«ЄЕП — не той рівень мотивації»
— Які можливості відкриває перед Україною розширений ЄС?
— Однозначно сказати важко. Однак я би виділила три головні аспекти. Перший — нове сусідство надає певні можливості, пов’язані з економічною співпрацею. Другий — у Євросоюзі збільшується кількість країн, які зацікавлені в розвитку контактів із Києвом. Якщо раніше можна було казати лише про Німеччину чи Францію, то сьогодні фактично йдеться про те, що всі нові члени ЄС переконані в необхідності інтегрування України саме в європейському напрямі. Третій — наближення ЄС до кордонів України стимулюватиме Брюссель до розвитку співробітництва з Києвом. Підтвердженням цьому є серйозна робота, яка полягає в підготовці Плану дій для розвитку відносин з Україною, який дає різні можливості інтенсифікації співпраці. Багато залежатиме від самого Києва — яким чином він ставитиметься до свого нового сусідства.
— Які настрої панують серед польського населення щодо розширення ЄС — ентузіазм чи певне розчарування?
— Польський народ має одну особливість. Коли ми чогось дуже сильно хочемо, то позитивно ставимося до поставленої мети. А коли здійснюємо нашу мрію, то одразу починаємо шукати якісь мінуси. Настрої різні. З одного боку, є відчуття, що настав історичний момент. Але з другого боку, багато поляків бояться. Страхи різноманітні — підвищення цін, безробіття... До того ж, треба врахувати, що в Польщі зараз складна внутрішньополітична ситуація: нас чекає зміна уряду. Усі ці моменти переплітаються та впливають на настрої населення.
— В Україні часто можна почути: «Нас в ЄС не чекають, а тому давайте працювати поки що в рамках ЄЕП». Для вас цей аргумент переконливий?
— Це справа вибору України. Київ може вибирати, що йому краще: рухатися в напрямі ЄС чи зробити ставку на інтеграцію в рамках ЄЕП. Наведене вами твердження, як на мене, дуже спрощує ситуацію. Найлегше сказати: нас ніхто не чекає, тому нам не треба підвищувати стандарти життя, підтягуватися до європейського рівня! Але такий підхід дуже вузький і свідчить лише про слабкість. Коли Польща починала переговори про членство в ЄС, то нас там також ніхто не чекав. Однак Варшава не опустила рук. Якщо Україна прагне вести розмову про членство в ЄС, то вона повинна насамперед виконати своє домашнє завдання. Воно буває дуже складним, бо треба багато чого змінити й у економічному, й політичному, й гуманітарному плані. Це — певний виклик, який потрібно прийняти та подолати. А коли кажеш, що нас ніхто не чекає, то відразу відпадає необхідність виконання свого домашнього завдання. Мовляв, ми рухатимемося так, як можемо. Але тоді не треба казати про те, що нас не чекали, тоді треба говорити: ми не змогли, бо не захотіли. Складно передбачити результати співпраці в рамках ЄЕП, тому що це тільки рамкова угода. Але в одному я переконана: високі технології, високий рівень життя, демократична культура — ці норми мають стати більшим пріоритетом для розвитку...
— Ви маєте на увазі, що інтеграція з Казахстаном, Росією чи Білоруссю лише загальмує розвиток України?
— Той рівень, про який говорите ви, не мобілізує усіх сил для того, щоб тягнутися нагору. У цих країнах і технологічний рівень, і рівень економічного розвитку набагато нижчий, ніж у країнах ЄС. Можна сказати, що це не той рівень мотивації.
