ЩОДЕННИК

Хіба з вами не було такого: ото зранку як зрине якийсь мотив у голові, то так цілий день і лунає:

Запрягайте, хлопці, коні — коні воронії...

Та й поїдем доганяти літа молодії.

Гай-гай, де ті літа і як їх наздогнати? Хіба у згадках, коли несподівано приходить і не зникає з очей сон, який снився тобі ще в 16 років: стоїш отут на самому початку рідної сільської вулиці зі столичною назвою Нижній Вал і раптом відчуваєш, як поволеньки відриваєшся від землі і летиш, летиш над вулицею, над оселями сусідів. А ось і твоя рідна хата, уквітчана вишнями, якi буяють білим цвітом.

А яка веселка над дахом, над лугом і заірпінським лісом! Вона така яскрава і так близько від тебе, що здається, зараз дістанеш до неї рукою.

А пахощі, пахощі, які линуть від м’яти, чебрецю, любистку, півоній!

Господи! Так ось же він — рай! Тут він, на землі, по якій змалечку бігаєш босоніж, де кожен її клаптик стопканий твоїми ногами і куди спускаєшся з небес навіть у сні, коли тобі лише 16...