Вівці й кози <BR>Рік 2003

НЕ КОЗЕЛ, А АФРИКАНСЬКА АНТИЛОПА

— Чи вірите ви в гороскопи, зокрема i в східні?

— Вірю. Адже завжди можна, прочитавши гороскопи, які у великій кількості готує преса, підібрати собі найкращий. Принаймні якщо він не справдиться, то весь час чекання, коли все нібито має здійснитися, буде періодом оптимістичної надії, а не безвиході, як пропонують «невдалі» гороскопи. Гороскопи пропонують певну детермінованість, де все має бути готове наперед. А мені хочеться, щоб я чекав тільки чогось гарного, приємного. От в такий спосіб я вірю.

— 2003 рік буде роком чорної водяної кози. Чи існує така тварина в природі?

— Астрологи так були захоплені глобальними явищами в природі, які вони обчислювали за допомогою руху планет, що їм було ніколи подивитися на такі засади зоологічної науки як класифікація. Тоді б вони точно знали, що чорний водяний козел — це взагалі і не козел, і не баран, як вони кажуть. Це антилопа, яка живе тільки в Африці. Тому, думаю, тут є певні збочення, оскільки астрологія — це явище, яке пов’язане з намаганням пов’язати певні події з певними наслідками на відміну від науки, яка цікавиться причинами цих наслідків, а не тільки зв’язками.

— Ці тварини насправді вперті чи це люди не хочуть їх розуміти і тому так сприймають?

— Згідно зі східним гороскопом, кожен рік відповідає певним характеристикам відповідної тварини: чи то змії, чи то мавпи, чи то бика. Якщо взяти рік вівці чи кози, то ми побачимо, що це поєднання досить широкого спектру людських особливостей. Якщо ми скажемо на людину, особливо на чоловіка, що він — козел, то такий вислів буде сприйматися дуже однозначно. Але якщо ми йому скажемо, що він — баран, то це теж буде сприйматися досить однозначно, але інакше, ніж першого разу. Це поєднання ментальностей досить різних та своєрідних. Для нас вівця — це символ лагідності, покірності, ласки, баран — впертості, козел — це, в певній мірі, символ нечистої сили. Тільки подивіться в очі кози! Зіниці її очей є не вертикальними, а горизонтальними, щілеподібними, а це сприймається однозначно — сатана. Поєднання кози і вівці, мабуть, охоплює весь спектр людської ментальності. Тому цей рік буде цікавий, бо може стосуватися дуже різних аспектів. Можна чекати, що буде в нас і впертість, і лагідність вівці, і безшабашність та агресивність козла. Чекаю, що цей рік буде дуже насиченим.

— Як ви пояснюєте, що в одному році поєднали таких несхожих тварин як вівця і коза?

— Серед предків і кіз, і овець були одні й ті ж істоти. Це ціла підродина, в яку входять і козли, і барани. Свійський вид був створений шляхом селекції від архарів і муфлонів — гірських баранів, а кози, як свійські тварини, були створені людиною від безуарового або бородатого козла і гвинторогого козла. Вони трохи відрізняються. Козел, на відміну від барана, завжди з бородою. Мабуть же, недарма так трохи іронічно назвали всіх москвичів кацапи, тобто «как цап». Мабуть, у цьому було щось таке, що підтверджувало таку іронію, бо, скажімо, відомо, що чоловіки допетрівської Росії носили бороди.

РУНО З КОЛХІДИ

— Чи відомі якісь факти, щоб кози чи вівці вплинули на історію?

— Кози і вівці були першими тваринами після собаки, які були одомашнені людиною. Рештки цих тварин, уже як свійських, віком приблизно вісім тисяч років до нашої ери, а навіть і більше, археологи знаходять під час розкопок древніх людських поселень. Крім того, ці тварини призвели до глобальних і ландшафтних змін на нашій планеті. Якщо ви будете плисти Егейським, Іонічним або Середземним морями, то побачите там чудові острови. Але всі вони безлісі. Адже людина дуже давно почала розводити кіз, які і з’їли всі дерева. Кози ж їдять все, навіть білизну та папір. Через те їх полюбляють не дуже заможні селяни, які від такої тварини можуть мати велику користь. А те, що робить вівця для людини — переоцінити неможливо. Це могутня галузь сільського господарства, це основа економічного благополуччя деяких країн. Щодо історії, ми можемо згадати золоте руно. Золоте руно — це шкіра барана, на яку спускали воду з мікроскопічно малесенькими піщинками золота. Воно там концентрувалося. Таким чином збирали золото в районі Колхіди, в Ріоні, куди за ним і пливли аргонавти.

