«Усушка» газового питання
Той, хто хоч трохи знайомий із технологією газової промисловості, знає про процес осушення газу, що вимагає чималих енергетичних витрат. За аналогією з цим можна говорити і про так само витратний (у значенні інформаційних ресурсів) процес суспільного сприйняття підписаних у понеділок чергових українсько-російських газових домовленостей, що, безумовно, зачіпають питання національної безпеки нашої країни. І тут «економія» явно не на користь.
Нагадаємо, що Україна та Росія 7 жовтня підписали міжурядову угоду «Про стратегічну співпрацю у газовій сфері» та міжкорпоративний договір про створення підприємства «Міжнародний консорціум з управління газотранспортною системою України», чим реалізували літню санкт-петербурзьку домовленість президентів двох країн (до неї, не гаючи часу, приєднався канцлер Німеччини Герхард Шредер, інтерес до цього проекту висловлювали також Франція й Італія). «У цій важливій сфері» (констатував Володимир Путін) «є підстави для привітань». Тим часом в українського Президента внаслідок підписання названих угод, мабуть, виникли певні проблеми. Учора Леонід Кучма закликав не політизувати ситуацію. У зв’язку з цим Президент підкреслив, що газотранспортну систему України побудували давно і вона «вимагає серйозних інвестицій, аж до заміни магістральних газопроводів». «Перестаньте гратися в політику, давайте займатися конкретними справами», — заявив Президент і назвав підписану в понеділок угоду «черговим кроком» у забезпеченні європейських країн безперебійними поставками газу. При цьому Л. Кучма підкреслив, що « не йдеться про продаж і приватизацію української газотранспортної системи». Зі слів Президента, метою створення консорціуму є модернізація українського газопроводу для збільшення надійності й обсягів поставок газу. Роз’яснювальна робота, яку проводить Презид ент, мабуть, покликана якось компенсувати інформаційний вакуум, що склався (незважаючи на численні, але досить загальні за змістом інформповідомлення) навколо переговорного процесу стосовно газового консорціуму. Як стало відомо «Дню», навіть деякі члени правління НАК «Нафтогаз Україна», яка підписала міжкорпоративний договір, не знайомі з його змістом.
Відоме про «маловідоме» можна коротко викласти так. В угоді, зокрема, зазначено, що «сторони на основі консенсусу визначають умови участі в консорціумі європейських газових компаній». Консорціум створюють, реєструють і він діє згідно з законодавством України. Головний офіс консорціуму та його органи управління знаходяться у Києві. Консорціум на взаємовигідних умовах забезпечуватиме транспортування газу, а також надійність, безпеку і стабільність функціонування газотранспортної системи України, прагнутиме до зростання обсягів транзиту газу через територію України та створюватиме нові конкурентоспроможні газотранспортні потужності на її території, займатиметься використанням і експлуатацією українських магістральних потужностей та підземних сховищ газу. І, мабуть, головне — консорціум залучатиме необхідні інвестиційні ресурси для модернізації та розвитку газотранспортних мереж України. (Українська газотранспортна система включає 35,2 тис. км магістральних газопроводів, 122 компресорні станції, 13 підземних сховищ газу, розрахованих на зберігання понад 30 млрд. кубометрів газу). Як зазначив прем’єр-міністр України Анатолій Кінах, дана угода «має рамковий характер». «Це розгорнене двостороннє рішення президентів України та Росії», — пояснив прем’єр. Наступним кроком після його підписання, зі слів А. Кінаха, стане «ще більш глибоке техніко-економічне обгрунтування, залучення партнерів, а також створення відповідних робочих експертних груп». Прем’єр нагадав, що в цей час закінчується створення робочої групи з формування консорціуму на трьохсторонній основі — Україна—Росія— Німеччина. При цьому глава українського уряду в черговий раз підкреслив, що на кожному етапі «необхідно жорстко контролювати відповідність умов діяльності консорціуму інтересам України», — повідомляє Інтерфакс-Україна. «Газотранспортна система — наш стратегічний об’єкт і (це. — Авт. ) одна з умов і можливостей впливу України на процеси, що відбуваються як на європейському континенті, так і на світовому просторі», — підкреслив А. Кінах. Тим часом незалежні експерти вiдзначають, що підписана угода не вирішила головного протиріччя між позиціями двох країн.
