«Позаблоковий статус — анахронізм»

Відомі зубри-дипломати, колишній верховний представник ЄС із питань зовнішньої та безпекової політики, а також екс-генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана і президент Інституту Брукінгза — кузні кадрів для адміністрації США — Строуб Телботт, вважають, що на сьогодні у світі нейтральний чи позаблоковий статус є анахронізмом. Позавчора під час дискусії у Дипломатичному клубі (до речі, там ніде було яблуку впасти, такий був високий інтерес до гостей, серед яких було чотири екс-міністри закордонних справ, декілька заступників міністрів і декілька послів) Солана заявив, що концепція нейтралітету належить минулому в історії людства, а не сьогоденню. Він навів приклади, коли сучасні нейтральні держави, такі як Фінляндія та Швеція реалізовують активну, масштабну воєнну і політичну співпрацю з НАТО, чого формально не передбачає нейтральний статус.

Далі Телботт відзначив, що НАТО зараз не є блоком, тим часом як блок створюється в Москві. «Нейтралітет означав не бути членом альянсу проти іншого альянсу», — пояснив він. За його словами, теж саме стосувалося руху країн, що не приєднувалися, — позаблокових країн, які в часи холодної війни тим самим демонстрували, що не хочуть належати ні до радянського, ні до західного блоку. Такою була їхня відповідь на запитання екс-першого заступника міністра закордонних справ Олександра Чалого, що має зробити Україна аби оформити нейтральний статус. Не давши відповідь на пряме запитання, вони фактично дали зрозуміти, що Європа і США не сприймають позаблокового чи нейтрального статусу України. Підтвердженням цього є слова Солани, що в реальності немає нейтральності. Він, зокрема, наголосив, що Україну, яка надавала і надає літаки для НАТО і бере участь в операціях під егідою Альянсу, не можна назвати нейтральною країною.

Солана також сказав українським дипломатам, що не бачить перспективи для реалізації пропозиції російського президента Дмитра Медведєва щодо створення нової європейської архітектури безпеки. Він нагадав, що безпека в Європі базується на Хельсінкському заключному Акті, відповідно до якого всеохоплююча система безпеки побудована на трьох стовпах. До першого відноситься військова безпека, до другого — економічна безпека, а до третього — забезпечення права людини. «Ми і далі будемо працювати в ОБСЄ на цій основі і, сподіваюсь, ми продовжимо рух уперед», — сказав Солана.

Не менш цікавою була лекція двох висококласних дипломатів «Глобальні виклики: як відповідають на них Європа і США?», організована «Ялтинською європейською стратегією» (YES) та Фондом Віктора Пінчука в Дипломатичній академії.

Виступаючи перед студентами, Солана виклав своє бачення того, як потрібно вирішувати глобальні виклики. При чому він відзначив, що не збирається учити когось, а швидше навпаки. «Ми ще не вийшли з глобальної кризи, тому нам необхідно співпрацювати, щоб вирішити проблеми», — сказав він. На його думку, головний урок наступний: якщо ми маємо глобальні проблеми, то повинні мати глобальні рішення, а також інститути, які будуть вирішувати глобальні проблеми. А оскільки легітимність і ресурси мають національні уряди, то для вирішення глобальних проблем потрібно більше залучати національні уряди.

Другий урок, відзначив Солана, полягає в тому, що зараз у світі існує три кризи: бідність, поширення зброї масового знищення і кліматичні зміни. З цією думкою погоджується Телботт. На його думку, щоб вирішувати глобальні проблеми спільнота незалежних країн має стати взаємозалежною. Телботт вважає хибним поняття однополярного чи багатополярного світу, бо це, на його думку, не відповідає фізиці. І тому, додав він, зараз вирішення глобальних питань більше залежить від партнерства в середині регіональних організацій і між самими регіональними організаціями.

