Виберуть — продамо!

Верховна Рада хоче отримати право вето на приватизацію стратегічних підприємств. Із відповідною ініціативою виступив промисловий комітет парламенту, і його вже підтримала Контрольна комісія з приватизації. Передбачається, що депутати голосуватимуть стосовно планів продати держпакет акцій якого-небудь зі «стратегів». Для цього парламентські «промисловці» вже розпочали розробку критеріїв, за якими зараховуватимуть підприємства до розряду стратегічно важливих для країни. Про це повідомив депутат Іван Бастрига, який до приходу в парламент, між іншим, очолював Запорізький алюмінієвий комбінат.

Тим часом критерії для «стратегів» уже затвердило Міністерство економіки. Саме воно, до речі, на сьогодні і виступає ініціатором приватизації того або іншого підприємства. Згідно з урядовими нормами, стратегічним є будь-яке підприємство, яке Антимонопольний комітет визнав монополістом. Крім того, особлива увага гарантована компаніям, які випускають «товари», що мають велике соціально-економічне значення». Класифікатор таких товарів теж уже розроблено. Також мають нещастя вважатися стратегічними всі заводи, в яких ядерні матеріали використовують у щонайменше 15% виробництва. Сюди ж потрапили всі компанії, які є частиною енергосистеми країни. Стратегічними уряд вважає всі підприємства зв’язку, торгівлі та транспорту, частка яких на загальнонаціональному ринку перевищує 15% або 0,5% експорту країни, а також добувні й переробні комбінати, пов’язані з корисними копалинами. До «стратегів» зараховано і всі корпорації, які мають річний прибуток понад 100 мільйонів гривень, а також чисельність працюючих на яких становить понад п’ять тисяч.

Не складно припустити, що якщо депутати захочуть затвердити свої критерії «стратегічності», то цей перелік розшириться ще більше. Адже багатьом народним обранцям захочеться вплинути на долю якогось конкретного «улюбленого» підприємства. Недарма у Верховній Раді останнім часом досить модними стають законопроекти з назвою «Про зміни до переліку об’єктів, які не підлягають приватизації». Як правило, такі проекти розробляють з ініціативи впливових директорів держпідприємств і наближених до них груп, які побоюються за підсумками приватизації «вилетіти» з процесу і втратити надійний заробіток через фірми-посередники. Якщо ініціатива промислового комітету отримає схвалення, Верховна Рада матиме можливість прямо впливати на темпи приватизації стратегічних підприємств. Природно, навіть у найвпливовіших бізнесменів не вистачило б політичних сил провести таке рішення через парламент. Але в них з’явилися досить серйозні союзники.

І промисловий комітет Верховної Ради, і Контрольну комісію з приватизації очолюють представники опозиції Юрій Єхануров («НУ») та Валентина Семенюк (СПУ). Раніше з ініціативами про мораторій на приватизацію неодноразово виступав Віктор Ющенко. Партії, які знаходяться на сьогодні не при владі, не без ревнощів спостерігають, як дуже ліквідні шматки української економіки йдуть під контроль промислово-фінансових груп. Природно, вони використовують будь-яку можливість, щоб загальмувати цей процес. Адже опозиція сподівається виграти президентські вибори, і потім уже власноруч зайнятися перерозподілом на високодоходних ринках. Шанси на затвердження законопроекту стосовно обов’язкового узгодження приватизації стратегічних підприємств із Верховною Радою виглядають досить високими. Опозиція плюс директорат, який побоюється приватизації, в сумі можуть дати більше, ніж 226 депутатських голосів. До них, напевно, приєднаються й ті, хто плекає надію на реприватизацію стратегічних підприємств. Зокрема, ціла група депутатів парламентської більшості вельми агресивно налаштована довести до кінця справу про повернення в державну власність частини акцій «Укртатнафти».

Голова Фонду держмайна Михайло Чечетов цю ідею сприйняв без особливого ентузіазму. На його погляд, якщо Верховна Рада і хоче якось впливати на продаж стратегічних підприємств, то вона повинна це оформляти не окремим законом, а записати до програми приватизації, розрахованої на три роки. Але прийняття програми до президентських виборів виглядає малоймовірним. Занадто різні інтереси в промислово-фінансових груп, які мають парламентські «філіали». А це означає, що депутатські бої триватимуть навколо кожного із стратегічних об’єктів, конкурси щодо яких оголошує ФДМ. Сценарій обіцяє дивіденди опозиції, метою якої якраз і є зрив або хоч би уповільнення продажу стратегічних активів держави напередодні президентських виборів.