Поправки — у рядок

Ще кілька місяців тому владі здавалося, що все — гранично просто. Бери російський досвід і копіюй. Ухвалений коаліцією закон про місцеві вибори створював для регіоналів тепличну атмосферу повного монополізму. З’ясувалося, що не все так просто. Поки політичний ландшафт країни радикально не «зачищено», і немає ситуації, в якій правлячому угрупуванню просто нема кого боятися й можна спокійно спочивати на лаврах, доводиться знаходити гнучкіші методи маніпуляції. Звідси — напад часткового демократизму у Віктора Януковича, що по-царскому дозволив унести до закону про вибори ліберальні поправки. Невже він злякався західної критики? Або все тієї ж Тимошенко? А може, все простіше, і Президентові в кабінет занесли черговий, більш продуманий, варіант підвищення якості політичного поля «вже сьогодні»?

ТРІШКИ ПЕРЕДУМАЛИ...

Партія регіонів недаремно вирішила проводити місцеві вибори до зими. Коли це рішення приймали, торг з МВФ був у розпалі, підвищення газових цін ще не відбулося, а рейтингові можливості, помножені на адмінресурс, здавалися безмежними. Серпень, коли люди отримали нові платіжки й офіційно почули про підвищення пенсійного віку, почав корегувати рейтинг партії влади. Незважаючи на опитування, що демонструють стабільність рейтингу ПР, сам факт проведення виборів, поготів місцевих — найактуальніших і найближчих для кожного жителя країни — відкриває можливості для альтернативного або протестного голосування. Приводи для незадоволеності владою вже є, і «їхати» виключно на існуючому рейтингу, хай і значному, видається недостатнім. Тим більше, що цілі в Партії регіонів розписані, як мінімум, на два терміни Віктора Януковича. Для цього й потрібно швидше провести місцеві вибори — і деякий декорум перед Заходом дотримати, і власні сили й кадри в «першій справі» випробувати, і головне — укріпити за результатами виборів контроль над адмінресурсом.

Не можна ж, урешті-решт, довго ворожити, які шанси в регіоналів у центрі і тим паче на заході країни. Або які потенційні можливості Тігіпка, який у будь-який момент може піти в «автономне плавання», нехай навіть і за узгодженням із владою. Отже, краще провести експеримент уже зараз.

Проведення місцевих виборів — перший крок у сценарії Партії регіонів по десятирічному пануванню у владі. Суть плану полягає в опануванні максимально великої кількості управлінських позицій на місцях, у проникненні буквально в кожен з можливих до захвату районів країни. Контроль над місцевими радами повинен забезпечити регіоналам перемогу в парламентських виборах 2012 року. Якщо ці вибори не перенесуть. Така можливість існує в рамках торгів парламенту та президентської адміністрації за повернення до конституції Леоніда Кучми.

Коаліція сповна може зажадати такого «хабара» у відповідь на скасування парламентсько-президентської республіки і повернення до конституції 1996 року. У разі, якщо Регіони схвалять операцію, вибори до парламенту може бути перенесено на 2015 рік, коли вони збігатимуться з виборами президента, що для ПР цілком сприятливо. До цього часу вони, практично тотально контролюючи владу в країні, зможуть забезпечити максимально можливе використання адмінресурсу для просування Януковича на другий термін з одночасним переформатуванням парламенту під себе на наступних п’ять довгих років. У цьому випадку укорінена за попередню п’ятирічку влада на місцях уже настільки «пустить коріння», що зможе забезпечити перемогу Януковичу навіть за відверто несприятливих показників рейтингу.

А якщо вибори пройдуть, як годиться, 2012 року, опановування місцевих рад поготів актуально. Тому вибори вирішено було провести цього року, а не наступного, хоча за дату «березень 2011» також були свої аргументи. Тому міняються тактики регіоналів: спочатку перемогло умовне угрупування «силовиків». До їх числа відноситься «ближнє коло» Віктора Януковича, бізнес-інтереси якого представляє Дмитро Фірташ, а політичним представником уважають голову президентської адміністрації Сергія Льовочкіна. Ця група лобіювала попередній жорсткий варіант закону про вибори, що закривав доступ туди «молодої порослі» — Яценюку, Тігіпку, Гриценкові. Проте тут у дію вступила умовна група «дипломатів». Одним з її виразників можна вважати Андрія Клюєва, а також чиновників і бізнесменів, що мають стосунок до бізнесу Ріната Ахметова.

