ЩОДЕННИК

Нещодавно мій племінник поцікавився в мене: «А ти б хотіла жити на безлюдному острові?»

«Чесно кажучи, іноді мені приходять такі думки, але я не знаю, наскільки вони серйозні», — відповіла я . «А ось я хотів би. Тоді б мені не потрібно було думати про завтрашній день, про те, як заробити на хліб, і де, і про комунальні послуги думати не треба, що де дешевше купити». «Ось тобі й маєш», — подумала я, спантеличена такими аргументами. Коли вже діти приводять такі недитячі обгрунтування своїх мрій, то що тоді говорити про дорослих.

Мої дитячі фантазії про безлюдний острів були більше повязані з романтичними пригодами. Зараз часи змінилися, і діти вже, здебільшого, мають недитячі мрії. Ці мрії більш матеріальні — мріють про домашні комп’ютери, трансформери, а ще дуже люблять гратися в братів Кличків, в депутатів. Хтозна, може коли-небудь з такого ось малого розбишаки виросте в майбутньому депутат, який, досягши високої посади, згадає свої дитячі роки, і ось тоді…тоді, він зробить все можливе, щоб наші дітлахи по-справжньому відчули, що таке щасливе дитинство.