«Ті, хто кричить, що газова сфера повинна бути державною, захищають систему розкрадання держави»

— Ви давно спостерігаєте за україно-російськими відносинами. Як би ви охарактеризували еволюцію цих відносин? Існує стереотип, що з нашого боку відбувається усвідомлення свого інтересу, а з боку Росії — усвідомлення того, що Україна — незалежна держава. Далі йде етап так званої «безкраваткової» дипломатії, і зараз — етап дипломатії «жорсткокраваткової». Що ви думаєте з цього приводу?

— Російсько-українські відносини навіть у психологічному плані характеризувались «складнопідрядним» ставленням Києва до Москви. Я чув, як прем’єр Черномирдін на «ти» дуже грубо вказував прем’єру Масолу. І той особливо не заперечував, хоча був набагато старшим та мав рацію.

Сьогоднішній етап — це можливо, вимушена спроба з боку Росії визнати, що Україна вже відбулась одночасно із спробою вже міцніше затягнути на її шиї економічний зашморг капіталу. Не секрет, що російський капітал в Україні вже набагато випередив інвестиції з інших країн.

Хотілося б побажати Президенту і всім іншим керівникам відчути нарешті, що ми рівноправні. І можливо, навіть заговорити рідною мовою, яка для росіян не така вже й не зрозуміла. Тому що зазвичай під час двосторонніх переговорів з Росією навіть питання не виникає, якою мовою вести переговори.

Україна відбулась, тому що у нас почався приріст ВВП. Що б там хто не говорив про те, що він росте не так і не в тому місці, але він росте, цього ніхто не може заперечити. Це все одно, що людина після коми раптом почала набирати вагу.

— Борисе Володимировичу, але експерти стверджують, що приріст ВВП створений завдяки тому, що Україна несанкціоновано брала російський газ.

— Вона його брала з 1992 року, і навіть раніше. Просто про це ніхто ніколи не говорив, тому що вміли ділитися з тим, хто дозволяв це робити. Але приросту не було. Зараз же вона бере набагато менше. Я не думаю, що газ — це вирішальний фактор. Багато галузей, які не залежать від газу, почали зростати. Подивіться на позитивне сальдо зовнішньої торгівлі, на приріст депозитів вкладників. Це для мене, фінансиста, мов бальзам для душі, тому що банківська система отримує ресурс.

— Що означає те, що нові газові борги будуть переведені у державний борг, а не до боргу підприємств, як це було раніше?

— Якщо борг «висить», не врегульований ніякими договорами, це дуже погано, тому що це постійний тиск і постійна невпевненість і кредитора, і боржника.

Зараз ніхто нічого не робить, аби зменшити питому вагу енергоносіїв у вартості ВВП. Більше того, якщо брати падіння ВВП з 1992 до 1999 року на 55% (це офіційна статистика), то відбувся приріст споживання газу. Тому що у нас раніше було офіційно 90 млрд. кубометрів споживання газу, зараз — 87, але з них майже 3/4 — це імпортний газ, за який треба платити як мінімум $50 за тисячу кубометрів. А $50 на сьогоднішній день створюють у великих металургійних підприємств близько 50% собівартості продукції. Звідси — падіння реальної заробітної плати та рівня життя.

Я за те, щоб врегульовувати борги, за те, щоб за них платили ті, хто споживає газ. Перший борг, який ми переоформили на державу — $1 млрд. 400 млн. В 1994 — на початку 1995 року, разом з переоформленням цього боргу, ми запропонували віце-прем’єру Пинзенику документ, який він відхилив. Він називався «Про повернення коштів за спожитий газ в національній валюті». Механізм був дуже простий — через переказні векселі, які через Міністерство фінансів виставлялися на бюджетних розпорядників коштів, а вони — вже на конкретних споживачів. Таким чином ми могли виявити, скільки реально споживала та бюджетна сфера, яка має право на пільги, скільки споживають конкретні юридичні особи, які не мають права на пільги, скільки — населення і т.д. Цей механізм було запропоновано для того, щоб ці $1 млрд. 400 млн. (а ця сума щороку — та ж сама) було відшкодовано тими, хто спожив газ. Потрібно обов’язково ввести цей механізм, щоб чітко зрозуміти, скільки не доплатили бюджетники. Тому що, якщо вони не доплатили, значить і в бюджетах не закладені кошти на відшкодування цих збитків. І раніше в місцевих бюджетах урізувались цифри дотацій на газ, енергоносії, комунальні послуги. Цей дефіцит закладається, починаючи з місцевих бюджетів і доходів і до консолідованого бюджету.

Закінчення на стор. ГІСТЬ "Дня"