ХИТРІСТЬ «РЕГІОНІВ»

Аргументи на користь лібералізації ухваленого закону висувалися такі.

Перший полягав у тому, що стискання можливостей для партій Яценюка, Тігіпка, Гриценка і їм подібних ставить у сприятливе становище якраз Тимошенко. Автори першої редакції закону цього не передбачили, оскільки виходили з того, що БЮТ можна буде добити іншими засобами, аж до прямих фальсифікацій, а також виходячи з того, що рейтинг Тимошенко об’єктивно впав до критичної риси. Усе змінилося після підвищення газових цін і озвучування залежності нового уряду від МВФ. Юлія Володимирівна нарешті вийшла зі стагнації й помітно радикалізувалася, вхопившись за подібне «поліпшення життя». Стало зрозуміло, що протестний електорат, тим більше центр і захід України, вимушений буде віддати свої голоси Тимошенко, не маючи інших каналів для випуску незадоволеності. Кореляція ж закону розширює можливості «нових політсил» і дає їм «сигнал» відбирати очки в Тимошенко при грі в Західній Україні і тим паче в центрі країни. До того ж, будучи «каналізованим» у потрібному напрямі ПР, той самий Тігіпко точно не стане «крутитися під ногами» в «синьо-білому поясі», де його конкуренція, нехай навіть підконтрольна, для ПР небажана.

Другий аргумент за часткову демократизацію виборного закону є «хитрішим». Вона стосувався тих самих «нових політсил», яким тепер, начебто, прихильно влаштували зелену вулицю. За час після ухвалення закону в Україні почав розцвітати ринок продажу партійних брендів, який дав шанс спливти на поверхню десяткам номінальних партій, чиї осередки існують уже багато років лише формально. Ринок такого брендингу в два останні місяці був активний, як ніколи. Місцеві активісти Яценюка й інших, не говорячи вже про безпартійних мерів і локальних бізнесменів, яким тепер, згідно з новим законом, потрібно обов’язково знайти партійну ідентифікацію, почали купувати місця в цих «мертвих» партіях. Наприклад, дуже активізувався «Собор» Анатолія Матвієнка. В інтернеті з’явилася маса пропозицій про купівлю партійних структур. Прейскурант вагається від 200 тисяч до 1 мільйона доларів. Цей процес офіційно відзначили в Міністерстві юстиції, повідомивши, що останнім часом йде масова перереєстрація назв партій і зміна їх лідерів.

Така анархія явно не входила до плану регіоналів, у яких усе повинно бути під чітким контролем. У поки що не повністю структурованому й відрегульованому політичному полі України знайшлися, виявляється, осередки й лакуни, через яких у владу на місцях можуть прорватися невгодні й нелояльні, включаючи «найстрашніших» з них — колишніх БЮТівців. Тепер, зі змінами в закон про вибори, збудовані схеми ламаються, укладені домовленості піддаються ерозії, а заплачені за партійний брендинг гроші, природно, не повертаються. Новонароджені (однорічні) осередки партій Тігіпка, Гриценка й інших виявляються позбавленими активістів і спонсорів — вони вже розбіглися по інших брендах. Отже, перемога демократії у випадку цих політсил може бути Пірровою: на місцях у багатьох випадках просто нема ким чим закривати «реабілітовані» партосередки.

Третій аргумент стосувався проблем, які з’явилися в самої ПР. Під «каток» нових правил у низці областей потрапили й осередки партії влади, з різних причин перереєстровані або зареєстровані менш ніж за 365 днів. Таке, наприклад, має місце на Черкащині й Херсоні, і подекуди на Заході України.

Четвертий аргумент полягав у недопущенні можливого тактичного альянсу на місцях комуністів і литвинівців з БЮТ. Таке цілком можливо в Криму, де комуністи на чолі з Леонідом Грачем уже вступили у відкриту конфронтацію з регіоналами й відверто заявили про свої наміри блокуватися з головним ворогом Регіонів. Через це, зокрема, було прийнято й рішення про збільшення кількості членів вибіркових комісій з 15 до 18. Одночасно це було й логічним доповненням поблажок, що їх дарували малим партіям: тепер вони діставали можливість спільно з ПР «правильно» підраховувати голоси супроти БЮТ.

