Прага: їхати чи не їхати?

Володимир ГОРБУЛІН, голова державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу:

— Я б із самого початку поводився інакше. І у всій цій ситуації я не бачу жодних юридичних аспектів, жодних юридичних проблем. Це штучно сконструйована ситуація. Якби вона була препарована через прогнозовані показники, її не було б.

Обидві сторони повинні були поводитися по-іншому. Я сьогодні можу відповідати тільки за те, що до грудня 1999-го поставок «Кольчуг» Іраку не було. А після цього — то я лише впевнений, що цього не було. І я б ніколи не виносив у площину експертної комісії обговорення цієї розмови, яка нині хвилює всіх, яка виноситься на обговорення в ООН. Неначе у ООН немає інших проблем, якими треба займатися.

Ми самі чимало сприяли тому, що відбувся перехід цієї ситуації в зовсім іншу систему координат.

А найсумніше у цій ситуації — різке погіршення українсько-американських відносин. Це — найсерйозніший аспект, який обов’язково треба враховувати.

Олександр СУШКО, Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України:

— Уроки «кольчужного» скандалу засвідчують, що «ігри у відкритість» можуть бути небезпечними і недоречними, якщо за ними не стоїть щире прагнення встановити істину. З дій української сторони складається враження, що їй є що приховувати. Прикро, однак, що такі дії не залишають шансів на нормалізацію відносин із США та НАТО, а саме — це є найбільшою проблемою зовнішньої політики України на нинішньому етапі. Насамперед йдеться про небажання надати публічні роз’яснення щодо розмови Кучма—Малєв, яка є приводом розгортання скандалу. Спочатку українська сторона спробувала зайняти позицію «розмова була, однак продаж не відбувся», потім під впливом прибічників жорсткої лінії факт розмови став відкидатися, що, за наявності даних експертизи ФБР, неминуче привело двосторонні відносини із США та відносини з НАТО у глухий кут. Вичерпана нині довіра має відновлюватись насамперед чесністю і відвертістю поведінки, а не хитрощами. До таких хитрощів мусимо віднести і намагання перенести питання на рівень ООН. Американська сторона буде розглядати їх виключно як намагання затягти час. Якщо Україні потрібна нормалізація відносин, а не їх остаточне знищення, слід відмовитись від неприродної і неадекватної пози «маленьких, але гордих», і поводити себе по-союзницьки.

Ольга АЛЕКСАНДРОВА, член робочої групи з дослідження Росії та країн СНД при Фонді «Наука і Політика», Берлін:

— Підозра, щодо того, що Україна продала радіолокатори типу «Кольчуга» в Ірак, в основному не змінила ставлення Німеччини та інших країн Заходу до сьогоднішнього українського уряду. Справа в тому, що проблеми почались давно. Почався цей процес із вересня 2000 року, зі «справи Гонгадзе».

Скандал навколо «Кольчуг» — це тільки остання частина довгої низки. Щоправда, реакція Вашингтона і Лондона більш ясна, ніж реакція інших європейських столиць. Скандал, безумовно, зашкодить репутації України в НАТО і ЄС. Знаком цього є те, що у Президента Кучми, схоже, не буде можливості брати участь у саміті НАТО в Празі. Участь на президентському рівні була б дуже важливою для підтвердження європейського курсу країни вузької співпраці з НАТО і Європейським Союзом. Відмова від запрошення Кучми є сильним ударом проти проєвропейських і прозахідних сил в Україні. Можливо, надалі треба очікувати політичної орієнтації українського уряду в напрямку Москви. Можливо, будуть збуджуватися антизахідні настрої серед українського населення.