Про велику помилку Європи

Польському політичному діячеві, активістові й захисникові прав людини, екс-президентові Польщі (1990—1995), екс-лідерові незалежної профспілки «Солідарність», лауреатові Нобелівської премії миру, електрику за професією Леху Валенсі сьогодні минає 68 років. Він є живим символом профспілкового руху «Солідарність», який фактично призвів до падіння комуністичних режимів у країнах соціалістичного табору і зрештою до падіння Радянського Союзу. Валенса, перебуваючи на пенсії (6 тис. злотих на місяць), веде активну діяльність. Його графік зустрічей заповнений наперед. Проте, він знайшов час, щоб поспілкуватися із групою журналістів країн-членів Східного партнерства у Гданську. Це його рідне місто, яке виділило йому як почесному громадянину Гданська офіс під бюро Валенси, де він приймає гостей. До речі, аеропорт Гданська, який зараз активно розширяється, названо на честь Леха Валенси. По завершенні зустрічі він фотографується з гостями й виставить фото на свою сторінку у Facebook.

— Немає поганих запитань, можуть бути лише дивні відповіді, а що важчі запитання, то краще. І ми будемо наближатися до точних відповідей спільно, — з такою передмовою пан Валенса запросив ставити запитання. І справді, його відповіді, як здалося автору, не були нудними, а були, безумовно, відвертими.

— Пане президенте, зважаючи на те, що 9 жовтня в Польщі відбудуться парламентські вибори, як ви оцінюєте політичну ситуацію у країні і за кого будете голосувати й чому?

— Польська демократія ще дуже молода. І вона не знаходиться на такому рівні, щоб я та інші люди мали, із чого вибирати. Тому вибираємо менше зло. За когось треба голосувати. Я буду голосувати за «Платформу обивательську» (партію нинішнього прем’єр-міністра Дональда Туска. — Авт.) Вона мені найкраще підходить, хоча й не є вершиною моєї мрії. Але кожного дня, кожного року із плином часу ми будемо наближатися до кращих партій, кращих програм.

Треба сказати, що політикам на сьогодні в такій країні, як Польща, живеться важко. Ми перебуваємо в Європейському Союзі, НАТО, і багато рішень ухвалюють без нашої держави. І на це треба звертати увагу.

Політики не мають чого роздавати. Тому це схиляє їх до того, щоб удаватися до популізму. Хто трохи утримується від цього, тому відомо, що ця гра не дуже корисна. Але без цього популізму їх би ніхто не вибрав. Тому певний час ми будемо перебувати у стані виборчих мрій. Але, тим не менше, треба брати участь у виборах і не можна на це ображатися.

Якби ПіС (партія колишнього прем’єра Ярослава Качинського «Право і справедливість». — Авт.) була би кращою, то я голосував би за неї. Але «Платформа обивательська» є кращою, тому голосую за ПО. Ця партія — менше зло, бо ПіС набагато гірша. Я не буду змінювати своєї думки. Але це не вершина моєї мрії.

— Як ви прокоментуєте рішення російського керівного тандему, що Путін балотуватиметься на пост президента наступного року?

— Для мене краще вибори, ніж таке наперед вирішення їхніх результатів. У Польщі вибори дуже складні. У них (в Росії. — Авт.) вони ще складніші. Якщо з’являються люди, які мають відповідну освіту, але не перевірені в дії, то це велике запитання. Росія — багатонаціональна країна із 60 — 80 народів (більше 150. — Авт.). Там це все може розпастися, і для нас запитання, чи це добре, якщо Росія розпадеться.

Сьогодні керівники Росії тримають усе вкупі, і це є гарантом того, що далі не буде розпаду країни. Я намагаюся думати об’єктивно і справедливо. Я — друг Росії. Є певні історичні питання, але це не впливає на моє ставлення до Росії. Усілякі історичні претензії за минуле — це одне, а майбутнє і вибудова нових умов сьогодні на завтра — це інше. На сьогодні набагато важливішими є порозуміння і згода. Це дає більше гарантій миру і спокою. Я на сьогоднішній день не думав, яка концепція краща: демократичніша чи та, яка на сьогодні існує в Росії.

— А що ви скажете про можливий вплив ситуації на виборах у Польщі на Україну: чи щось зміниться в польсько-українських відносинах і чи потрібно щось змінювати?

— Я був вихований на тому, що немає вільної й незалежної Польщі без вільної й незалежної України. І життя це підтвердило. Тому я шукаю можливості, які б допомогли реалізувати цей напрямок. Будучи президентом, я набагато більше працював у цьому плані на Україну, ніж на Польщу. Якби в мене була друга президентська каденція, то я б не дозволив, щоб Польща ввійшла в Європейський Союз без України. І треба сказати, що в мене була ця концепція. Просто мені не вистачило на це часу. Усе пішло не так, і Україна залишилася поза структурами ЄС. Це дуже велика помилка Європи. І потрібно зробити все, щоб Україна швидко й вільно могла ввійти до європейських структур. Сьогодні Європа дезорганізована. А Україна — це дуже велика країна. І на сьогодні Європа, перебуваючи в безладі, не в змозі ухвалити рішення про прийняття до свого складу України.

Зараз концепція така: спочатку впорядкувати Європу, а потім займатися Україною. Але зрозуміло, що раніше чи пізніше ми маємо це зробити. Усе це пов’язано з економічним і технічним розвитком нашої цивілізації. Але ми сьогодні спостерігаємо за ситуацією в Україні й будемо старатися, щоб із нею нічого поганого не відбулося. Очевидно, що без України ми нічого не зробимо, вона сама має розв’язати свої питання.

— Як ви ставитеся до нинішнього українського керівництва, і чи воно, на вашу думку, активно інтегрує країну до ЄС?

— (Сміється.) Є такий уряд, який обрала Україна. Це результат демократії. Одні задоволені, інші — менше задоволені. Наступного разу вибори можуть бути кращими. Будемо так хитатися від стіни до стіни. І зрештою стіни будуть усе ближчими одна до одної. Це ваша українська справа. Бажаю вам якомога кращого й розумного вибору. Ми до цього не маємо жодного стосунку.