Практично всі аналітики називають і четвертий аргумент, яким міг керуватися Янукович, — а саме небажання дратувати міжнародне співтовариство. Чесно кажучи, навряд чи цей аргумент мав для нього і лобістів «демократизації» закону особливе значення. Та лояльність і та байдужість, з якими Захід проковтнув усі антиконституційні дії нової влади, починаючи зі створення «коаліції тушок», свідчать про те, що від нас утомилися і відверто списали в «сіру зону» впливу Росії. Незадоволеність Європи і США можуть викликати лише порушення глобального характеру — наприклад, розпуск парламенту, тотальне скасування виборів, кривавий розгін якої-небудь демонстрації тощо. Навіть повернення Януковичу повноважень Кучми навряд чи викличе в Європі й Америці якусь реакцію, що заходить далі за попередження в стилі «як недобре!». Недавня незадоволеність, виражена в спільному звіті американських Міжнародного республіканського інституту й Національного демократичного інституту, здатна злякати регіоналів не більше, ніж слона шротина. Тим паче, що покритикували вони там якраз ті положення, які зараз вирішив змінити Янукович, не відзначивши інших кричущих порушень. Досвід Росії й Білорусі показує, що з думкою Заходу можна не рахуватися десятиліттями. Якби за цим слідували які-небудь санкції супроти активів українських чиновників і олігархів за кордоном...

Отже, аргумент про небажання злити Захід, що трішки покартав Януковича, не є таким уже й істотним. Тим більше, що в законі про вибори залишилося ще багато положень, вельми сумнівних з конституційної точки зору.

ВІЗ ПОРУШЕНЬ МАЙЖЕ НЕ ЗРУШИВ...

Серед вимог до електорального законодавства, які висувають європейські структури, у тому числі й Венеційська комісія, є три базові параметри, які враховуються при оцінці того або іншого закону про вибори. Перш за все, виборче законодавство має бути стабільним і не мінятися під конкретну електоральну кампанію. Друга вимога — відсутність маніпулювання з боку держави нормами закону про вибори. І третє: самі вибори повинні проводитися за умови збереження основних прав виборців — свободи слова, зборів, свободи в одержанні інформації.

Тим часом, очевидно, що новий закон про вибори порушує першу вимогу, бо приймався відверто під кон’юнктуру нинішньої передвиборної кампанії. Наявне й маніпулювання, що виражається хоч би в нинішніх поправках: ухвалений закон передивляється менш ніж через два місяці після прийняття, напередодні початку кампанії. Причому, з урахуванням непрозорості механізму ухвалення рішень в ПР, ці зміни, хоч і позитивні по суті, виглядають таким же актом волюнтаризму, як і ухвалення самого закону.

Нарешті, закон про свободу зборів з його тією ж горезвісною нормою про повідомлення за чотири дні порушує базові права виборців. І щось не чути, щоб Європа особливо кричала про це.

Закон про вибори продовжує містити багато відверто не аргументованих належним чином положень, що йдуть у розріз зі свободою обирати й бути обраним. Так, на обласному і районному рівнях створюються закриті партійні списки. Одним із відвертих прикладів нехтування Конституцією є заборона на самовисування, що, власне, і породило нинішній поспіх і лихоманку в лавах місцевих еліт. Європейські стандарти чітко передбачають, що на місцевому рівні мають бути забезпечені альтернативні механізми висунення кандидатів, що дозволяють представникам територіальної громади безпосередньо впливати на вибори своїх представників. В Україні лише 4% жителів належать до яких-небудь політичних партій. Відповідно ця норма дискримінує абсолютну більшість населення — усі 96%!

Сама норма про пропорційну систему на місцевих виборах дуже суперечлива. Місцеве самоврядування — це влада територіальних громад, які вирішують локальні, насущні питання. Громада повинна знати, за кого вона голосує, хто лагодитиме водопровід і поліпшуватиме екологію, будуватиме дороги й розвиватиме туризм. Тому пропорційна виборча система не відповідає самій природі місцевого самоврядування, бо в ній на перший план виходить питання партійності, ідеології — тобто, у наших умовах, приналежності до клану або відробітку грошей, і жодним чином не захисту інтересів населення.

