Про перспективу без скептицизму

Минулої п’ятниці в Україні побував перший заступник міністра закордонних справ ЧР Іржі Шнайдер. Це перший візит чеського посадовця такого рівня в нашу країну після нещодавнього дипломатичного скандалу між Прагою та Києвом. Пан Шнайдер ранком провів переговори із заступником міністра закордонних справ України Павлом Клімкіним і після обіду взяв участь у відкритті створеного за фінансової допомоги кримського офісу проекту USAID «Локальні інвестиції і національна конкурентоспроможність» Посольства Чеської Республіки в Україні. Попри щільний графік чеський дипломат номер 2 знайшов час, щоб дати ексклюзивне інтерв’ю «Дню».

— Пане Шнайдер, чи означає ваш приїзд в Україну завершення дипломатичного конфлікту між нашими країнами, як про це говорив директор Департаменту інформації МЗС Олег Волошин після дипломатичного обміну — висилки двох дипломатів — відповідно, з Києва та Праги, й чи побачимо ми в найближчому майбутньому в Києві нового посла Чеської Республіки?

— Я дуже хотів би також якомога швидше побачити нашого посла тут — у Києві. І це був меседж, з яким я прибув сюди. Отже, ми зможемо працювати на повну силу. У нас є деякі конкретні проекти для України й у рамках «Східного партнерства», й у рамках Вишеградського головування в ЄС, над якими ми хотіли продовжувати працювати. Я вважаю, що конфлікти і непорозуміння трапляються, але ми будемо й надалі співпрацювати з Україною, як це робили майже два десятиліття.

— То ви отримали агреман на запропоновану ще в січні цього року кандидатуру нового посла в Україні — Івана Почуха?

— Ми сподіваємося скоро його отримати.

— А чи існує зв’язок між наданням вашою країною притулку для екс-міністра Данилишина й дипломатичним скандалом між нашими країнами?

— На мою думку, вже досить було сказано про це публічно, тому в мене немає жодних причин давати додаткові коментарі.

— Ми знаємо, що президент Чеської Республіки Вацлав Клаус досить скептично ставиться до ЄС. Чи не вплинув цей дипломатичний конфлікт на підтримку вашою країною майбутнього членства України в ЄС, чи, інакше кажучи, — на європейські перспективи нашої держави?

— Незважаючи на те, що ви називаєте конфліктом, я не є речником нашого президента, але моє розуміння полягає в тому, що наш президент є критичним щодо деяких аспектів європейської інтеграції. Але я ніколи не чув про будь-яку критику політики розширення. Це один з напрямів політики, яку підтримує наш президент. І ця політика базується на нашому досвіді. Вважаю, ми задоволені тим, що відбулося розширення ЄС. На мою думку, інші країни також радітимуть розширенню, незалежно від того, наскільки критичні ми щодо деяких аспектів європейської інтеграції. Загалом це сприяє розвитку, й будь-яка країна, що хоче приєднатися до Європейського Союзу, повинна мати шанс здійснити це. Тому я не вбачаю скептицизму щодо зближення України з Європою.

— Чи розуміють у Чеській Республіці, що у верхівці українського керівництва є прихильники зближення як з ЄС, так і Митним союзом, і тому з боку Європи потрібно робити все, щоб допомогти Україні рухатися до європейських структур?

— Дозвольте мені сказати про дві речі. Перш за все, я дуже радий був чути, коли ваш Президент у своєму виступі на саміті президентів Центральної та Східної Європи у Варшаві говорив дуже позитивно про європейський вектор, про конкретні кроки уряду в цьому напрямі. Він також дуже позитивно висловився про країни Вишеградської групи, які підтримують рух України в цьому напрямі. Мені було приємно чути, що Президент України не вбачаєм якогось протиріччя між добросусідськими відносинами з Росією і збереження Україною європейського вектора. Тому, як я вже говорив, мене це порадувало, і я сприймаю це як позитивний меседж, під яким ми готові повністю підписатися.

Саме це, але у більш практичній площині, ми обговорювали сьогодні (інтерв’ю записувалось 9 червня. — Авт.) на переговорах у Міністерстві закордонних справ України. Уже є деякі позитивні й підбадьорюючі ознаки поступу на конкретних переговорах, зокрема, щодо Угоди про поглиблену всеохоплюючу Зону вільної торгівлі. Тому я вважаю, що зараз Україна має унікальну можливість. Політичний напрям задано, тривають конкретні переговори, унікальні обстановка склалася в Європейському Союзі, де, я вам скажу, є багато промовистих прихильників зближення України з Європою. Потім я бачу можливості для України під час головування Польщі в ЄС. Але, звісно, можливості можуть бути згаяними.

— Але чи не здається вам, що Європі потрібно більше заохочувати Україну в напрямі європейської інтеграції, зважаючи на те, що Москва чинить тиск на Київ, щоб той приєднався до Митного союзу?

— Гадаю, це вибір України, яка має вирішувати, що краще для України та українських громадян. На мою думку, багато українських громадян працює чи має бізнес за кордоном — чи то в Європі, чи в Росії. Тому це — справа України, що їй обирати. Я чув, що говорив ваш Президент, а він не вбачає суперечності щодо співпраці між Європою та Росією, але якщо говорити про угоди, то деякі ідеї щодо створення ЗВТ з ЄС чи входження в Митний союз є взаємовиключними. Але вибір робите ви, і я вважаю, що українські громадяни та компанії мають досить інформації стосовно того, що є більш вигідним, що відкриває для них більше можливостей. Але зважаючи на те, що я почув від Президента, то вибір є очевидним.

