Прозора труба
Ситуація з енергетикою в Україні поки що далека від стабілізації. І хоча факт щоденної загибелі десятків замерзаючих на наших вулицях людей пов'язаний не обов'язково з цим, він подає владі гострий сигнал про неблагополуччя як у енергетичній, так і в соціальній сфері, який жодним чином не можна ігнорувати. З одного боку, попри заклики уряду до енергозбереження, тривалі морози примушують споживачів вибирати з газової труби додаткові мільйони кубометрів. З іншого боку, жорсткі заходи уряду з обмеження газоспоживання так чи інакше зачіпають і населення. У будинках і квартирах холодно. І всі, хто має електроопалювальні прилади, їх використовують. Частота струму, завдяки збільшеним потужностям атомної енергетики, поки що не падає. Але не витримують електромережі. Через це почастішали пожежі, а багато будинків залишилися без електрики. Аварійні служби не справляються. Аварії відбуваються і на тепломережах. І питання про готовність країни до зими здається зараз аж ніяк не зайвим. Можна припустити, що відповідні служби та держава загалом не взяли до уваги, що зимові морози в Україні — це зовсім не виняткове, а нормальне природне явище.
Цей висновок має стосунок і до ще наявної газової війни, у якій ми можемо винуватити не тільки російську, а й власну владу. Учора глава Мінпроменерго Росії Віктор Христенко закликав Україну «вжити адекватних і жорстких заходів» зі скорочення споживання газу та розповідав нам про графіки й наявні в нас атомні потужності, а також натякав на можливі наслідки «надконтрактного, наднормативного відбору газу».
Тим часом повноцінних газових контрактів на поставки газу в нашу країну досі не існує. Україна та Росія поки що не можуть узгодити функції спільного підприємства, створеного «Нафтогазом України» та компанією «Росукренерго». «Суперечки тривають щодо функцій спільного підприємства», — повідомив учора прем'єр-міністр Юрій Єхануров. Зазначимо, що створюване СП має продавати газ на внутрішньому українському ринку, що передбачене тристоронньою угодою про урегулювання російсько-українського газового спору, підписаною в Москві 4 січня. А купуватиме воно його на російсько-українському кордоні у «Росукренерго», визначеного постачальником в Україну російського та середньоазійського газу в об'ємі 34 млрд. кубометрів у 2006 році та 58 млрд. кубометрів — із 2007 року, а також його експортером в далеке зарубіжжя.
Чому ж так важко реалізувати згадану угоду? Безумовно, тут не позначаються клятви Юлії Тимошенко, яка обіцяє своїм виборцям не допустити передачі СП активів «Нафтогазу України». Не перешкодить процесу і відсутність висновку Антимонопольного комітету, якому, в принципі, зовсім не важко закрити очі на деяких явних або ймовірних власників «Росукренерго», які приготували для України свої «носилки». Серед вірогідніших версій основна — туркменська. Згідно з нею, ця країна ще остаточно не підтвердила ні обсягів, ні ціну газу, який поставляють в Україну. І якщо голова «Нафтогазу України» Олексій Івченко ще недавно стверджував, що Україна обходиться тільки своїм і туркменським газом, не використовуючи російського, то Єхануров днями заявив, що туркменського газу нам, на жаль, надходить дуже мало... Якщо ж «туркменське питання» залишиться невирішеним (зустріч нашого міністра енергетики Івана Плачкова з президентом Сапармуратом Ніязовим у Москві, мабуть, не дала результату), то у «Росукренерго» може й поготів зникнути бажання виконувати згадану угоду...
Схоже, влада розуміє гостроту ситуації. Учора Президент Віктор Ющенко відстрочив через застуду свою поїздку до Запоріжжя, де мав намір зустрітися з металургами, яким загрожує зупинка підприємств. Думається, що ця хвороба пов'язана не тільки з водохресним моржуванням Президента. У статті, опублікованій у середу в The Wall Street Journal, Ющенко зазначає: «Під час розмов із президентом Путіним ми також дійшли згоди створити спільне підприємство для прозоріших міжнародних газових поставок на виконання домовленостей, досягнутих між нашими національними газовими компаніями (згідно з угодою, функції СП не поширюються за межі України. — Авт. ). Непрозора структура, що зараз займається транспортуванням газу, викликає неспокій, як в Україні, так і за кордоном». Якщо відкинути можливість помилок, які, ніде правди діти, нерідко в нас трапляються, то уважне прочитання цієї фрази дає підстави для серйозних роздумів. Чи не надумали президенти змінити коней на газовій переправі? Питання лише в тому, чи додасть це прозорості... або ж нових труднощів економіці та людям нашої країни.
