Послуги для вас, або Куряча сліпота

11 липня світова громадськість відзначатиме День народонаселення. Це не свято, а привід ще й ще раз повернутися до глобальної проблеми «людина на Землі». Маємо багато причин для тривоги: депопуляція (вимирання) в багатих країнах, надмірно висока народжуваність і голод в країнах «третього світу». У останні роки людство має клопіт із новими загрозами, які спричиняються «здичавілими» збудниками атипової пневмонії, курячого грипу, коров’ячого сказу і (особливо!) вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та викликаного ним синдрому — паралічу захисних сил організму (СНІД).

У нас проблема ВІЛ/СНІДу багатьом здається екзотичною, а на тлі щоденних соціально-економічних негараздів — малоактуальною: наркомани, гомосексуалісти, повії — хай про це турбуються вони. Шановна пані зі Львова після радіопередачі, під час якої я говорив про цю інфекцію, написала: «Хай вони всі поздихають, то нам буде легше дихати». Було це 1997 го року; відтоді кількістьОФІЦІЙНО зареєстрованих носіїв жахливого вірусу зросла з 16 тис. до 63 тис. — майже вчетверо. Дійсна кількість інфікованих перевищує офіційну в 7—10 разів, отже, приблизно півмільйона наших співгромадян уже «по той бік». За темпами зростання Україна випереджає всі країни Європи й перебуває в стані ЕПІДЕМІЇ ВІЛ/СНІДу. Епідемія супроводжується збільшенням серед інфікованих частки жінок (сьогодні близько 40%) і дітей, які заразилися від матерів ще тоді, коли почав рости й розвиватися тендітний запліднений пухирець (таких дітей 15%). Половина носіїв вірусу — це люди до 30 років; на плечі цього вікового контингенту ближчим часом ляже трудова й моральна відповідальність за державу. Якщо йдеться про регіони, найгіршою є ситуація в південних і східних областях. Абсолютний «чемпіон» — Одеса; сьогодні в місті та області щодоби вмирає один хворий.

Прогнозуючи подальший перебіг епідемії (див. графік), можемо виходити з двох сценаріїв. Перший (так званий повільний СНІД) передбачає зростання кількості померлих згідно з європейським варіантом (хворіють переважно ін’єкційні наркомани). Для другого сценарію («швидкий СНІД») характерною є поширеність серед основного населення (як і у випадках інших хвороб, що передаються статевим шляхом). «Швидкий» варіант спостерігаємо в країнах Африки, Південно-Східної Азії та Південної Америки. Як свідчить графік, загальна (кумулятивна) кількість смертей від СНІДу в Україні за 20 років (1996—2016) може сягнути від 825 тис. до 1 млн. 880 тис. (The Social a. Economic Impact of HIV/AIDS in Ukraine/ — Kyiv: UNAIDS, British Council, 1997). За таких умов уже в 2010 році від чверті до половини бюджетних коштів, які одержує охорона здоров’я, мають бути витрачені на пацієнтів зі СНІДом. Такою є «ціна проблеми». Якщо не ховатися від правди, то мусимо визнати, що СНІД стає загрозою для національної безпеки.