Для місцевих виборів ідеальною була б якраз суто мажоритарна система за наявності кандидатів-самовисуванців і відпрацьованого механізму відкликання депутата. Але ж ні — таку можливість кланово-ієрархічна структура ПР, що намагається копіювати КПРС і «Єдину Росію», свідомо виключає.

Або ще одне одверте маніпулювання, на перший погляд непомітне: кандидати у Верховну Раду Криму, обласні й районні ради можуть балотуватися й за закритими партійними списками, і за мажоритарними округами. Навіщо потрібна така система паралельного висування кандидатів? Правильно — аби провести потрібних людей у владу «хоч опудалом, хоч тушкою».

Незрозуміло також, за що може бути знятий кандидат з виборів. Закон по-єзуїтському свідчить: «При винесенні двох попереджень, кандидат зніметься з виборів». Вочевидь, що це дає владі можливість «попереджати» й знімати кандидатів від опозиції.

Терміни й процедуру опротестовування результатів виборів, передбачена законом, тепер скорочено у два рази. Що також радикально ускладнює встановлення істини й ставить під сумнів легітимність результату виборів.

Нарешті, ще одна можливість відвертого написання потрібних результатів. Якщо на рівні сільської, селищної територіальної виборчої комісії не буде встановлено результатів виборів, то їх може встановити вища територіальна виборча комісія, або ж, як остання інстанція, Центрвиборчком. А сам протокол дільничної комісії тепер можуть підписати лише два члени комісії. З 18! Ось вам і демократія в дії! Це зроблено з очевидною метою не пропустити «невигідних» результатів і оголосити вибори такими, що не відбулися там, де явно перемагатимуть «не ті» кандидати.

І що ж Європа? Вона мовчить. А якби й висловила свою думку, це б не особливо подіяло на регіоналів. Вони ухвалили потрібний собі закон, і в потрібному ж ключі його підкорегували, коли стало зрозуміло, що припустилися тактичної помилки. Лише й усього. За «демократичними» поправками Януковича до його ж відверто антидемократичного закону не стоїть нічого, окрім кон’юнктури теперішнього моменту. Що показує міру й ступінь пошани можновладців до Конституції, у положеннях якої вони бачать лише прикру перешкоду на шляху здійснення своїх планів по встановленню авторитарної влади. Пієтетом в Основному законі, не кажучи вже про інтереси виборців, тут, на жаль, і не пахне.

КОМЕНТАРI

У понеділок ВР на позачерговому засіданні скасувала норму про те, що місцеві організації та партії мають бути зареєстровані не пізніше, ніж за рік до виборів. «День» звернувся до експертів із запитаннями: як ви вважаєте, наскільки це збільшить шанси нових партій (Яценюка, Тігіпка, Гриценка) на виборах, і що спонукало Президента до такого кроку?

Максим МИХЛИК, голова Черкаської обласної організації Комітету виборців України:

— Шанси нових партій збільшаться, але несуттєво. Справа в тому, що зазначені партії вже знайшли різноманітні способи взяти участь у виборах. Хтось долучив до своєї кампанії нову партію (зареєстровану більш ніж за рік до дня виборів) і збирався офіційну частину кампанії проводити від неї, а хтось проводив піар-кампанію від імені своєї партії, але ставку робив виключно на мажоритарників. Президента до подібного кроку спонукали два фактори. Перший — прагматичний. Є певні розрахунки, що участь зазначених партій зменшить сумарний рейтинг Тимошенко як єдиного представника поміркованої опозиції. Таким чином, Партія регіонів стає єдиним лідером виборчих перегонів і загальна кількість депутатських мандатів, отриманих регіоналами, збільшиться. Другий фактор — іміджевий. Позитивні зміни в законі, який критикується світовим суспільством як недемократичний, покращує імідж Президента як демократичного й справедливого. Насправді ці зміни мало впливають на розстановку сил у виборчій кампанії, вони зовсім не змінюють закон в бік прозорості та зрозумілості виборчого процесу.

