Під московський контроль

Ратифікована минулої середи Верховною Радою Угода про проведення узгодженої політики в галузі транзиту нафти й нафтопродуктів магістральними трубопроводами, за оцінками ряду експертів, суперечить Договору про Європейську енергетичну хартію, яку Україні ще належить ратифікувати.

Так, голова тимчасової спеціальної комісії парламенту з формування національного ринку енергоносіїв Микола Дудченко вважає, що угода про транзит зберігає й узаконює непрозору й неконтрольовану систему формування тарифів на транзит і транспортування нафти.

І справді, стаття 4 угоди вводить термін "транспортування нафтопродуктів", який не розглядався в ст. 1, указуючи, що розрахунки за транспортування нафтопродуктів робляться на основі договорів між господарюючими суб'єктами сторін. При цьому стаття 7 указує, що "діяльність господарчих суб'єктів, які експлуатують об'єкти нафто- і нафтопродуктопроводів, регламентується національним законодавством Сторін чи угодами між Сторонами". Останнє "чи" містить, на думку М. Дудченка, пряму загрозу національній безпеці України.

Незалежні експерти підкреслюють, що авральне ухвалення угоди із транзиту за явного лобіювання першого заступника спікера парламенту Олександра Ткаченка й голови комісії ВР із транспорту, зв'язку і паливно-енергетичного комплексу Олександра Кожушка є наслідком недавнього підписання українсько-російського протоколу, в якому передбачено розробити концепцію створення спільної системи енергетичної безпеки. Однак як поєднати національні інтереси, які значною мірою не збігаються?

До речі, Туркменістан, незадоволений тарифною політикою Росії з транзиту енергоносіїв, не приєднався до угоди. І, очевидно, виправдано. Експерти вважають, що ця угода по суті відсікає Україну від поставок нафти із Середньої Азії через територію Росії. Тим часом цю угоду, з усього видно, буде покладено в основу аналогічної угоди стосовно транзиту газу, що нині готується.