Відповідаючи на запитання, кому належатиме «контрольний пакет» газотранспортної системи, український прем’єр повідомив, що на сьогодні про це не йдеться. «Це — наступний етап. Але позиція України залишається незмінною — «контрольний пакет» повинен залишитися за Україною», — заявив він. Кінах також підкреслив, що угода не передбачає зміни форми власності газотранспортних магістралей України. «Про приватизацію газотранспортної системи ми не говоримо. Україна при формуванні консорціуму не допустить зміни власності», — підкреслив А. Кінах.
Проте «проблема консорціуму» може досить дорого коштувати уряду. Вчора парламент України розглянув його інформацію про державну політику стосовно реформування ПЕК та виконання законодавства у цій сфері. Напередодні уряд попросив відстрочки для цього питання, і це навіть підтримав голова профільного парламентського комітету Андрій Клюєв, який вважає, що ця інформація «сира», і фахівці Кабміну не підготовлені до розгляду цього питання. Але опозиція, діючи цього разу, мабуть, за принципом «куй залізо, поки сире», тобто вбачивши певне інформаційне «слабке місце» в урядовій позиції, зуміла наполягти на своєму. На думку члена фракції БЮТ Михайла Павловського, це питання потрібно обговорити, і поки ще не пізно парламент повинен рекомендувати не ратифікувати цю угоду. Але чи можна було розглядати це питання, якщо всі документи, підписані українською деле гацією в Кишиневі, як пообіцяв прем’єр, тільки у вівторок могли бути віддані на розгляд Верховної Ради? Прем’єр зазначив, що уряд підтримує Верховну Раду в тому, щоб 12 листопада під час пленарного засідання парламенту розглянуть питання газової співпраці з Росією. Це необхідно, щоб «разом шукати такі варіанти, напрями, які відповідають не тільки створенню сприятливих умов розвитку газотранспортної системи, а нашим національним, економічним, стратегічним інтересам», — сказав він. А. Кінах також заявив, що документи стосовно співпраці в газовій сфері з Росією надішлють потенційним партнерам двох країн у питанні створення міжнародного консорціуму — ФРН, Польщі, Франції й Італії, оскільки, згідно з умовами створення цього консорціуму, «він відкритий для участі провідних європейських компаній».
Вчора у парламенті на адресу уряду звучали погрози. Член профільного комітету Микола Рудьковський передбачав, що під час голосування парламент України може висловити недовір’я уряду в зв’язку з угодою про створення газотранспортного консорціуму. На його думку, створення консорціуму — це «прямий шлях до скорочення надходжень до бюджету, і це призведе до збільшення вартості газу для населення і комунальних господарств, підвищення цін на газ для промислових підприємств, насамперед металургійної і хімічної промисловості». Крім того, вважає він, створення консорціуму — «шлях до втрати економічної незалежності держави». Газовими «страшилками» розмахував напередодні парламентського обговорення і голова підкомітету з питань газової промисловості Олександр Гудима. Він обіцяв оприлюднити секретні документи, які, з його слів, підтверджують, що створення міжнародного газотранспортного консорціуму спричинить фінансові втрати для України. З його слів, Мінфін України має серйозні зауваження до проекту договору про створення консорціуму, в яких йдеться про можливі втрати для бюджету країни, якщо документ підпишуть у поданій на аналіз міністерства редакції. Мінфін, як стверджує Гудима, пропонував до вирішення питання про втрати відмовитися від підписання будь- яких угод.
За його розрахунками (повідомляє Інтерфакс-Україна), прямі надходження до бюджету (податок з прибутку, ПДВ та рентна плата за транзит газу) після створення консорціуму скоротяться приблизно на 6 млрд. грн. Крім того, постане потреба у близько 2 млрд. грн. додаткових коштів для компенсації ціни газу для населення (йому «транзитний» газ реалізується за фіксованою ціною 170 грн. за 1 тис. куб. метрів).
Втім, голова парламентського комітету з питань ПЕК Андрій Клюєв, наприклад, вважає, що угода дозволяє розвивати ринок газу, розширить співпрацю двох країн у розробці газових родовищ, в інвестиціях у нові газопроводи та реконструкцію існуючих.
