Приватизації немає
— У вас залишилися якісь відносини з Партією зелених чи після програшу на виборах вас політика не цікавить?
— Взагалі, я й під час виборів політикою не дуже займався. Активної участі у передвиборній кампанії я не брав. Просто взяв відпустку, як держслужбовець, і все. Звичайно, з людьми у мене залишилися особисті стосунки, але жодних контактів по лінії партії у мене немає. Тобто цим абсолютно не займаюся.
— Чи може крісло голови ФДМ стати складовою «торгового пакету» у нинішній дискусії про коаліційний уряд?
— Думаю, що все можливо. Я на ці речі дивлюся абсолютно спокійно. Якщо це потрібно буде, значить прийматиметься рішення. І моя позиція з цього приводу буде абсолютно спокійна. Тому що це речі, які не залежать від мого бажання, і мають набагато більший масштаб, ніж, скажімо, посада голови Фонду або навіть його подальша доля. Думаю, що все буде нормально.
— Наскільки взагалі велика політична вага посади голови ФДМ? Як часто це крісло стає предметом закритих політичних консультацій і спекуляцій?
— Ажіотаж постійно виникає. Посада ж збоку цікава. До того ж завжди є багато охочих її обійняти. Ці люди ніби у резерві, і я про них знаю, ми чудово спілкуємося, і все один про одного знаємо. Але якщо спливатиме це питання в суто політичному значенні, воно вирішуватиметься у комплексі. Так що тут нічому не треба перешкоджати, але й не треба цю справу форсувати. А щодо можливостей цієї посади, то я думаю, що в останні рік-два їх взагалі до мінімуму зведено. І я зараз, перебуваючи на цій посаді, чесно кажучи, насилу розумію, кому вона може зараз бути потрібна. Адже більшість питань вирішується вже давно не у Фонді, а нервування і відповідальність залишаються. До того ж процес приватизації зараз практично стоїть. І ми перебуваємо у перехідній стадії: або ми щось змінимо, або все далі рухатиметься до загасання приватизації загалом.
— Фонд держмайна вже давненько не звітував перед парламентом. Те, що парламент не ініціює публічне обговорення звіту, говорить про задоволення роботою ФДМ чи про зайнятість іншими політичними справами?
— Тут дуже багато є складових, але я розповім ситуацію, як є. Я звітував за 99-й рік. На відміну від багатьох попередніх голів Фонду, я відзвітував успішно й отримав тоді 250 голосів, які, в принципі, підтримали позицію голови ФДМ. Це було у 2000-му році. За 2000-ий рік я не звітував. Це було пов’язано з тим, що закінчувалися повноваження того парламенту, починалися вибори наступного. Ми звіт передали письмово, і все залежало від бажання депутатів. Ми не форсували події, але й ніяк не перешкоджали. Цього року ми знову подали звіт, за 2001 рік, в принципі, він за два останні роки.
У принципі, він за два останніх роки. Є у певної кількості депутатів бажання заслухати звіт, але я не бачу якогось ажіотажу і підштовхування процесу. Він відбувається за процедурою. Єдине — я не впевнений, що депутатам зараз буде до Фонду і до мене. Там багато інших проблем. А так, у принципі, я до звіту готовий. За попередніх голів, якщо були до ФДМ якісь претензії, то питання про звіт піднімалося вмить. Не пам’ятаю, скільки разів стосовно Ланового піднімали питання. Стосовно мене цього не робиться. Це, звичайно, не означає, що всі задоволені Фондом і мною особисто. Є певна частка критики. Але я готовий її вислухати і відповісти на всі запитання.
— Після чергового приватизаційного скандалу, на цей раз з продажем Північного ГЗК, ви не змінили своєї думки відносно збереження і в майбутньому так званих додаткових умов допуску потенційних покупців до конкурсів і статусу «промисловий інвестор»? Саме обмеження допуску учасників до приватизаційних конкурсів частіше за все стають підставою для судових розглядів?
— Проблема таких скандалів у тому, що преса і громадськість обговорює лише вершину айсберга. А більша частина знаходиться під водою, і про неї знають лише фахівці й учасники. Ті, хто критикує Фонд, цю тему спеціально не обговорюють, а ми її не можемо обговорювати, тому на нас знову подадуть до суду і звинуватять у чому завгодно. У результаті ми обговорюємо поняття «промисловий інвестор», яке до цих скандалів має, скажімо так, непряме відношення.
— У чому ж тоді істинна проблема?
— Це просто привід, щоб певним фінансовим групам зводити рахунки між собою. А Фонд залишається заручником, і на нього летять усі стріли. Я вже кілька разів говорив, що ці структури, які зараз борються за Північний ГЗК — вони б між собою сіли та розібралися, порозумілися і розійшлися. Ну до чого тут Фонд, «промисловий інвестор» і все інше? У нас подібних об’єктів, на жаль, більшість. Є тільки два варіанти поведінки: або допускати всіх, і в той же день, коли ми опублікуємо умови конкурсу, той, хто має більшість кредиторської заборгованості, оголосить підприємство банкрутом, і конкурс буде припинено, або йти на те, щоб зробити якісь умови, які зобов’язують домовлятися з цим кредитором. Іншого варіанта у Фонду немає. І в тому, і в іншому випадку конкурс все одно припинять і відмінять через суди.
— А в чому інтерес тих, хто ініціює скандали?
— Справа у тому, що на сьогоднішній день немає зацікавленості у наших провідних фінансових структур провести відкриту приватизацію і брати участь у ній. Усі намагаються її завести у глухий кут, і щоб жодного результату не було. І ті, хто за продаж, і ті, хто проти — у цьому всі однакові.
