Рішення направити батальйон до Перської затоки — не єдиний позитивний момент,

— Чи можемо ми насправді говорити про настання фази потепління відносин?

— Відносини покращилися, і я сподіваюся, що покращання продовжуватиметься. Ми думаємо, що і для Сполучених Штатів, і для України найкращим було б мати конструктивні відносини, які б приносили практичну користь обом сторонам. Протягом останніх місяців ми відзначали, що будемо дотримуватися стратегії окремих поступальних кроків. Зараз було б важко уявити собі ідеальні відносини між Сполученими Штатами і Україною через ті складнощі, які ми пережили. Але ми віримо, що можна відчинити двері, що ведуть до нових розумінь і порозумінь, що, в свою чергу, відкриє можливості для окремих поступальних кроків. Ми також підкреслювали, що наші стратегічні цілі у відносинах з Україною залишаються послідовними і незмінними. Ми підтримуємо розвиток України як демократичної держави з ринковою економікою, інтегрованої до євроатлантичної спільноти. Ми підтверджували, що, незважаючи на труднощі, залишаємося відданими підтриманню контактів між нашими урядами і нашими суспільствами на різних рівнях. Це включає в себе контакти між урядовими посадовцями, парламентаріями, визначними політиками, так само як і контакти між представниками мас-медіа і громадянського суспільства. Це також включає і контакти між нашими військовими, які є дуже продуктивними. Ми підтвердили готовність співпрацювати в цілому спектрі секторів. Наприклад, відносини між військовими США і України в галузі безпеки, зокрема, зміцнення відносин між НАТО і Україною. В економіці це стосується співпраці з покращання бізнес-клімату, розвитку малого і середнього бізнесу, розв’язання проблем двосторонньої торгівлі і інвестицій. Крім того, Сполучені Штати підкреслили, що будуть продовжувати надавати підтримку розвитковi вільних мас-медіа і громадянського суспільства в Україні, тому що це фундаментальні підвалини розвитку демократичного і прозорого суспільства.

— Під час візиту до Києва делегації Конгресу США говорилося, що обидві сторони припустилися помилок. Які саме ці помилки, зроблені кожною стороною, і яким чином можна подолати їхні наслідки?

— Я не думаю, що було б конструктивним витрачати час на припущення, які помилки було зроблено в минулому, тому що погляди й думки з цього приводу можуть бути різними. Конструктивним натомість було б сконцентрувати увагу і зусилля на позитивному підході до майбутнього, орієнтованому на результати, і на цій основі визначати, яких результатів можна досягти. Ми бачимо, що можемо досягти результатів внаслідок саме такого підходу. Дозвольте мені навести деякі приклади. В тому, що стосується ситуації з рекомендаціями FATF запровадити санкції, — Сполучені Штати дуже тісно співпрацювали з Україною для визначення того, яких саме кроків потрібно вжити для скасування цих санкцій. Ми дуже твердо заявили, що коли це буде зроблено, ми підтримаємо зняття санкцій. І справді, коли Україна запровадила необхідні законодавчі кроки, ми відiграли дуже значну роль у FATF для зняття санкцій проти України. Зараз ми продовжуємо співпрацювати з Україною над додатковими кроками, які б зміцнили боротьбу з відмиванням грошей в Україні. Ми піднімали з Україною питання двосторонньої торгівлі, які також стосуються і СОТ. Це, зокрема, питання захисту прав інтелектуальної власності, питання торгівлі курятиною. В результаті ми досягли практичного рішення, що ми підтримуємо перехід України до фінальної стадії процесу її приєднання до СОТ зокрема до укладання доповіді робочої групи. У той же час ми підтвердили, що надаватимемо якнайбільшого пріоритету розв’язанню тих питань, що залишаються.