— Ви згадали Вишеградську групу. 12 травня цього року було ухвалено рішення щодо створення Вишеградської бойової групи. Чи означає це бажання чотирьох країн реалізувати на практиці ідею Пілсудського про створення простору між двома морями: Балтійським та Чорним?

— Ні, в цьому немає ніякої геополітики. Це дуже скромний прагматичний проект. Перш за все, концепція бойової групи не є новою. Європейський Союз її започаткував як концепцію володіння бойовими можливостями для виконання, згідно з мандатом Ради Безпеки ООН, операцій з підтримання миру чи примусу до миру тощо. На мою думку, всередині ЄС уже існує майже 20 різновидів бойових груп. А названа вище ідея полягає в можливості створення бойової групи всередині Вишеградської групи. Чому це відбувається зараз? Через бюджетні обмеження й те, що країни є більш поміркованими у своїх амбіціях і є більш відкритими до розподілу тягаря та економії ресурсів, тому вони працюють разом. Вишеградська бойова група має бути функціональною у 2015 році. Вона діятиме за ротаційним принципом — що шість місяців певна бойова група має бути доступною для ЄС. І тут немає ніякої геополітики і ніякого історичного значення, а лише намагання щось робити разом. У минулому були деякі амбіційні плани, які було дуже складно досягти, як, наприклад створення спільної системи протиповітряної оборони. На мою думку, реальними і досяжними є спільні тренування і військові навчання, що допоможе зекономити кошти у порівнянні з тим, якщо країни здійснюватимуть це окремо.

— Чи передбачається запрошення до Вишеградської бойової групи України, яка має багато можливостей?

— Між іншим, свого часу існував польсько-український батальйон, а також була спроба створити бойову групу з Україною. На мою думку, концепція цієї групи є відкритою, й ми були б раді, якби Україна приєдналася до оборонних операцій ЄС і НАТО. І я переконаний, що є такі сфери, як, наприклад, антипіратська операція, в якій Україна може бути дуже корисним партнером, не кажучи про авіаперевезення. Я маю на увазі те, що Україна є відомою як провайдер авіаперевезень для багатьох країн завдяки своїм авіаційним можливостям.

— Що, на вашу думку, має зробити Україна, аби саміт «Східного партнерства» був успішним?

— «Східне партнерство» не може бути успішним без повного залучення України в рамки цього проекту. Я маю на увазі те, що Україна спочатку дуже обережно ставилася до «Східного партнерства». Існувало дві причини для такої критики. Перш за все, там не йшлося про членство, тому «ми не зацікавлені»; по-друге, «почекайте хвилинку, Україна заслуговує спеціальних відносин, а не належності до групи». На мою думку, ми зараз переходимо до дуже прагматичної фази, коли український уряд розуміє, що там не йдеться про це, але партнерство надає деякі можливості, зокрема,, можливості поліпшення двосторонніх відносин з Євросоюзом і воно приносить конкретні результати. Тому, якщо Україна повністю присутня в цьому проекті та схвалює його, це принесе нам успіх. Хочу, щоб мене зрозуміли: без України «Східне партнерство» не буде успішним.

— До речі, чи підтримує Чеська Республіка внесення в преамбулу Угоди про асоціацію слів про європейську перспективу України?

— Вважаю, формальні речі для нас неважливі. Але ми є абсолютно чіткими, як я вже говорив раніше, коли йдеться про європейське сусідство. І всі країни європейського сусідства є європейськими країнами, й згідно зі статтею 49 Римського договору вони можуть бути членами Європейського Союзу, отже, мають європейську перспективу. Тому для нас не проблема, якщо перспектива членства буде згадана якимось чином. Ми не належимо до тих, хто заперечує це. Я маю на увазі, що це для нас само собою зрозуміло. Звісно, Україна має європейську перспективу й від нас усіх, але головним чином від України залежить, якою далекою є ця перспектива й чи потрібен нам бінокль, щоб побачити її, чи її видно без окулярів.

— А що ви думаєте про терміни? Як ви знаєте, якось український прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що Україна вступить в ЄС до 2022 року, а президент Румунії Траян Басеску сказав, що до цього часу в ЄС буде 35 країн, зокрема, Молдова й Туреччина, але без України.

— Я проти того, щоб говорити про будь-які дати, бо добре пам’ятаю, що ми фактично подали заявку на вступ до ЄС 1995 року. І коли тоді були розмови про можливість вступу 2000 року, всі говорили — це надто пізно! Гадаю, про це говорити смішно. А важливим є те, що український уряд встановив мету, яку він хоче досягти, але це не гра, де ви маєте встановлювати дату й тоді починаєте зрощувати очікування. Це зовсім не той напрям. Натомість я б концентрував увагу на сутності, а це безперервний процес. Членство — це остаточний штемпель, тим часом як процес — це тривала дія. Тому зосередьтесь на процесі. У вас нормально йдуть переговори щодо Зони вільної торгівлі, існує багато інших сфер, де ви можете досягти значного поступу. Тому немає сенсу встановлювати кінцеву дату вступу в ЄС.