Щоденник
16 серпня
Вважаю себе представником щасливого покоління. У 70-х роках здійснив свою заповітну мрію: витримавши великий конкурс, вступив на навчання до Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) на факультет теорії та історії мистецтва. На перший курс було зараховано всього 12 студентів.
Навчався тоді, коли наша столиця була привітнішою, затишнішою й екологічно чистішою, а її мальовниче Правобережжя з унікальним комплексом лаврських культових споруд ще не забудували висотними будинками еклектичної архітектури, котра дуже дисонує з навколишнім історичним простором.
Тоді на стипендію й бодай невеличку матеріальну підтримку батьків студентові без особливих проблем можна було навчатися й культурно розвиватися. У той час цінилися знання, і головним чином тільки завдяки їм можна було здобути вищу освіту, стати хорошим фахівцем, учився у видатних мистецтвознавців, педагогів — Платона Білецького, Юрія Асєєва, Людмили Миляєвої. Найбільшим для них подарунком були наші успіхи в навчанні, виправдання їхніх надій. І вони справдилися. Талановитими вченими, управлінцями в галузі культури стали мої однокурсники Михайло Станкевич, Василь Откович, Галина Скляренко, Євген Галушкевич та інші.
Нині ж зовсім інші цінності й моральні устої. За гроші можна вступити до будь-якого вишу, розв’язати питання з викладачем стосовно оцінок і заліків, отримати в найпростіший спосіб диплом. Розвелися «майстри», які можуть виготовити на замовлення будь-який документ про освіту. І, як це не дивно й не обурливо (знаємо із кримінальної хроніки), цим скористалося немало кар’єристів, котрі таким чином отримали вигідні посади. От тільки зі знаннями в багатьох із них справи кепські. Та й новоспечений фахівець, який не доклав інтелектуальних зусиль у виші, щоб ними збагатитися, може принести лише шкоду суспільству. Тож страждає економічна й духовна міць держави, її авторитет у світі, який можуть забезпечити лише особистості з високим інтелектуальним потенціалом, поставленим на службу магістральному розвитку України в усіх її галузях.
Україна має багато здібних і талановитих людей. От тільки б не зіпсувати їх цим ненаситним ринком, де вже комерціалізували все, навіть людські стосунки і душі.