— А наскільки висока ціна такого овечого хутра?

— Я це оцінюю кожного дня, коли одягаю свою дублянку.

— Як можна охарактеризувати людину, якій подобається одяг iз хутра цієї тварини?

— Як прагматика. Ця людина знає, що робить у житті. Це не завжди дешевий, але надійний засіб бути одягненим тепло, зручно та модно.

— Наскільки наші уявлення про цих тварин відповідають їхній вдачі?

— Важко сказати. Зоопсихологія, яка вивчає їхні характер та вдачу, має свої підстави, суто емпіричні. Люди ж самі побачили, що баран таки впертий. Що і козел саме такий, як є, а не інший. Але я б розширив спектр ментальності цих тварин за рахунок такого поняття як козел-провокатор. На бойнях худоба відчуває, коли її ведуть «під ніж». Вона відчуває все: запах крові, страху, смерті. І тому там тримають козла-провокатора, який очолює отару і веде її за собою. Але потім в останній момент він тікає собі наліво чи направо у дверцята за новою отарою. І так раз у раз водить. Мені здається, це дуже цікава аналогія для провокаторів: очолити, а потім вести під ніж, у безвихідь.

ТАЛІСМАНИ ЗДОВОВ’Я І СПОКОЮ

— Кота, наприклад, тримають вдома на щастя. А заради чого тримають вдома козу?

— У важку годину коза рятує людей. Моєму братові, коли почалася Друга світова війна, було дев’ять днів. І в мами пропало молоко. Ми були біженцями. Нас занесло аж на Урал, і ми в тих далеких краях завели козу. Там зібралося чимало українців, і всі вони теж заводили кіз. Зібралися всі гуртом: моя мама з двома дітьми, тітка зі своєю дитиною, ще одна тітка. Так за допомогою козиного молока всі ці жінки доглядали своїх дітей, і ми не загинули. Потім повернулися в Україну, де теж всіх рятувала коза. Та й зараз рятує. Адже сьогодні не всі можуть купувати імпортне молоко.

— Чому, на вашу думку, вівці та кози були обрані символами одного року з 12-літнього циклу?

— По-перше, це традиційні тварини для людства. Бо вони одні з перших тварин, які стали свійськими. По-друге, як казав колись Сент-Екзюпері в «Маленькому принці» — «ми у відповідальності за тих, кого приручили». Я розумію, що людина створювала цих свійських тварин собі на потребу, i культивувала в них ті риси, які були їй найбільш потрібні. Кози й вівці характеризуються невибагливістю, абсолютною пристосованістю до всього. Як би там не було, свої два літри молока коза дасть. І діти, і старі люди можуть прожити за рахунок цього молока. Крім того, воно ж і жирніше, ніж коров’яче.

— Чому маленьких дітей часто лякають козою?

— Дорослі просто сміються. А козел тому й козел, що його особливості переносять на людей, обзиваючи когось.

— А може бути коза спокійною, а не бешкетницею?

— Може бути і спокійною, і покірною. Згадайте хоча б кізочку Есмеральди Віктора Гюго із «Собору Паризької Богоматері». Але якщо вівця більш покiрна, то коза — це особистість.

— Проте покірність і простота вівці — не такий уже й недолік. Достатньо пригадати п’єсу М. Островського «Вовки та вівці», де хитруни «спіткнулися» на цій простоті. Що ви думаєте з цього приводу?

— Я можу відповісти за М. Островським: «На всякого мудреца довольно простоты».

— У магазинах жваво почали продавати козловівців — іграшки, де поєднані зовнішні риси цих двох тварин. А чи не спромоглися на таке винахідники від генетики?

— Швидше, письменники. Згадайте сатиричного «козлотура».

— Як ви вважаєте, наскільки нам під знаком цих тварин має пощастити в цьому році?

— Я оптиміст, хоча песиміст — це інформований оптиміст. Я б дуже хотів, щоб було краще. Принаймні я зичу всім міністрам, щоб вони довели свою спроможність щось для нас зробити. Бодай щоб ми змогли це хоча б відчути.

ДОВІДКА «Дня»

Ігор Андрійович АКІМОВ в 1960 році закінчив біологічний факультет Київського університету. Одразу ж був прийнятий до аспірантури. Працював у Канівському заповіднику. З 1966 року працює в Інституті зоології ім. І. І Шмальгаузена. Нині — директор інституту, професор, член- кореспондент Національної Академії наук України, доктор біологічних наук.