Про самоврядування і самоврятування

Сьогодні, коли вперше місцеві вибори проводяться окремо від парламентських, це дозволяє приділити набагато більше уваги проблемам місцевого самоврядування, ніж це було раніше.

Ми вже неодноразово писали про недосконалість закону про місцеві вибори, який, до речі, критикують і європейські структури, про факти тиску на опозиційні сили, арешти мерів, ситуацію на містах тощо. Але в цілому висвітлення засобами масової інформації, особливо центральними, виборів зазвичай проходить на рівні проблем обрання голів міст, обласних, міських рад, максимум, куди добирається журналістське око чи перо, — це районний рівень.

Сьогодні ми пропонуємо вам зазирнути ще глибше, на рівень останнього осередку місцевого самоврядування — в село. В осередок, якому держава за всі роки незалежності, напевно, більше зашкодила, ніж допомогла. Тому є дуже важливим почути тих людей, які керують сільською радою практично в екстремальних умовах.

Наталія Драб працює в Радгоспненський сільській раді Скадовського району Херсонської області з 1982 року. До цього була завучем в місцевій школі. Вона переобиралася вже вісім разів. Ця людина — одна з тих, хто знає про проблеми села явно не зі слів, а особливо про проблеми Радгоспненської сільської ради, яка охоплює п’ять населених пунктів в радіусі до 30 км. Це майже 12 тис. га землі, де стоїть центральна садиба — село Радгоспне (приблизно 1100 чоловік) і чотири населені пункти, в яких проживає від 250-ти до 350-ти людей.

— Наталіє Вікторівно, треба віддати вам належне, ваша успішна робота на посаді голови Радгоспненської сільради протягом десятків років, а головне — довіра людей викликає велику повагу до вас. Цікаво одразу дізнатися, чи плануєте ви в черговий раз брати участь у виборах?

— Так, я виставляю свою кандидатуру і вже зареєстрована. Не знаю, пройду чи не пройду. Це вже така справа.

— Балотуєтесь від якоїсь партії чи шляхом самовисування?

— Я вирішила висуватися від Партії регіонів.