Можна навести й інші приклади, де ми маємо позитивний досвід співпраці. Ми посилюємо співпрацю з експортного контролю, ми підтвердили нашу готовність надати Україні допомогу в посиленні безпеки тих об’єктів, де знаходяться біологічні, радіоактивні, ядерні матеріали. Ми оцінили готовність України направити свій РХБ-батальйон для можливого розташування в регіоні Перської затоки на той випадок, якщо Ірак застосує біологічну або хімічну зброю. Я підкреслюю, що якщо Верховна Рада схвалить це рішення, то цей батальйон може бути розміщений в одній з країн Перської затоки, а не в самому Іраку. І таким чином, цей батальйон не був би безпосереднім учасником конфлікту. Нещодавно пан Горбулін відвідав штаб-квартиру НАТО в Брюсселі і наш посол дав вечерю на його честь, де були присутні посадовці високого рангу заради конструктивного обміну думками стосовно відносин НАТО— Україна. Тижнів зо два тому тут побував посол Стівен Манн, спеціальний представник Держдепартаменту з питань Каспійського енергетичного басейну, який обговорював з українськими урядовцями перспективи нафтопроводу Одеса—Броди і представив наше розуміння того, як би цей проект можна було перетворити на комерційний.

— Чи можна стверджувати, що готовність керівництва України направити згаданий батальйон до регіону Перської затоки була одним з елементів, який сприяв покращанню клімату відносин?

— Ми справді цінуємо готовність Президента Кучми і українського уряду розглянути таку можливість. Але з того списку, який я зараз вам надав, стає очевидним, що це лише один з прикладів практичної співпраці. Я думаю, що для обох сторін дуже важливо продовжувати визначати конкретні галузі, де наші країни мають взаємні інтереси, і важливо вносити внесок у розв’язання регіональних і глобальних питань. І якщо Україна послідовно здійснюватиме кроки, які її тісніше наблизять до світової спільноти в галузі економіки, в галузі боротьби з тероризмом, у внутрішньополітичних процесах, то з часом це відіб’ється на реалізації інтересів України, тобто на перетворенні її на рівноцінного партнера у міжнародних справах.

Я думаю, що найкраще було б звернутися за інформацією з приводу того, куди й коли може бути направлено цей батальйон, до Адміністрації Президента. Ці питання знаходяться в юрисдикції української влади. Ми також визнаємо, що Верховна Рада повинна схвалити це рішення, і тільки після цього може йтися про розміщення батальйону. Я хотів би тут наголосити на кількох моментах. Не йдеться про перетворення України на одну з сторін конфлікту. Її роль була б превентивною, тобто її сили могли б бути використані для запобігання негативним наслідкам можливого використання Іраком хімічної або бактеріологічної зброї. Є кілька країн, які погодилися надати свої сили, щоб відігравати подібні ролі, і вони вже розміщені. Наприклад, Чеська Республіка, Словаччина, Польща. Наскільки я розумію, до них скоро приєднається й Румунія.

— Яке ваше враження: чи виконуються ті п’ять пунктів, які ви проголошували у виступі у Вашингтоні?