СЕКС-БІЗНЕС

У рекламі під рубрикою «Послуги для вас» звертає на себе увагу велика кількість телефонних номерів, за якими можна вийти на контакт із гувернантками. Даю довідку: з 669 оголошень за другу половину травня та червень ц.р. на гувернанток припадає 270, що складає 40% (газета «РІО»). Наштовхнувшись на оголошення «Гувернантки цілодобово» та «Гувернантки-суперпрофесіоналки», я почав здогадуватися, про що йдеться. Зателефонував до кількох і (ще не знаючи, хто відповість) попросив: «Розкажіть про себе». Мені доповіли про зріст, фігуру та про таксу в залежності від того, «встречаемся у вас или у нас». Ще через півгодини я знав про сутність того, що називається еротичний (східний, тайський, екзотичний, африканський, тантричний) «релакс-масаж», а також про «відверте спілкування» й «солодкі фантазії». Масажистки попередили, що «інтимних послуг» не надають, а відверті фантазії пані з дзвінкими голосами навіюють по телефону. Відтак для розмови про ВІЛ/СНІД (чи інші венеричні хвороби) ці трудівниці нам не цікаві. Проте до «гувернанток» долучивши й їх (ще 102 пропозиції, загалом 55% оголошень), матимемо уявлення про структуру секс-бізнесу. З ним переплітається бізнес модельний. «Чисті» моделі є кастою привілейованою, але й моделька-повія посідає високе місце в ієрархії жінок, що заробляють «натурою». Люди, які знаються на проблемі, розповіли мені, що не пасуть задніх також танцівниці з кабаре, казино та «найт-клабів» (не хочу нікого образити: не можна наперед вважати путаною кожну модель чи танцівницю лише тому, що виходить на сцену).

Не без труднощів, але пощастило домовитися про зустріч із одним «гувернантським директором» (так його мені назвали). Ми пили каву в «Макдональдсі» на вул. Фрунзе. Мій співрозмовник грався інкрустованою запальничкою і палив не дуже дорогі сигарети; нагадував чи то директора «Гастроному» за радянських часів, чи то теперішнього середнього бізнесмена — ні бичачої шиї, ні золота на пальцях. Отже, «индивидуалки работают по-дикому» (це його вислів), а справжній бізнес має шефа, бухгалтера, диспетчерів, охоронців, шоферів і, зрозуміло, «девушек». Запитання про медичний контроль «директорові» здалося таким, що позбавлене сенсу:

— Они у меня работают, а как чистят зубы — их проблема.

Оскільки публікуються оголошення й про набір на роботу, легко дізнатися, що жодних медичних документів від майбутніх «гувернанток» не вимагають. До речі, пропонований їм заробіток (10 у.е. за годину) вп’ятеро менший того, що платить клієнт.

— Как вы смотрите на легализацию секс-бизненса? — запитав я.

— А зачем? У нас и так есть все, что нам надо.

Було видно, що я «директора» розчарував; не знаю, чого він чекав, погодившись на зустріч, але після цих слів підвівся з-за столу. Щоправда, запропонував підвезти на своєму авто, але я — такий гордий — поїхав тролейбусом.

Загалом по телефону я опитав 28 «індивідуалок» (їхні оголошення друкуються найдрібнішим шрифтом). За легалізацію висловилися 22, проти — 2, а 4 поклали слухавку. Диспетчерки (солідні секс-фірми дають оголошення в рамочках і з малюнком) на таке запитання, як правило, не відповідають і переадресовують до шефа. Одна пані, перепитавши, хто я такий, сказала: «Да черт его знает, как лучше, профессор, я тут пешка, сижу на телефоне. Спросите у ментов.» Це неправильна відповідь. Якраз «ментам», які «мають все, що треба» від секс-бізнесу, легалізація не потрібна, бо вони його «кришують».