Думка голови профільного комітету парламенту, безумовно, досить вагома і може позитивно позначитися на проходженні «газових» документів в українському парламенті. Проте уряду не уникнути неприємних запитань. Зокрема, чи варто було поспішати з підписанням цих досить важливих міждержавних документів, якщо ТЕО консорціуму з управління газотранспортною системою України буде готове лише до кінця серпня 2003 року, коли завершиться так звана передінвестиційна фаза створення консорціуму. Навіть один із відомих діячів «більшості», лідер фракції Народно-демократичної партії, екс- прем’єр України Валерій Пустовойтенко вважає роботу уряду з розробки економічного обгрунтування створення міжнародного газотранспортного консорціуму недостатньою. З його слів, «уряд в ідеологічному плані погано працює». Водночас В. Пустовойтенко вважає, що консорціум необхідно створювати і для цього слід визначити і доопрацювати умови його органiзацiї.
Інший представник «більшості», один із лідерів групи «Народовладдя» Олег Беспалов сказав «Дню»: «Створення газового консорціуму огорнене такою невиправданою таємницею, немов ідеться не про магістралі транспортування газу, що належать до сфери стратегічних державних інтересів і національної безпеки, а про співпрацю з інопланетянами. Умов, на яких підписано дану угоду, ніхто, крім носіїв цієї страшної таємниці, не знає. На прямі запитання ми отримуємо відмовки. З другого боку, жодного обговорення цього питання на рівні експертів, політиків, бізнесменів у ЗМІ не було. Таке враження, що просто заппочаткували з росіянами якийсь зовсім незначний проект, не вартий ні уваги громадськості, ні уваги народних депутатів. Тим часом, ідеться про національну безпеку, дуже істотні інтереси суспільства і, між іншим, гроші — досить солідні суми, яких не вистачає в бюджеті. Чи не будуть ущемлені інтереси України? Чи не загрожує підписання угоди про консорціум втратою економічної незалежності України та її безповоротним включенням до сфери інтересів Росії? Або ж, навпаки, створення консорціуму дозволить Україні разом із Росією швидше інтегруватися в європейські структури? Жодних чітких висновків зробити нині не можна. Хіба що демагогічно викрикувати політичні лозунги підтримки чи неприйняття. Впевнений, у цих умовах «крикуни» знайдуться. Але особисто я, хоч і не чужий газовій тематиці, не візьму на себе сміливості, враховуючи даний рівень інформованості, виступати «за» або «проти» консорціуму. Думаю, тут не обійтися без попередньої широкої дискусії в ЗМІ з цього питання із залученням політиків, бізнесменів, експертів галузі. І тільки після цього можна перейти до обговорення в парламенті. Якщо рішення ми приймемо поспішно, боюся, незабаром воно може нас підвести.
Далеке не все зрозуміло в даному питанні i незалежним експертам. Заступник голови Союзу платників податків України Олександр Нарбут сказав «Дню», що Україна й українські платники податків унаслідок створення газотранспортного консорціуму можуть істотно програти в частині бюджетних прибутків, оскільки, на його думку, існує деяка несиметричність процесу створення консорціуму, в якому беруть участь виробники, транзитери і споживачі газу. Відповідно існують і три ділянки газової магістралі від виробника до споживача: російська, українська і європейська. На думку Нарбута, в зв’язку з цим було б резонно розглядати завдання підвищення ефективності управління всім транзитом, тим більше, що європейський вiдрiзок, по суті, належить нашим майбутнім партнерам по консорціуму — «Газпрому» і «Рургазу». У цьому випадку оцінка вартості газопровідних систем могла б привести партнерів до адекватного розподілу часток у консорціумі та вивести їх із нинішнього глухого кута в цьому питанні. «А поки усі дружно допомагають Україні навести порядок на її ділянці, але претендують на паритетні основи». — говорить експерт. На його думку, не можна забувати, що «Рургаз» є ще й співвласником «Газпрому», тоді як останній має свої корпоративні інтереси і в газовій структурі Німеччини. Отже, наші партнери по консорціуму вже й без того партнери... Тому в поняття «паритетність», вважає Нарбут, можуть бути різні вагові категорії. За його переконанням, власність не обов’язково повинна перейти в інші руки, оскільки керуюча компанія може виявитися навіть у більш вигідному становищі, ніж власник. І головне, зауважує Нарбут, якщо економічна ефективність даного проекту існує, то вона не може і не повинна залишатися в таємниці. Переважно роблять таємницю, сказав він, із зовсім протилежних висновків...