Ділячись своїми спостереженнями щодо України, Солана зазначив, що після помаранчевої революції наша держава мала можливість зробити якісний стрибок у інтеграції в ЄС, але не скористалася цим шансом. І щоб цей рух був успішним, додав він, влада має виконати наступні умови. «По-перше, Україна має продовжувати співпрацю з МВФ та відповідати умовам Фонду. По-друге, виконувати зобов’язання перед СОТ. Не думаю, що сьогодні було б добре думати про союз із третіми країнами, які не є членами СОТ. По-третє, Україна має провести реформу енергетичного сектору. Нафта, це така річ — коли опускаєш у неї руки, вони брудняться. Треба помити руки. Енергетичну політику краще робити чистими руками. Вчетверте, Україна має покінчити з корупцією у цій сфері та прояснити структуру енергетичного сектору», — сказав він. На його думку, в Україні повинна завершитися дискусія навколо Конституції і всі мають грати за правилами. «Ви любите гратися з правилами, а не грати за правилами. А ви повинні грати за правилами. Це необхідність, якщо ви хочете дійсно йти вперед», — наголосив Солана.

На завершення дискусії екс-міністр закордонних справ Арсеній Яценюк слушно наголосив: «Усе в наших руках, європейці та американці можуть нам допомогти, але працювати треба нам».

КОМЕНТАР

Петро ПОРОШЕНКО, екс-міністр закордонних справ:

— Мені не сподобалося, що стільки багато часу було приділено НАТО. Це не цікаво. Україна, якщо дивитися в майбутнє, має набагато більше цікавих тем, які мали тут сьогодні прозвучати. Це і глобальні виклики, і глобальні загрози, і спільні скоординовані дії задля того, щоб цьому ефективно протидіяти. Не можна нашу внутрішню дискусію витягати на цей рівень. Це було єдине, що, скажімо, не те, що мені не сподобалося, а ми просто не використали на сто відсотків той потенціал, який був на цій зустрічі. Але, я гадаю, що ми це продовжимо під час дискусій.

Євген МАРЧУК, екс-міністр оборони, екс-глава СБУ, екс-прем’єр-міністр, екс-секретар РНБО, громадський діяч:

— Треба віддати належне тому, що вони належать до тієї категорії політичних фігур, хоча й минулого, які доброзичливо ставились до України і відверто щиро допомагали. На перший погляд, висновок напрошується простий — ми маємо самі у себе вдома добряче розібратися. Цікавою, як для мене, була думка Телботта про те, що процес євроатлантичної інтеграції ще не закінчився. З багатьох мотивів філософського характеру, які тут прозвучали і заслуговують на увагу, можна виділити те, що не потрібно гнати процес скоріше, ніж він може розвиватися.

З другого боку, не можна одразу давати задній хід євроатлантичному напрямку. Бо заявлена нинішнім Президентом і його командою позиція — позаблоковий статус — скоріше нагадує відголоски виборчої кампанії. Адже серйозної дискусії щодо позаблокового статусу не було, а всі виборчі балаканини відносно НАТО чи безблокового статусу — все це примітив, який узагалі не заслуговує експертної реакції.

Давайте проведемо дискусію, що означатимуть збройні сили при позаблоковому статусі. Там виникне тисячу питань і, я думаю, що Президенту їх іще ніхто не ставив, починаючи від резерву, обов’язкової служби для всього чоловічого населення і багато іншого.

Мені здається, що акценти й особисті спостереження Солани і Телботта для експертного середовища досить корисні та цікаві. Єдине, в який спосіб вони трансформуються і дійдуть до начальства, це інше запитання.

Для себе я роблю висновок, що нам треба добряче розбиратися в нас самих, аналізувати, заглиблюватися в усі компонентів. Сьогодні тут трішки звучало, але я вважаю, що ініціатива, яку Віктор Федорович розвиває щодо європейської системи безпеки за участю Росії, Білорусі та України — це така тоненька і слизька крига.