«Розстріл у центрі Європи в XXI столітті — це варварство»

Європа засудила страту «мінських терористів» Дмитра Коновалова і Владислава Ковальова, яку нещодавно було здійснено. До європейців приєдналася й наша держава. «Україна, як відомо, завжди послідовно виступала за відміну страти в Білорусі, що відповідає загальним критеріям, чинним у Європі», — йшлося в заяві українського МЗС. А як страту сприйняли в самій Білорусі? Про це ми розмовляли з Андрієм ПОЛУДОЮ, координатором кампанії «Правозахисники проти страти в Білорусі», представником правозахисного центру «Вясна».

— Ще до цієї страти в білоруському суспільстві спостерігалася дуже дивна атмосфера. Суспільство по-іншому поставилося до питання страти, ніж це було півтора-два роки тому. В липні 2011 року розстріляли двох чоловік, а перед тим, 2010-го, — ще двох. У цих країнах суспільство так болісно на це не реагувало. Сьогодні на тему цієї страти, можна сказати, навіть ледачий пише, говорить і коментує. Представники громадянського суспільства не мають повної довіри до білоруської судової системи. Це питання активно мусується в білоруському суспільстві.

— Білорусь залишається єдиною країною в Європі, де ще не скасували смертної кари. Як самі білоруси сприймають це?

— Керівники держави могли б використати політичну волю для того, щоб запровадити мораторій або повністю скасувати смертну кару. Проте на сьогодні цього не зроблено. Якщо говорити про ставлення суспільства до цього питання, то у нас влада дуже часто звертає увагу на результати референдуму, який відбувся 1996 року, де якраз поставало питання про смертну кару (за скасування страти проголосувало 17,93% (1 108 226 громадян), проти — 80,44% (4 972 535 громадян), 100 702 бюлетені щодо цього питання було визнано недійсними. — Ред.).

— Чи вважають у білоруському суспільстві засуджених справді винними в теракті?

— Я був на цьому суді. Він здивував не тільки мене, а й інших, оскільки там було значно більше питань, аніж відповідей. З огляду на свою посаду я не можу оцінювати вчинків людей, яких засудили до вищої міри покарання. Ми лише можемо говорити, що ми проти цього, бо розстріл у центрі Європи в XXI столітті — це варварство. Дії силовиків зумовлюють проблеми у родичів цих людей. Адже, відповідно до законодавства, не розголошується, де відбувся розстріл і коли було виконано це вбивство.

Тема страти — дуже складне питання. Дмитро Коновалов і Владислав Ковальов — не перші люди, з чиїми родичами ми працювали. Це завжди шокова ситуація, оскільки, взявшись за справу, ти віриш у те, що врятуєш цим людям життя. І нехай їх покарають, але вони залишаться живими. Ця ситуація була шоковою ще й тому, що влада залишала якийсь шанс: питання розглядалося на публічному рівні, і ми вважали, що шанси на помилування, принаймні у Владислава Ковальова, досить високі.