ЩОДЕННИК
Чи придбали б ви кольорову фотоплівку, рекламна анотація якої з дитячою безпосередністю запевняє: «Неперевершені чіткость та видворення кольорів» (збережено оригінал напису)? А я купив… Насправді, це найдорожча «золота» плівка, і факт її придбання було продиктовано винятково бажанням мати хорошу й якісну річ. Написи ж читаються згодом. Куди ті бідні кольори видворили?!? І навіщо? Найбільш недоречного перекручування у даному випадку й не добереш. Навіть якщо б дуже хотілося. У трохи більш нiж десяткові інших слів ще три помилки…
Насправді, йдеться про повагу. Елементарну повагу до споживача на ринку географічно найбільшої країни Європи. Вона називається Україна. Чомусь деякі великі іноземні компанії й досі дозволяють собі таке відверто зневажливе ставлення до прав і почувань споживачів на території нашої держави; яка має власний відносно унормований правопис, але ніяк не може продерти закислі очі. Реклама на телебаченні також (також, бо біля славного «видворення» стоїть горде «Kodak, 100 лет в России») часто-густо сусідська з жалюгідним вкрапленням недолугого рядка-перекладу внизу екрану. Невже є серйозно переконані у тому, що хтось буде муляти очі й читати його? Невже це є повага? Однак припускаю, що буква закону тут сумлінно дотримана. Dura lex, sed lex? Але ким і для кого він тоді писаний? А повага, до речі, заразна: якщо ми поважатимемо себе — поважатимуть й інші.
