Суддівська якість
Безумовно, це не закономірність, а лише збіг. Того ж дня, коли в Україні, після численних казуїстичних зволікань і взаємних поступок, було нарешті приведено до присяги Конституційний Суд, вибрано прем'єр-міністра та почалося формування уряду, міжнародна правозахисна організація Freedom House оприлюднила щорічну доповідь про розвиток демократії у світі. У ній ідеться про відповідальність урядів, стан справ у сфері цивільних прав, верховенства закону, боротьби з корупцією. У звіті під назвою «Країни на роздоріжжі» дослідники з «Дому Свободи» виділяють основні складові демократичного правління: вільні ЗМІ та незалежне судочинство.
Приємно, що автори документа високо оцінили прихильність демократичним реформам також і влади України. І хоча їхній аналіз не охоплював періоду після нинішніх парламентських виборів, судячи з підсумків процесу створення уряду в Україні, висновки зроблені здебільшого правильні. Але про судову систему в нашій країні, хоч як дивно, промовчали...
Проте в Україні дедалі більше назрівають і зміни в судочинстві. Зокрема, розробляється нова концепція системи суддівства. Нагадаємо, що місяць тому під час засідання правового комітету Європейської бізнес-асоціації (ЄВА) в Києві заступник глави Ради суддів України Олександр Волков повідомив представникам іноземних інвесторів про те, що в Україні заплановано створити Вищі суди з юрисдикцій: кримінальний, цивільний, господарський і адміністративний.
Утім, це все вирішене ще, мабуть, не до кінця. «Якщо рухатися по вертикалі, згідно з Конституцією, в нас повинні бути також місцеві спеціалізовані суди, а також апеляційні спеціалізовані суди та Верховний Суд. Це чотирирівнева система без повноважень Верховного Суду. Але рада суддів заперечує, оскільки «не може бути спеціалізованого суду без узагальнюючого», — розкрив заступник голови ради суддів суть тривалої у відповідних колах дискусії. При цьому, відповідаючи на запитання про професійну кваліфікацію нинішніх працівників судових органів, він, очевидно, не без урахування наявної в суспільстві оцінки якості судових рішень, сказав, що «і сам би розпрощався з 10% суддів» за «неналежне ставлення до своїх обов'язків». І проте навів статистику, згідно з якою з шести мільйонів судових рішень, які щорічно ухвалюють українські суди, оспорюють лише 5%. Чи варто перетворювати цей рівень на оцінку за п'ятибальною системою? Тут є ще й така версія: громадяни не оспорюють рішення судів першої інстанції тому, що в принципі не вірять у справедливість від держчиновників.
Хай би там що та хоч що б казали самі судді різних рангів, оцінка якості судових процесів у нашій країні неоднозначна. Тож судова реформа не лише назріла, але, як кажуть, навіть перезріла. Тим часом поки що йдеться лише про якісь окремі фрагменти відповідної концепції. І справді, всеохопна реформа судів — справа вельми складна та, звичайно ж, некваплива.
Водночас було б просто безглуздо чекати, коли ж остаточно визріє вся концепція, і не впроваджувати в життя цілком реальні та явно дієві заходи, спрямовані на те, щоб зробити процес прийняття судових рішень більш прозорим, справедливим і підконтрольним суспільству. Цьому може, зокрема, добре послугувати доступний усім користувачам інтернету Єдиний державний реєстр судових рішень українських судів усіх напрямів і рівнів, про початок роботи якого днями сповістили Вищий господарський суд, Агентство міжнародного розвитку США (USAID) і створений ним Центр комерційного права в присутності посла США Вільяма Б. Тейлора.
Виконувач обов'язків голови Вищого господарського суду Сергій Демченко при цьому висловив упевненість у тому, що введення цього реєстру в дію сприятиме боротьбі з корупцією та наведенню порядку в судах, оскільки кожен суддя знатиме, що всі його рішення зможе вивчити будь-який адвокат або зацікавлена організація, побачити якісь тенденції, зокрема і до різного роду зловживань. Присутній на цій важливій події заступник голови Верховного Суду України Валентин Барбара також упевнений, що реєстр буде ефективним і корисним заходом. Але він радить дуже обережно використовувати слово «корупція», «оскільки можна образити дуже високопрофесійних людей».
Посол США, зокрема, зазначив, що «доступність судової системи сприятиме зміцненню довіри інвесторів та керівників підприємств і компаній до судів, забезпеченню послідовнішої судової практики». Природне запитання, яке напрошується у зв’язку з цим: чи не робить Україна таким чином початковий крок до застосування чинного в багатьох країнах світу прецедентного права?
Демченко вважає, що така можливість існує, але для України питання так не стоїть. «Ми не ставимо такого завдання, — сказав він, відповідаючи на відповідне запитання «Дня», — оскільки наша система зовсім інша». А ось заступник голови Верховного Суду висловив трохи іншу думку: в законі про судоустрій йдеться про те, що вищі спеціалізовані суди повинні виконувати основне завдання — забезпечувати єдність застосування права. Так що воно, на думку Барбари, справді не є прецедентним, але таке законодавче завдання перед Верховним Судом і Вищим господарським судом, утім, стоїть. Словом, якщо, згідно з прислів’ям, два українці — три гетьмани, то й два українські судді — не менше двох варіантів рішень.
Тож зовнішнє сприяння з боку країн, де судова система вже давно стабілізувалася, відповідає інтересам суспільства та викликає його довіру, для нас вельми цінне. У зв’язку з цим можна нагадати історію створення вебсайту Вищого господарського суду України (www.arbitr.gov.ua/doc.php), що вже тепер містить понад 42 тисячі судових рішень, прийнятих, починаючи з 2001 року. Усе почалося в березні 2005 року із зустрічі тогочасного міністра юстиції України Романа Зварича та посла США в Україні, де була узгоджена позиція про те, що доступ до судових рішень, розміщених на сайті судової влади, є дієвим способом боротьби з корупцією та невиконанням судових рішень. У вересні українське Міністерство юстиції та комітет Верховної Ради з питань правової політики звернулися до USAID із побажанням, щоб Агентство надало технічну допомогу Україні у створенні реєстру судових рішень. USAID, звісна річ, не відмовило. Реалізацію програми було доручено Центру комерційного права, фахівці якого працювали як над проектом закону «Про доступ до судових рішень», так і безпосередньо над створенням системи електронного реєстру. Центр придбав комп’ютерну техніку та програмне забезпечення для господарських судів України, а також обладнання для бази даних.
Крім того, як роз’яснив «Дню» у кулуарах керівник відділу розвитку приватного підприємництва офісу економічного зростання USAID Рік Гьорлі (Rick Gurley), ця система передбачає можливість розробки алгоритму автоматичного розподілу справ серед суддів, що, на його думку, також сприятиме зниженню рівня корупції. У цій розмові також з’ясовувалися можливості використання в Україні такого визнаного в усьому світі елементу судової системи, як присяжні засідателі. Але, схоже, замовлення на розробку чогось подібного USAID ще не отримувало...