— Ми розпочали роботу над всіма цими пунктами, і ми її продовжуємо. По-перше, ми наголосили на тому, що Україна і Сполучені Штати можуть і не досягти спільного бачення того, що сталося з приводу справи «Кольчуг». Але у спільних інтересах — витягти певні уроки з цього і використати їх для зміцнення системи експортного контролю. Ми вже здійснили ряд кроків, зокрема ми стали безпосередньо працювати з комітетом з військово-технічного співробітництва, з комітетом з експортного контролю. По-друге, я наголошував на важливості підтримання контактів на різних рівнях у різних секторах. Прикладами таких контактів були візит міністра Хорошковського до Сполучених Штатів, візит конгресмена Велдона до України. Я останнім часом мав зустрічі з Президентом Кучмою. Я думаю, що всі ці зустрічі дають позитивний результат. По-третє, ми наголошували на важливості подальшого розвитку демократії і громадянського суспільства в Україні. Ми мали конструктивний і відвертий діалог з цих питань, зокрема, з питань незалежних мас-медіа. Можливо, наші погляди не у всьому співпадають, але сам факт того, що ми обговорюємо ці питання, є дуже позитивним. Ми продовжуємо надавати допомогу українським неурядовим групам, організаціям мас-медіа, які працюють над тим, щоб сприяти більшій прозорості українського політичного життя, щоб допомогти українським громадянам отримувати ті факти, ту інформацію, які допоможуть їм зробити свідомий політичний вибір. Як ми вже неодноразово наголошували в минулому, не Сполучені Штати або будь- яка інша країна повинна робити вибір щодо майбутньої української політики. Але та конструктивна роль, яку ми можемо зіграти, полягає в тому, щоб співпрацювати з тими організаціями в Україні, які сприяють створенню рівноправного ігрового поля для всіх діючих осіб, створюють можливості для чесного і прозорого політичного вибору громадян України. Четвертий пункт — це продовження нашої дуже міцної співпраці між військовими. В цій співпраці ніколи й не було жодних перерв. І п’ятий пункт — це спільна робота над інтеграцією України до глобальних і регіональних структур, таких як НАТО і СОТ. Як ми вже говорили, ця робота триває.

— Якщо повернутися до справи «Кольчуг», то колись же має бути поставлена крапка, колись це має дійти до логічного завершення з тим, щоб це можна було забути?

— Наша політика з питань «Кольчуг» дуже ясна. Вона полягає в тому, що Сполучені Штати і Україна можуть не погоджуватися з приводу певних питань. Але обидві сторони можуть погодитися з тим, що важливий урок, який випливає з цієї ситуації — те, що ми можемо співпрацювати над зміцненням системи експортного контролю України. І ми збираємося рухатися вперед у цьому напрямку і перетворити цю співпрацю на конструктивну динаміку двосторонніх відносин. У пресі вже з’явилися статті, в яких йшлося про те, що нібито ми з послом Пайфером мали розбіжності в характеристиці справи, бо ми використали різні аналогії стосовно «ящика» (box). На жаль, ми по-різному вжили цей предмет — ящик, але при цьому ми намагалися описати одну й ту саму політику. (Помічник заступника держсекретаря США Пайфер говорив, що справа «Кольчуг» поки що «відкладається в ящик», тобто, виводиться з центру уваги. — Ред. )

— Чим нинішнє керівництво України може домогтися зрушень у сприйнятті себе керівництвом Сполучених Штатів? Мається на увазі не лише Президент України.

— На жаль, сталися певні події, які створили проблеми у відносинах на вищому рівні. Однак і Сполучені Штати, і Україна при цьому визнають, що важливо мати конструктивні, позитивні відносини між нашими країнами. І ці відносини мають базуватися на спільних цілях і принципах, які, в нашому розумінні, повинні служити інтересам обох країн. Часом суб’єктивний фактор, фактор тих чи інших особистостей впливає на ці відносини. Однак політика двосторонніх відносин буде найбільш ефективною тоді, коли вона базуватиметься на стратегічних цілях і перспективах. І я вірю, що обидві сторони віддані саме такому принципу побудови відносин.

Я хочу підкреслити, що Сполучені Штати визнають Президента Кучму законним Президентом України і його конституційні повноваження у керівництві зовнішньою політикою України. Для того, щоб мати конструктивні відносини між нашими країнами, ми будемо мати контакти з Президентом Кучмою. В останні місяці була готовність обох сторін підходити до справи саме так. Протягом останніх шести тижнів ми досягли конкретних конструктивних результатів в таких галузях, як питання ФАТФ, СОТ, експортний контроль, питання безпеки, відносини НАТО—Україна. І хоча на даний час може не бути можливості для зустрічі між президентами, для обох сторін очевидно, що ми можемо зробити чимало позитивного для розвитку відносин між нашими країнами.

— Чому, на ваш погляд, «харківська ініціатива» досі не запрацювала так, як очікувалося, чому про неї згадали лише зараз?