PRO I CONTRA

Ліквідувати проституцію законом не можна. Заборона лише заганяє секс-бізнес у тінь, криміналізує його й розбещує правоохоронців. Не можемо не брати до уваги суспільну мораль. Проте — шануючи її не менше, ніж мої опоненти (а їх буде багато) — з чистою совістю кажу: удавати, що проблеми не існує, не значить її вирішити. Фактично секс-бізнес є легалізований. Юридична легалізація (правова регламентація) поставить «дівчат» перед необхідністю обов’язкового медичного контролю (з адміністративною і кримінальною відповідальністю за ухилення від нього). Чи варта шкурка вичинки? Найголовнішою ознакою того, що поширення ВІЛ/СНІДу в нас вийшло з-під контролю, є постійне зменшення серед інфікованих частки так званих маргіналів, насамперед — ін’єкційних наркоманів. Гомосексуалісти (не наркомани) ніколи не були вагомим чинником поширення інфекції, бо вони «замкнені» на самих себе. Зростає частка тих, хто заразився шляхом нормального (гетеросексуального) контакту (1), медперсоналу, інфікованого при роботі з кров’ю (2), почастішали випадки зараження при переливанні крові від донорів-носіїв вірусу (3). А що ж «гувернантки»? Якраз вони і є проміжною ланкою між «ними» (маргіналами) і «нами» (насамперед молодими чоловіками). НОСІЯМИ ВІРУСУ ІМУНОДЕФІЦИТУ В РІЗНИХ МІСТАХ УКРАЇНИ Є ВІД 5% (Луцьк) ДО 30% (Донецьк) ПОВІЙ; КОЖНА ТРЕТЯ З ІНФІКОВАНИХ — ІН’ЄКЦІЙНА НАРКОМАНКА, А ПРОСТИТУЦІЄЮ ЗАРОБЛЯЄ «НА ДОЗУ». Курячою сліпотою називають у народі порушення зору, при якому вдень людина бачить, а в сутінках сліпне. Заганяючи в сутінки секс-бізнес, ховаємо його не від закону («директор» відкупиться), а від протиепідемічних заходів. «Соромно нашій молодій державі будувати борделі, — писала мені шановна пані зі Львова, — будуймо краще храми». Гаразд, будуймо храми. Проте… До революції Київ був одним із найбагатших на церкви — і водночас посідав друге місце (після Москви) за кількістю повій на одного мешканця. Тоді не було ТБ, американських фільмів і часописів з голими дівчатами. А повії були. Вони будуть завжди, доки поведінку чоловіків визначає гормональна сполука під назвою «тестостерон». За сумісництвом цей гормон контролює розвиток м’язів, агресивно- конкурентну поведінку, схильність до математики, філософії та багатьох чоловічих захоплень. На це нема ради — хіба що каструвати хлопчиків. Прошу не ображатися за правду, але самець Homo sapiens за біологічною природою є не моногамним (як лебідь чи вовк), а полігамним (як павіан). Розбіжності між біологією та християнською етикою провокують багато суспільних і побутових колізій — від фарсу до трагедії.

Якщо наважимося на легалізацію секс-бізнесу, можемо вибирати між двома варіантами. Перший (назвемо його «німецький») передбачає загальні для всіх бізнесових підприємств правила зі сплатою податків і профспілками включно. Другий варіант («французький») дає свободу лише «індивідуалкам», водночас забороняючи сутенерство й жорстко караючи «директорів». Як на мене, маємо в першу чергу скористатися досвідом французів. Утім, цнотливі народні депутати, жіночі організації, «директори» та «менти» (перевертні) говоритимуть про моральну неприйнятність легалізації. А куряча сліпота заразна.

Кілька слів про особистісні характеристики повій. Сонєчка Мармеладова чи Кабірія у виконанні Джульєтти Мазіни є не правилами, а винятками в цьому середовищі. З другого боку, не маємо підстав демонізувати путану. Вони різні — від тупої до грайливої лялечки, від жертви життєвих обставин до розумної коханки, яка свідомо обрала свій спосіб життя. Кожен із цих типів можемо побачити, зокрема, в оповіданнях Купріна та його повісті «Яма», які писалися за київськими спостереженнями; Олександр Іванович знався на цій темі.

Насамкінець вважаю своїм лікарським обов’язком нагадати про те, що називається «безпечний секс» і зводиться до виробів із делікатної гуми (яку ні вірус імунодефіциту, ні інші збудники хвороб подолати не можуть). Говорити про це треба хоча б тому, що більше ніж третина молодих чоловіків не користується таким засобом «самооборони» — відтак КОЖНИЙ П’ЯТИЙ ІЗ ОПИТАНИХ ЛІКУВАВСЯ ВІД ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ (матеріали Української асоціації планування сім’ї). На жаль, лікування СНІДу сьогодні лишається малоперспективним, як і 23 роки тому, коли ця напасть уперше прийшла до землян.