«Сирі» теми

Газова проблематика залишається в Україні топ-темою дня, і в холод, і в спеку. 50-відсоткове підвищення цін на газ власного видобутку, що використовується населенням і теплоенергетичними підприємствами, сьогодні хвилює людей найбільше. Причому занепокоєні цим не стільки навіть найменш забезпечені верстви населення. Їм обіцяна хоч якась компенсація плюс скорочення бюрократичної процедури під час оформлення субсидій. Весь додатковий тягар газових платежів ляже, на жаль, не на багачів, для яких це підвищення — немов укус мухи або, наприклад, одне невідвідування ресторану. Його доведеться нести на своїх плечах так званому середньому класу, якому просто веліли затягнути паски, не підклавши яких-небудь пом’якшувальних «подушок». Під газовий прес потраплять переважно робочі, інженери, лікарі, вчителі, офіцери й прапорщики...

Навряд чи зійде за заспокійливі ліки обіцянка віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка надати документальне обгрунтування підвищення цін на газ для населення. Так само, як і «тверда» позиція профспілок і опозиції, які погрожують владі найсправедливішим у світі українським судом. (Опозиція, будучи владою, так само хотіла, але не наважилася підняти ці тарифи і тепер може не сподіватися на коротку пам’ять співгромадян.) А розрахунок уряду зроблено «правильно»: підвищення житлово-комунальних тарифів, в основі якого різке зростання газових цін, заплановане на 15 жовтня, щоб перед виборами люди ще не мали квитанцій з конкретними цифрами по кожній сім’ї.

Але, можливо, на ситуацію на користь громадян якось вплине Закон України «Про принципи функціонування ринку природного газу», що набув чинності наприкінці минулого тижня? Якщо ринок упорядкований і регулюється державою, то й ціни на ньому мають бути прийнятними для більшості населення?

Проте цей державний акт турботами про громадян не переобтяжений. Такого висновку доходять деякі експерти. Виходячи з аналізу, проведеного Центром східних досліджень (OSW, Варшава), можна припустити, що подальше подорожчання газу для населення й теплокомуненерго залежатиме від того, чи планує українська влада дійсно справжню лібералізацію газового ринку, на що начебто спрямовано згаданий закон.

Аналітик Центру Ганна Гурська зазначає: «Важко передбачати, чи наважиться уряд на подальше підвищення, аби прирівняти ціни до ринкових і тим самим уможливити справжню лібералізацію ринку...». Проте експерт зазначає, що «консолідація влади Партією регіонів полегшує ухвалення таких непопулярних рішень». На її думку, наразі ціни на газ для українців у півтора разу нижчі за ринкові, а для теплокомуненерго, які забезпечують теплом і гарячою водою житловий фонд, — на 70% нижчі.

Проте її найбільше непокоїть, що цей закон відкриває шлях експансії російського газового монополіста — компанії «Газпром» — на українському газовому ринку. Експерт зазначає, що в законі не взято до уваги вимогу директиви Європейської комісії, яка обмежує доступ на ринок інвесторів, котрі не мають розділених компаній із транспортування, видобутку й продажу газу (саме така структура зберігається в «Газпромі». — Авт.). «Таким чином, навіть за часткової лібералізації ринку закон відкриває шлях до експансії «Газпрому» на українській ринок, яка останнім часом обмежувалася», — зазначає аналітик. Вона зауважує, що, незважаючи на положення закону про вільний вибір продавця й постачальника газу, на практиці їхня діяльність регулюється підконтрольною уряду Національною комісією з регулювання енергетики.

Окрім цього, конкуренцію на українському ринку, на думку експерта, обмежуватиме чинний порядок, згідно з яким усі компанії, що видобувають газ в Україні з більш як 50% долею держави, зобов’язані продавати паливо «Нафтогазу України». Експерт зазначає, що на практиці частина запасів українського ринку газу може використовуватися владою для розподілу ринку на власний розсуд.

Водночас, Гурська зауважує, що ухвалені рішення (у Законі про ринок газу. — Авт.) є значною мірою результатом дій ЄС і тиску МВФ на український уряд. Як вважає аналітик, це свідчить «про зацікавленість влади підтримувати співпрацю не лише з Москвою й «Газпромом», а також із Заходом».

Що може народитися в результаті такого троїстого союзу? Зрозуміло, що це газовий консорціум, перспективи якого передбачалося обговорити під час нещодавнього робочого візиту до Криму прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна. Після переговорів з українським керівництвом він заявив, що об’єднання українського «Нафтогазу» й російського «Газпрому» на зустрічі не обговорювалося, оскільки «поки ці теми «сирі». Водночас, російський прем’єр не приховував, що «говорили про проблеми в наших відносинах у сфері енергетики, про розвиток трубопровідного транспорту, про розвиток ГТС України».

ДО РЕЧI

Прем’єр-міністр України Микола Азаров учора заявив, що уряд не збирається змінювати своє рішення про підвищення цін на газ для населення. «Ніхто цього рішення не змінював, не змінює і не змінюватиме, оскільки це одна з ключових умов нашої угоди з Міжнародним валютним фондом», — сказав журналістам Азаров і підкреслив, що вся робота сьогодні «налаштована на те, аби до 1 вересня були нараховані субсидії у повному обсязі всім, хто цього потребує». «Ми думаємо не про імідж, не про вибори... Наводити порядок, гладячи й роздаючи цукерки, неможливо. Ще раз підкреслюю: ми не хочемо зробити Україну банкротом, а її громадян батраками на всіх ринках праці», — заявив прем’єр.