Як ви оцінюєте заяву Кабінету Міністрів України та Національного банку щодо поточної фінансової ситуації?

Президент Київського банківського союзу, голова правління банку «ІНКО» Петро МІРОШНИКОВ:

— Написано красиво й правильно. Проте природа девальвації гривні врахована дещо неповністю. Нафтоторгівці внаслідок кризи отримали надприбуток і натиснули на валютний ринок — оскільки їм треба було миттєво проконвертувати отриманий прибуток, щоб завезти нові партії пального та захистити свої гроші від інфляції. Та гривня не девальвувала б так сильно, коли б голова Нацбанку Віктор Ющенко не тримав її протягом трьох місяців практично без девальвації, що виглядає абсолютно протиприродно. Адже кризові явища на ринку нафтопродуктів було видно навіть неозброєним оком. Проте В. Ющенко своєчасно не відреагував на кон'юнктуру ринку нафтопродуктів, що змінювалася, і прогавив момент інтервенції. Нині він її, напевно, вже й не буде робити, оскільки час сплинув. Однак заявити про можливість інтервенції, чому, власне, і присвячена спільна заява — інша справа.

Заява призначена великою мірою підприємствам-експортерам, які всіляко затримують надходження валютної виручки на Україну, оскільки не розуміють ситуації і бояться 50-відсоткового обов'язкового продажу.

Я думаю, що курс долара ще зросте до 5 грн./$1. Бензин А-95 коштує сьогодні на українському ринку приблизно 50 центів за літр. Якщо ціни на ринку нафтопродуктів зафіксуються на цьому рівні, то долар буде зростати. Якщо ціни знизяться (після того, як уряд домовиться з торгівцями нафтою — іншого шляху немає), то гривня може стабілізуватися. У принципі банки довіряють В. Ющенку, і, якщо він заявив, що не виключає інтервенції, — це означає, що йому вдасться втримати ситуацію під контролем. Однак залишається проблема ліквідації диспропорції між цінами на валюту і на нафтопродукти. За нинішньою ціною — 4,63 грн. /$1 «нафтовикам» дуже вигідно купувати долар. І тому є попит, і є черга за доларом на біржі. Та 4,8—4,9 грн. /$1 врівноважить ринок. І у «нафтовиків» уже не буде надприбутку й вони увійдуть у нормальну для них рентабельність — до 15 центів прибутку на літрі. Тоді як сьогодні отримують до 20 центів (я говорю про бензин А-95, собівартість якого для торговців десь 35 центів).

У цих умовах В. Ющенко може стабілізувати курс, однак я не впевнений, що це дійсно входить у його плани. Адже він чудово розуміє, що гривню необхідно девальвувати і нині для цього є хороший мотив — безрозсудні дії уряду.

Наприклад, Валерій Пустовойтенко (прочитав про це в одній із газет) повідомив про емісію в обсязі 28%. В. Ющенко цього не підтверджує, а веде мову про дефіцит гривні. Проте я думаю, що емісія є. Це, звичайно, роздуми. Адже заборгованість із зарплат і пенсій уже наблизилася до 12 млрд. грн., тоді як весь грошовий обіг країни становить 12,5 — 14 млрд. гривень. Щось відбувається... Адже емісію можна зробити або шляхом викупу зобов'язань уряду, чого не було останнім часом, або шляхом рефінансування комерційних банків. Ці операції, як правило, мають непублічний характер, і ми про них ніколи не дізнаємося.

Заступник голови правління банку «Фінанси і кредит» Вадим ЧАНКІН:

— Спільна заява, на жаль, більше нагадує декларацію. Це начебто прапор. Однак він найбільше свідчить про те, що той, хто намагається дати в цій заяві оцінку ситуації, зайвий раз розписується в тому, що він її не в змозі контролювати.

Сьогодні виявилися дві тенденції у спробах ліквідації фінансових наслідків бензинової кризи. М'яка тенденція полягає в тому, що люди просто критикують НБУ і ведуть мову про те, що не завадило б продавати резерви НБУ і впливати таким чином на курс. Жорсткіша тенденція йде по лінії адміністративного втручання. Сергій Тигипко, наприклад, стверджує, що рентабельність у нафтотрейдерів нині під 200%. Це адміністративна лінія: раз так, то «помацаймо» їх. А Нацбанк, мені здається, зайняв нейтральну позицію. Пояснюю це так: немає впевненості, що серед $1,2 млрд. валютного резерву Нацбанку достатньо чистих резервів, щоб впливати на ситуацію на валютному ринку, який сьогодні просто розхитують. А це Нацбанку начебто і все одно. Ось він і дивиться на процес із боку: сидить на своїх резервах і думає про те, що на нього чекають іще більші труднощі та випробування, для яких треба поберегти гроші. Адже це останній козир у грі, яка може незабаром початися.

У результаті заяву можна розглядати як компроміс між тими, хто має здоровий глузд, і тими, хто вимагає крові нафтотрейдерів. Тоді з'являється якийсь ринковий колорит. Проте цього мало для розв'язання сьогоднішніх проблем. Наша відповідь: потрібні структурні реформи, треба знати, хто і як працює на ринках України, зокрема, на такому, як ринок нафтопродуктів; який вплив відповідні структури мають на економіку; навіщо і чому розхитують ринок?