Гарячі теми:

«Троянський кінь арабського світу»

28 березня, 00:00

«Демократія є для арабського світу чужородним явищем», — переконаний фахiвець паризького Центру міжнародних досліджень Луїс МАРТIНЕЗ. На думку пана Мартінеза, який виступив у Інституті міжнародних відносин Київського національного університету з лекцією «Превентивна війна в Іраку: наслідки для арабського світу», встановлення демократичного режиму в Іраку може сприяти приходу до влади досі пригнічуваної шиїтської більшості, яка підтримуватиме тісні зв’язки з Іраном, що аж ніяк не входить у плани США. «Щоправда, я не переконаний, що адміністрація Буша знає, який Ірак їй потрібен після повалення режиму Хусейна», — зазначив Луїс Мартінез. Він вважає, що сьогодні можливі три сценарії розвитку іракської кампанії: 1. Зламати опір іракців не вдасться, і країна стане такою ж «виразкою» для США, якою був Афганістан для СРСР. 2. Сполучені Штати відмовляться від планів захопити Багдад, і арабський світ вийде переможцем. 3. Режим Хусейна впаде, натомість буде встановлено підконтрольну США адміністрацію, що врешті-решт може спричинити падіння націоналістичних режимів у всьому регіоні. Останній варіант пан Мартінез вважає найбільш вірогідним. На його переконання, не виключена також можливість громадянської війни в самому Іраку, а спрогнозувати наступні войовничі кроки США щодо інших ісламських країн сьогодні практично неможливо, вважає дослідник. Тому Луїс Мартінез називає Ірак «троянським конем арабського світу». «День» скористався нагодою поставити вченому кілька запитань.

— Як ви оцінюєте шанси європейських держав взяти участь у відбудові Іраку й закріпитися на його ринку?

— Під час дії ембарго ООН з Іраком зберегли найкращі стосунки Росія i Франція. У майбутньому їм нема чого хвилюватися за свої перспективи в ції країні. Французькі компанії досягли угоди з Іраком щодо розвідки родовищ, щоправда, їм так і не вдалося почати роботу. Сьогодні жодна з іноземних компаній не дозволить собі ризику проводити розвідку на землі, яка була обіцяна іншій країні, адже це загрожує багаторічною судовою тяганиною. Іншими галузями відбудови Іраку — постачанням продовольства, медикаментів тощо —займатимуться американці, британці, австралійці, навіть албанці — шанс матимуть усі члени антиіракської коаліції. Але в цьому рівнянні залишається одна невідома. Потрібно, щоб новий іракський уряд визнав права іноземних компаній на діяльність у країні. Я не думаю, що на Близькому Сході можна допустити повторення колоніальної епохи.

— Хто, на вашу думку, стане іракським Карзаєм?

— Той, хто прийде на зміну Хусейну, повинен мати згоду з усіма учасниками іракського процесу. Поки що американці вважають, що тимчасовий уряд очолить Ахмед Шалабі (один iз лідерів опозиції — Іракського Національного конгресу. — Ред. ). А Інтерпол його розшукує, бо Шалабі втік з Йорданії після того як став там банкрутом. Крім того, він є членом дорадчого комітету компанії, яку пов’язують з ім’ям віце-президента США Діка Чейні. Тому, якщо саме Ахмед Шалабі прийде до влади, йому доведеться жити в бункері Хусейна — тільки так він зможе бути спокійним за власну безпеку.

— Якими можуть бути наслідки війни в Іраку для внутрішнього життя країн регіону?

— Треба сподіватись на те, що дуже швидко арабські країни, якi відчувають найбільшу загрозу з боку США, намагатимуться заволодіти ядерною зброєю. Це стане пріоритетним завданням для таких країн, як Сирія, Лівія. Зразком для них буде Північна Корея. Що стосується інших країн, таких як Марокко, Туніс, Алжир, вони будуть намагатися якимось чином розчинитися серед регіональних об’єднань.

— Чи порадите ви утриматися від туристичних поїздок до арабських країн?

— Як ви пам’ятаєте, після операції «Буря в пустелі» кількість туристів, що виїжджали в регіон, колосально зменшилася. Потім почався підйом, але у 1997 — 1998 рр. мала місце низка нападів на європейських туристів. Однак можна сказати, що загалом на Близькому Сході до європейців ставляться непогано, за винятком, хіба що, британців. Коли Жак Ширак поїхав до Алжиру, його зустрічали ліпше, ніж алжирського президента. Вперше за дуже довгий період алжирці відчули, що європейці їх розуміють. Тому я думаю, що на Близькому Сході багато що вже зроблено, але в жодному разі не можна виключати того, що ісламісти будуть намагатися вбивати туристів, щоб послабити режими своїх країн, бо туризм — джерело великих прибутків. Ризик є завжди.

Author

Варвара Жлуктенко

Випуск газети №:

№56, (2003)

Рубрика

Панорама «Дня»