Олександр НЕМЧЕНКО, політичний експерт, Одеса:

— Скасування норми про те, що місцеві організації та партії мають бути зареєстровані не пізніше, ніж за рік до виборів, із погляду виборчої стратегії вигідна ПР. Саме регіональні організації нових партій (Яценюка, Тігіпка, Гриценка) мають реальні шанси пройти в місцеві ради. З певною часткою ймовірності можна передбачити, що виборець цих блоків (особливо Гриценка і Яценюка) більшою мірою голосував на президентських виборах за Тимошенко. А тому участь цих структур у місцевих виборах більше вдарить по БЮТ, ніж по ПР. З іншого боку, голоси за Тігіпка у східних регіонах України можуть забрати голоси в потенційних прибічників регіоналів. Але сукупний ефект для ПР буде набагато кращий, ніж для БЮТ. Якщо округлити формулу, за якою розраховуються здобутки і втрати від скасування норми, то виглядає вона так: втрати ПР на виборах до місцевих рад у східних областях будуть меншими, ніж втрати БЮТ у західних областях. Розпорошення опозиційного виборця може мати наслідки й для парламентських виборів. Це знову ж таки збільшує шанси ПР для проходу до ВР-2011.

Андрій ЛАКТІОНОВ, керівник групи політичного моніторингу та ситуативного прогнозування, Житомир:

— Вважаю, що скасування законодавчої норми про те, що місцеві організації політичних партій повинні бути зареєстровані не пізніше ніж за рік до виборів, не спрацює ні для партії Президента Віктора Януковича, тобто Партії регіонів, ні для нього самого. Іменні блоки все одно не зможуть брати участь у цих виборах, а партії, які очолюють такі політики, як Сергій Тігіпко, Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, не мають достатньо розкручених брендів. Тому, якщо вважати це поступкою з боку партії влади, то вона не суттєва. За два місяці згадані політичні сили не зможуть серйозно поліпшити показники упізнаваності. Просто влада вирішила задекларувати готовність до компромісу, але фактично його не буде. Допуск до участі у формуванні виборчих комісій всіх партій, які братимуть участь у перегонах, означатиме для партії влади, що вона скинула з себе зайвий вантаж відповідальності. Тобто ті з непарламентських партій, які програють вибори, не зможуть закидати — нам неправильно порахували голоси. Тому насправді це теж не є поступкою. Серйозний вплив матиме та обставина, що не змінена норма про участь у виборах лише партій. Найбільший удар це завдасть по Блоку Юлії Тимошенко. Згідно з дослідженнями, які ми проводили в Житомирі, в липні цього року рейтинг ВО «Батьківщина» був удвічі менший, ніж у БЮТу за станом на кінець березня (7,8% проти 15,2%). І ще до питання упізнаваності та шансів — якщо особистий рейтинг Сергія Тігіпка на президентських виборах у місті був на рівні 21%, то сьогодні показник «Сильної України» трохи більший за 6%.

Роман КУЧЕРЕНКО, викладач Східноєвропейського університету економіки та менеджменту, м. Канів:

— На мою думку, це був такий собі «варіант Б» на випадок, якщо стане зрозумілим, що на заході і в центрі очікуватиметься провал «біло-блакитних». Окрім цього, досягнуто ще однієї мети — ослаблення Яценюка, Гриценка та Кириленка (особливо — Яценюка) перед виборами. Адже інші партії вже включилися в роботу, підтягнули людей, зокрема, й зі «Фронту змін», зібрали фінанси, розподілили обов’язки тощо. Тобто після цих невчасних змін до закону ці молоді партії на вибори йтимуть «голими та босими». І в першу чергу їх очікує кадровий голод, який тягне за собою голод фінансовий, адже забезпечення цих виборів повністю лягає на плечі місцевих осередків політичних партій. Я прогнозую, що в даному разі на певних територіях ці партії фізично вже не зможуть розпочати виборчий процес. У кращих умовах «Сильна Україн«» Сергія Тігіпка, адже перейменована «Трудова Україна» покійного Михайла Сироти мала багато давно створених місцевих осередків. Принагідно хочу зазначити, що саме вони зараз демонструють найкращий приклад підготовки до виборів. У партії панує сувора дисципліна та прискіпливий відбір кандидатур до участі у виборчому процесі. Приміром, у нас, в Каневі, міський осередок «Сильної України» вже відомий кількома добрими справами, здійсненими протягом року. Інші осередки навіть рейтингових партій поки що працюють «в кулуарах». Так що не думаю, що на «Сильну Україну» Тігіпка ці зміни якось суттєво вплинуть. Цікаві й інші пропоновані зміни до закону. Перш за все, це дозвіл «блокування» партій. Це посилить позиції двох потенційних учасників процесу. Адже мало хто знає партію «Батьківщина» і ще менше — «Народну партію». А після змін вони можуть прийняти свої звичні назви «Блок Юлії Тимошенко» та «блок Литвина», що суттєво збільшить їхні шанси. Ще одне — можливість самовисування кандидатур на міських голів. У законі було передбачено тільки висунення їх партіями. Дуже потрібні зміни, адже мери не повинні бути заручниками місцевих партійних босів. Проте подібні зміни зараз уже запізнілі. Найреальніші кандидати у міські голови вже «лягли» під певні політичні партії. Особливу активність у цьому наразі виявили регіонали.

Олександр КСЕНЖУК, голова Хмельницької обласної організації «Фронт змін»:

— Переконаний, що введення будь-яких норм законодавства, що суперечать Конституції України, обмежують права громадян, як у випадку із новим законом про місцеві вибори, не можуть залишатися не поміченими як із боку вітчизняної громадськості, так і світової спільноти. Гадаю, що Президент Віктор Янукович як гарант Основного Закону держави не зацікавлений у тому, аби на міжнародній арені Україну ототожнювали з «антидемократичним гетто». Адже монополізація влади Партією регіонів та провладною партією Сергія Тігіпка «Сильна Україна» на всіх рівнях, яка була б наслідком реалізації нового закону, не принесла б авторитету переможцям виборчих перегонів. Всі прекрасно розуміли, що людям залишили вибір без вибору, усунувши впливових гравців. Тим паче, що всі «ексклюзивні» зміни виборчого законодавства здебільшого витісняли представників опозиційних сил. Мабуть, керуючись державницькою позицію та демократичними цінностями, Президент вирішив ініціювати скасування таких норм, про що він наголосив у святковій промові на День незалежності.

Що ж стосується перспектив партії «Фронт змін» на місцевих виборах, які відбудуться вже за зміненим законом, то остаточний результат покаже час. Але не варто забувати, що партії влади ніколи не мали авторитет у народу. Незважаючи на те, що прем’єр і вважає, що народу України «жити стало краще, жити стало веселіше», це зовсім не відповідає реальному стану справ. Прогнозоване збільшення оплати населенням за газ потягне за собою зростання вартості комунальних платежів, а загалом — і подорожчання продуктів харчування. Про збільшення ціни на хліб говорять уже сьогодні. Разом із тим люди не мають перспектив зростання своїх доходів. У такій ситуації не варто розраховувати на захмарні рейтинги провладних політичних сил. Якщо місцеві вибори в Україні пройдуть без застосування адміністративного ресурсу, в чому ще залишається велика небезпека, ми нарешті зможемо наблизитися до реальних рейтингів політичних партій.

Олег САНЖЕРЕВСЬКИЙ, кандидат історичних наук, директор центру Євроатлантичної інтеграції, Рівне:

— На мій погляд, відміна такої норми є тактичною грою. Адже це вже не матиме суттєвого впливу й шанси нових партій не може значно збільшити. Я б назвав відміну норми про те, що місцеві організації партій повинні бути зареєстровані не пізніше, ніж за рік до виборів, запізнілим стартом. Адже всі давно готувалися до цих виборів. І робилося це за визначеними правилами. Тож у випадку з відміною норми час втрачено. А на такий крок Президента підштовхнув не супротив (на це вже звикли не реагувати). Це, швидше, зроблено на показ для міжнародних спільнот, адже такі речі відстежують, на них звертають увагу. Тож таке рішення мало б вплинути на імідж Президента за кордоном, на позитивний імідж. Натомість шанси новоутворених партій це особливим чином не змінить.