Після того як решта претендентів (Лазаренко, Суркіс, Білорус) зняли свої кандидатури, пан Бандурка йшов безальтернативно. І коли «контролюючі» процес «лічильники» від зацікавлених фракцій дали свідомо чи мимоволі витікання інформації — 234 (саме стільки індивідуально й у пакетах опущено бюлетенів) — кулуарами прошелестіла чутка: звершилося! Бліц-аналіз і візуальні спостереження дозволяли припустити, що Рух, який довго вагався, вкинув свою пачку на 40 з гаком голосів. Уже під час голосування, як повідомляє джерело, Бандурка підписав угоду з В’ячеславом Чорноволом на першого заступника Юрія Костенка.

Хоча, запевняє Володимир Черняк, фракція «твердо стоїть на тій позиції, що слід дотримуватися досягнутих домовленостей між чотирма фракціями й виконувати свої зобов’язання». Проте Роман Зварич підтвердив кореспондентові «Дня» інформацію про те, що загалом фракція проголосувала за те, аби віддати 27 голосів кандидату «Громади» Білорусу, та позаяк він зняв свою кандидатуру, то Рух, за умови включення в «пакет» свого кандидата, погодився на Бандурку, нібито повіривши НДП, яка лише вчора домовлялася з комуністами за спиною Руху. Iнше джерело повiдомляє, що вже пiд час голосування Бандурка, нiби, пiдписав угоду з В’ячеславом Чорноволом стосовно першого заступника Костенка.

Окрема історія щодо «громадинця» Білоруса також заслуговує на розгляд. Відомо, що до останнього моменту «Громада» за участю соціалістів вела переговори з Рухом стосовно заступника Костенка при спікері Білорусі, а з КПУ — про першого заступника. Однак у результаті комуністи, котрі не мають міцної єдності в цьому питанні, пообіцяли вдвічі менше голосів, ніж від них вимагали. Не маючи гарантій, «Громада» зняла свого кандидата. До речі, той, хто вже підняв камінь, аби зацідити ним у Рух за можливий альянс із «Громадою», нехай охолоне: якби НДП, котра час від часу «під’їжджає» до «Громади» задовольнила її наперед (і свідомо?) неприйнятну вимогу про першого заступника Павла Лазаренка, то більше, ніж дивний союз «партії влади» з «крутою опозицією» давно було б скріплено. І ідею, мабуть, ще не поховано.

Як заявив Володимир Семиноженко (НДП) кореспондентові «Дня» Ірині ГАВРИЛОВІЙ, у наступному турі «кандидатуру в спікери повинна висувати не НДП, а мінімум п’ять фракцій». І той, кого підтримає п’ята фракція, і буде головою Верховної Ради. Це, на думку Семиноженка, може бути КПУ, «Громада» чи ПСПУ. З приводу рідних прогресивних соціалістів, поставлених в один ряд з великими опозиційними силами, Володимир Петрович, можливо, погарячкував... До речі, як зауважила Наталія Вітренко, в НДП на останньому голосуванні були відсутні 18—20 чоловік (насправдi —10–11). Володимир Черняк відзначив «високий рівень нехлюйства серед демократичних фракцій» як причину нинішньої невдачі. На його думку, якби «прибули всі члени цих фракцій, зокрема НДП, то Бандурку було б обрано».

Судячи з настрою й облич лідерів НДП, результат кінець-кінцем розійшовся з попереднім розрахунком, який викликав передчасну радість в очах «спостерігача» Олександра Разумкова, котрий завітав до парламенту. Перемога була такою близькою, що, слід вважати, «права сторона» просто зобов’язана активізуватися. Тим паче, що є стала кулуарна думка про «зсування» лівих селян, які «віддалися» кандидату НДП. Правда, у розмові з кореспондентом «Дня» Сергій Довгань спростував цю інформацію, заявивши, ніби «ці дурниці» говорять ті, хто сам «здається».

Хто «здається» — пішов з’ясовувати лівий блок. Є про що поговорити й у правому: якщо НДП на ходу віддала місце першого заступника рухівцям, забравши його в незламних комуністів, котрі переважно не підтримують поривання Адама Мартинюка до цього ж крісла — чи означає це, що Віктор Медведчук зберіг би обіцяне за пакетом місце «просто» заступника? Більше, ніж сумнівно — хоча б тому, що уявити керівництво парламенту завсім без лівих — це означає ідеальний варіант, особливо на шляху до президентських виборів.

Сесія продовжить роботу у вівторок.