основне запитання, якому й було присвячене дослідження, директор НІСД Анатолій Гальчинський висловив думку, що запропонована Президентом політична реформа послужить могутнім стимулом для розвитку партій, і у випадку успішного партійного будівництва стане історичним шансом для України.
