Таємничі рокіровки за кремлівською стіною

Однією з найважливіших подій у міжнародному житті минулого тижня були кадрові зміни в Росії. Вже колишній глава кремлівської адміністрації Дмитро Медведєв призначений в уряд першим віце- прем’єром. А міністр оборони Росії Сергій Іванов став заступником голови уряду, зберігши при цьому свою міністерську посаду. Про нові зміни президент оголосив на нараді з членами уряду. Багато політиків вважають здійснені перестановки початком передвиборної кампанії 2008 року. Про які тенденції свідчать останні владні «рокіровки» в Росії?

Перша реакція багатьох політологів і спостерігачів після нещодавніх перестановок у вищому синкліті російської влади була така: ну ось, нарешті «спадкоємців» засвітили! Ось тепер ми знаємо, з кого вибиратимуть наступника Путіна в 2008 році! Але це не так. Якщо в 2008 році реалізовуватиметься саме сценарій «Наступник», у чому є чимало сумнівів, то після цих призначень очевидно, що це не про Медведєва й не про Іванова. Якщо «наступник» і з’явиться, то ним буде хтось третій. Або четвертий, п’ятий, шостий, двадцять перший. Із іншого боку, немає підстав вважати, що президент «зливає» своїх вірних прибічників. Навпаки — він на них хоче спиратися в новій ситуації.

Для Дмитра Медведєва та Сергія Іванова це не підвищення й не пониження, це — переформатування. Якщо Медведєв і «наступник», то не Путіна, а Фрадкова. Причому в найближчому майбутньому. Можна вважати, що «пітерські юристи» забили «пітерським чекістам» гол. Не вирішальний, звичайно, а символічний: тепер заговорили, що «чекістів» скоро взагалі спишуть за непотрібністю. Зрозуміло, це перебільшення.

Призначення на місце глави адміністрації президента губернатора Тюменської області Сергія Собяніна свідчить про те, що держава може продовжити «реприватизацію» — викуп мегакомпаній за завищеними цінами — як це було у випадку з «Сибнефтью» й Абрамовичем. Хто на черзі? Мабуть, «Лукойл» і «Сургутнефтегаз».

Навколо адміністрації очікується збільшення кількості позабюджетних фондів і позабюджетних грошей. Одночасно можна чекати й розширення президентського плацдарму — за рахунок об’єднання потенціалів адміністрації президента та Кабміну. Після цих перестановок можна передбачити, що актуальним сценарієм на 2008 рік стає сценарій із прийняттям нової конституції Росії. Навіть якщо сам Путін так не думає, саме про це мріє його найближче оточення.

До речі, якщо уважно порівняти устрій Громадської палати (а там, до речі, буде й Анатолій Карпов із Пугачовою!), що створюється, з Державною радою, передбаченою в проекті основного закону Російської Імперії Івана Ільїна (розділ VIII), це спонукає до думки. Наприклад, про те, що скоро з’явиться проект нової конституції РФ, що він буде вельми й вельми схожим на вищезгаданий конституційний проект російського філософа. І що за цією конституцією буде й третій термін Путіна. Зрозуміло, там він називатиметься «першим». І це зовсім не варто якось пов’язувати з нещодавнім перепохованням Ільїна на кладовищі Донського монастиря — адміністрація за цим не стоїть.

Перепоховання — це зовсім не піар президента, як багато хто чомусь вважає, а благородний вчинок, ініціатива якого виходила від приватних громадян. Шкода, це було б перебільшенням — говорити, що на стовпів нинішнього політрежиму раптово зійшла благодать та що вони й справді цілком серйозно перейнялися ідеями того ж Івана Ільїна чи ранніх євразійців.

Політехнології й благодать — речі різного штибу. Чи вплинуть усі ці переміщення на стан російсько-українських відносин? Якщо й вплинуть, то нерадикально. Зв’язка Медведєв — Медведчук збережеться. Януковича навряд чи будуть реінкарнувати чи воскрешати. Жорсткі позиції Сергія Іванова стосовно України як країни, що має власну армію, власний флот, власний ВПК і залишки якихось там претензій на світових ринках озброєнь, також нікуди не випаруються. Ну а новий глава адміністрації Собянін навряд чи зуміє стати старшим наставником Рибачука: тут, мабуть, уже не Рибачук «припливатиме» в Москву за «наукою», а навпаки. Сергій Собянін — людина порівняно нова на кремлівському паркеті, й Україна для нього — справжня terra incognita, поле неоране. Якщо врахувати передвиборний момент і його імідж людини, яка вміє залучати ресурси, це означатиме, що йому зі страшною силою вже буквально зараз почнуть «впарювати» так звані «проросійські» виборчі проекти. Тобто, «Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову». І всi навколокремлівські політехнологи як шакали будуть найближчі тижні повторювати мантру такого змісту: «О, джерело нових фінансів на українські вибори, о, відкрийся!» І він, можливо, відкриється.

Гліб Павловський лише зміцнить свої позиції — після подібних перестановок у владі кар’єра віртуального Павловського (не плутати з телевізійним — ведучим програми «Реальная политика» по НТВ!) йде вгору незалежно від удачливості, ефективності й адекватності Павловського реального. Людина, яка причарувала Волошина, людина, яка причарувала Суркова, людина, яка причарувала Медведєва, неодмінно причарує й колишнього тюменського губернатора Собяніна. Для цього достатньо народитися в Одесі. Ну, чи в якомусь іншому, середземноморському місті…