«Європейський стиль» найкраще приживається на свята
Нинішній Новий рік, як відомо, особливий: усе- таки зміна тисячоліть. І з цього приводу весь світ охопила справжня лихоманка під назвою «міленіум», хоч і приємна, але все ж така, що підвищує температуру. Адже зміна віків, з одного боку, передчуття нового, бажано — радісного і світлого. І з другого боку — лякаюче, як усе нове та невідоме. Чи не звідси — інстинктивне бажання людей до об’єднання, таке природне в радості та тривозі. Невипадково практично у всіх великих європейських столицях святкування Нового року перетворилося на багатотисячне масове гуляння. От і в Лондоні власті вирішили не влаштовувати спеціальних торжеств, а десятки тисяч британців усе одно вийшли на вулицю, щоб почути удари годинника опівночі безпосередньо під Біг-Беном. У цьому стосунку не відстали від Європи і ми, принаймні, жителі столиці, 300 тисяч яких вважали за краще традиційно сімейне свято зустріти на Хрещатику, де вперше було влаштовано таке грандіозне шоу.
До цієї затії далеко не всі спочатку поставилися прихильно: мовляв, навіщо викидати гроші на вітер, точніше — на феєрверк. Важко судити, можна було б за ці гроші втішити нужденних, але те, що безліч киян отримало задоволення, очевидно. Так же схвально сприйняли вони і рішення київської влади влаштувати справжні різдвяні канікули. Отож святкувати цілком по-європейському ми вже, можна сказати, навчилися. Причому без усякого примусу та охоче. Залишилося перейняти ще декілька корисних звичок...
Євгенія МІРОШНИЧЕНКО, оперна співачка, педагог:
— Нинішній Новий рік — особливий. Адже не кожній людині випадає щастя зустрічати наступне тисячоліття. Безумовно, нинішнє свято — більш яскраве й видовищне. Центр Києва перетворився на справжню європейську столицю. Безліч вогнів, феєрверки, концерти. Хоча, при наших проблемах з електроенергією у багатьох регіонах України, така розкіш декому може здатися надмірною. Але, з другого боку, мерія Києва спробувала створити святковий настрій, щоб хоча б на деякий час люди забули про щоденні проблеми, з якими вони стикаються. Мені особисто більше подобається зустрічати Новий рік у сімейному колі. Але для молоді цікавіше спілкуватися у великих компаніях, і нинішнє свято надало всі можливості повеселитися від душі. У нинішніх урочистостях я, на жаль, не брала участі, тому що перебувала весь час біля постелі своєї хворої матері. Проте я вірю, що чорна смуга в нашому житті обов’язково мине, й наступний рік принесе нам щастя, а моїй мамі здоров’я. Наша країна сьогодні перебуває на правильному шляху. Я вірю в чудове майбутнє України.
Ярослав СТЕЛЬМАХ, драматург:
— Я не вважаю, що шоу на Хрещатику наблизило нас до європейського рівня. Хоча хотілося б, щоб ми робили свята різноманітнішими й цікавішими. Особисто мені дорожча стара традиція, коли в дім приходять ряджені, співають колядки й щедрівки. Як мені здається, не варто зрікатися традицій предків, замінюючи їх новомодними феєрверками. Всі ілюмінації, петарди — гарно, але Новий рік — це все-таки сімейне свято. Тому ми зустрічали його в тісному колі родичів і друзів. Цілу ніч могли спілкуватися. А от телебачення засмутило: всі передачі якісь прісні, як завжди, багато естради низької якості. Добре нам, жителям столиці, — є великий вибір, куди піти на свята. Але ж для основної маси українців часто телебачення — єдине джерело розваги. Схоже, що наші телевізійники не надто фантазували, розраховуючи головним чином на молодіжну аудиторію. А мені це здається помилковим. Молодь любить потанцювати й телевізор на Новий рік практично не дивиться. Це роблять люди середнього й старшого віку. А про них абсолютно не подумали.
Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, головний режисер свята на Хрещатику:
— Я вважаю, що цього року ми зробили ривок не просто до Європи, а до нового самосприйн яття. Підготовка до святкування Нового року на Хрещатику почалася за вісім місяців. Спочатку «Міст тисячоліття» планувався ще ефектнішим, але, на жаль, у нас ще немає практики розробки конструкцій такого типу й підготовки подібних масштабних заходів. Та й у фінансовому плані такі прое кти дуже дорогі. Адже раніше на Новий рік організовували масові гуляння на декількох майданчиках, ставили ялинку на майдані Незалежності. Нині було змінено систему образів. Зроблено архітектурне підсвічування, в ілюмінаціях опинилися дерева, будинки — весь Хрещатик. Але справжньою сенсацією Нового року став «Міст тисячоліття», який символізує з’єднання епох і поколінь. Мені дуже приємно, що в Новорічну ніч на гала- концерті були присутні 300 000 осіб не лише киян, а й гостей з різних регіонів нашої країни. Скільки сміху, усмішок, і при цьому, за зведеннями МВС, ніяких НП не сталося. Я сам неодноразово режисирував концерти, але подібного до нинішнього ще не було. Всі артисти й творчі колективи із задоволенням брали в ньому участь. Більше того, в першій частині програми «Вічні пісні України» молодь (а її, дійсно, найбільше було на Хрещатику) не лише підспівувала, а й пританцьовувала, слухаючи шлягери тисячоліття, що минає. Це до питання про те, що їх цікавить лише реп і попса. А друга частина стала справжнім естрадно-танцювальним шоу, коли й артисти, й глядачі співали й танцювали з великим натхненням. Подібного Новорічного свята в моєму житті ще не було. 2001 рік я зустрів не тільки з сім’єю, а i з колегами, перебуваючи вісім годин на ногах. Втоми абсолютно не відчувалося. Я щасливий, що був режисером програми, яка сподобалася глядачам, і того, що ми тепер стоїмо біля порогу нового тисячоліття, а наш міст став, як і було задумано, своєрідним покровом благоденства нової незалежної України та кожного її жителя. Я бажаю всім нам натхнення й виконання найзухваліших планів.