— Я ніколи не забував про наше харківське партнерство, і протягом двох років працював над тим, щоб просунути його реалізацію. Я вперше побував у Харкові в січні 2001-го, і ми з губернатором Кушнарьовим погодилися переключити наші зусилля на питання покращання бізнес-клімату у сферi специфічних інвестицій, а також звертати увагу на допомогу малому й середньому бізнесу, на створення нових робочих місць. Ми наполегливо працювали над створенням банку мікрофінансування в Харкові, і на даний час цей банк уже видав позик на загальну суму $11 млн.

Ми вклали чимало зусиль в роботу в Харківській області із спрощення ліцензування і реєстрації малих і середніх підприємств, створення більш сприятливих умов для вкладання інвестицій, причому не лише зарубіжних, але і українських. На мій погляд, цей підхід починає давати дуже конкретні результати. На 2001 рік Харківська область, за її даними, створила 22 тис. нових робочих місць в малому і середньому підприємництві. В 2002 році змінилася методика підрахунків, але Харківська область оголосила, що було зареєстровано 20 тисяч нових малих і середніх підприємців. Я не хочу приписувати це лише тому, що Сполучені Штати співпрацювали з губернатором і владою Харківської області, але вважаю, що це показник, який свідчить, що застосований підхід дає свої результати в галузі, яка є найбільш динамічною як в Сполучених Штатах, так і в Європі.

— Ваш погляд на швидкiсть наближення України до НАТО, перспективи започаткування інтенсифікованого діалогу і приєднання України до Плану дій з набуття членства та на можливу підтримку України Сполученими Штатами на цьому шляху.

— Перед Україною є величезні можливості. План дій Україна— НАТО складений за зразком ПДЧ, і найкращий спосіб для України просунутися в напрямку ПДЧ — це якнайкраще виконати План дій і тим самим підтвердити серйозність намірів. Протягом останнього часу Україна сконцентрувала зусилля на створенні інституцій, які б уможливлювали виконання Плану дій. Зокрема створення Центру євроатлантичної інтеграції на чолі з паном Горбуліним. Це дуже конструктивний крок. Звичайно, йому знадобиться серйозна підтримка з боку Президента і прем’єр-міністра. Я вважаю, що в багатьох сенсах календар приєднання України до ПДЧ знаходиться в руках самої України, але виконання Плану дій буде найкращим способом прискорити її приєднання до ПДЧ.

— Ви захищали інтереси США в період найбільшої кризи у двосторонніх відносинах. Чи не бажали б ви собі менш стресової роботи?

— Два останні роки — це був справді складний час для двосторонніх відносин. Я пишаюся тим, що в цей час міг служити своїй країні, і сподіваюся, що міг прислужитися й до просування наших спільних з Україною цілей. А саме — підтримки розвитку України як демократичної, ринково орієнтованої країни, яка б була інтегрованою до євроатлантичної спільноти. Я можу зазначити, що не можна не відчувати піднесення з приводу того історичного моменту, в якому знаходиться Україна. Тому що у ваших руках — унікальна можливість наповнити змістом поняття незалежної демократичної держави. Україна — це країна талановитих і доброзичливих людей. Я був щиро вражений тим, як ці люди сприймали мене — як людину, а не як посла США. Україна також — красива країна. Я можу тільки жалкувати, що не зміг проїхати по всіх місцях, які були в моєму плані. Мій термін на посаді посла вичерпується влітку. Якщо й можна про щось пошкодувати, то це про те, що через ті труднощі, які виникли, ми не здійснили всіх кроків уперед, які можна було зробити. Але в той же час є речі, які навіть перевершили мої очікування. Це, наприклад, консолідація громадянського суспільства і незалежних мас-медіа, те, що українські громадяни проявляють більше активності і мають своє бачення того, якою б вони хотіли бачити свою країну. Я впевнений, що це в кінцевому підсумку буде найважливішим фактором, який забезпечить Україні успіх.