ЩОДЕННИК

Сни, звичайно, бувають різні. Особливо хороші. А ось біленькій стрункій багатоповерхівці снився завжди один і той самий. Снилося їй, що нічний кіоск, який так несподівано виникнув під її вік нами, раптом щез. Що більше ночами вже не вили п'яні голоси, натхненні вмістом пляшок із кіоску. Не капризували діти, яким уже давно було час спати. Не вищали кокетливо, а то й злякано жінки. З відкритих дверець авто не гримів магнітофон, під який часом влаштовувалися запаморочливі танці. Не було лайки та бійок. Усього цього не було лише тому, що просто зник кіоск. Зник невідомо як і невідомо чому...

Сон же снився кожного ранку, коли починало світати. У цей час нічні відвідувачі кіоску або розповзалися по будинках, або завалювалися спати десь поряд. Наступала тиша. Вона ніжно обіймала багатоповерхівку — і та засинала, і сон повторювався...