Що в «Нафтогазі»?
До осені ще далеко, але сектор газу продовжує час від часу розбурхувати країну. Невеликою, але досить гучною інформаційною бомбою стала щодо цього несподівана відставка заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Володимира Триколича, який у січні виступав пристрасним захисником дій українських газовиків у конфлікті з Росією і одночасно — підписаних у Москві газових угод. Прийнявши цю відставку відразу ж після виходу на роботу після майже п’ятимісячної хвороби, голова НАК Олег Дубина додав цій відставці характеру інтриги, відмовившись коментувати її причини і натякнувши, що насправді тут не йдеться про власне бажання чиновника, який звільняється. За інформацією джерел, близьких до голови правління НАК, у Дубини перед подіями, що описуються, відбулася з Триколичем серйозна бесіда про махінації на українському ринку розподілу газу. Джерела з оточення Триколича стверджують, що головним мотивом для невдоволення керівництва стало рішення Триколича виділити ліміти газу хімічним заводам ВАТ «Кримський содовий завод» і ЗАТ «Кримський титан», що належать співвласнику «РосУкрЕнерго» Дмитру Фірташу.
І все це відбувається на фоні дискусії в Україні про те, чи варто просити Росію авансом оплачувати українські послуги з транзиту газу до Європи, і заяв російського керівництва, яке висловило сумніви в тому, що «Нафтогаз України» спроможний оплачувати газ, що імпортується з Росії. Цікаві також і коментарі, які дає цим сумнівам президентська сторона української влади. Так, уповноважений Президента з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдан Соколовський розцінює сумніви президента Росії Дмитра Медведєва в платоспроможності України як підтвердження намірів змінити українсько-російські газові угоди від 19 січня. «Стурбованість Медведєва можна по-різному пояснити, — вважає Соколовський, — але найкоректніше було б її прокоментувати так: Медведєв таким способом підтвердив, що контракти від 19 січня мають бути змінені». За словами президентського уповноваженого, Медведєв розділяє позицію українського Президента Віктора Ющенка про те, що окремі положення контракту мають бути змінені на взаємовигідній основі.
Спроби уряду знизити «газову» температуру в країні поки також важко визнати дієвими. Народний депутат від фракції Партії регіонів, міністр ПЕК опозиційного уряду Юрій Бойко назвав заспокійливу заяву віце-прем’єра Олександра Турчинова спробою приховати катастрофічні наслідки січневих газових угод для українського народу. За словами депутата, незаперечним залишається той факт, що за чотири місяці 2009 року на внутрішньому ринку України було реалізовано близько 20 млрд. кубометрів газу, і при цьому виручених коштів ледве вистачило, щоб розрахуватися з «Газпромом» за поставлені ним п’ять мільярдів кубометрів. «Свідчення цьому — той факт, що з останнього платежу в розмірі 650 мільйонів дол., проведеного на початку травня, 400 мільйонів дол. були отримані як аванс від «Газпрому» за транзит в останні місяці цього року, а ще 130 мільйонів дол. — як черговий кредит Нацбанку», — вказує Бойко. І стверджує, що в «Нафтогазу» повністю відсутні кошти для закупівлі газу на майбутній опалювальний сезон.
А як вважають незалежні експерти?
Олександр НАРБУТ, відповідаючи на «газові» запитання «Дня», сказав наступне: «У Бойка сьогодні дуже складна ситуація. Маючи досить тісні зв’язки з відомою компанією «РосУкрЕнерго» і будучи причетним до авторства схем, що дозволили їй увійти на український ринок, він стурбований її долею, а також долею компанії «Укргазенерго», яка нещодавно за рішенням суду була ліквідована. Тому Бойко і його партнери роблять усе, щоб викликати в російських керівників стійку недовіру до того формату співробітництва, який з досить великими труднощами намагається вибудувати прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Звідси і вся критика НАК та уряду в енергетичній сфері. З іншого боку, фінансове становище «Нафтогазу», дійсно, навіть у порівнянні з кінцем 2007 року, істотно погіршилося. Але, я вважаю, що це не лише результат недостатньої уваги уряду до проблем газової сфери, але й дефекти в роботі команди НАК, яка була створена вельми еклектичним чином після виборів 2007 року. Навіть антикризового таланту Дубини мало для ситуації, що склалася в цій компанії, якщо врахувати високий рівень її політизації й відсутність продуманої ефективної стратегії розвитку газоенергетичного ринку. Тому, на мою думку, ситуація з Триколичем — це слабкий відгомін низької ефективності всієї команди «Нафтогазу». А вихід Дубини на роботу і перша ж «щиросердна» розмова свідчать про те, що здоров’я та політичне самопочуття дозволяють керівнику «Нафтогазу» критично подивитися на роботу правління».
