Зеєв БЕН-АР’Є: Україна потребує «єврейських штучок»

Мабуть, у жодній іншій країні не живе стільки вихідців із України, які аж ніяк не намагаються забувати країну свого народження. Тимчасовий повірений у справах Ізраїлю в Україні Зеєв Бен-Ар’є в інтерв’ю «Дню» нарікав, що подальшому розширенню співпраці поки заважають українська нестабільність і відмінності в менталітеті, тоді як Ізраїль міг би своїми «штучками» — технологіями — вдихнути життя в українського промислового гіганта.

— Що саме послужило причиною заяв прем’єр-міністра Нетаньягу про можливість припинення виведення ізраїльських військ із територій, що передаються Палестині?

— Позиція уряду Нетаньягу така: мир без безпеки не може бути встановлено, просуватися до нього не можна, якщо на цьому шляху нас підстерігає терор. Підписаний при посередництві США меморандум довів, що з палестинцями можна досягти результату, коли ситуація здавалася вже майже безвихідною.

Нині, коли ми віддаємо певні території під контроль палестинців, ми повинні покладатися на їхню поліцію, владу, і тому ми повинні добитися, щоб узяті на себе при підписанні меморандуму зобов’язання, принципи якнайсуворішої взаємності виконувалися. Мирний процес у ситуації підбурювання тривати не може, тим паче, що ситуація досить вибухонебезпечна. Досить муедзину на п’ятничній проповіді розпалити публіку, закликати її, і це знайде відгук, візьмуться за каміння й серйозніші речі.

А палестинці примудряються «розмити» свої зобов’язання. Приміром, із відомою палестинською хартією, в якій є параграф, який закликає до прямого знищення Ізраїлю. Вони начебто його скасували — але органом, який на це не вповноважений. Арафат останнім часом заявляє, що органи Палестинської автономії повинні вести боротьбу з терором і ведуть боротьбу з терором. Проте слів замало. Ми подали список 30 підозрюваних. За умовами меморандуму палестинці зобов’язані вжити заходів, але цього не відбувається — тож уряд Нетаньягу заявив, що так більше тривати не може.

Для прогресу переговорів необхідне загальне поліпшення умов, і в цьому нам можуть допомогти арабські країни, які заморозили економічні відносини з нами (хоча наша економіка від цього не вельми потерпає). Ізраїль вітає участь усіх країн, зокрема й України, у процесі багатостороннього врегулювання, у проектах на Західному Березі річки Йордан, у секторі Газа — електрифікація і таке інше. Могли б бути тристоронні українсько-ізраїльсько-арабські (зокрема й палестинські) проекти — оцим можна допомогти врегулюванню.

— Чи може Ізраїль погодитися на створення держави Палестини?

— Зараз про це говорити рано, це питання, яке може обговорюватися після врегулювання через багато років. Ми не проводили останнім часом таких опитувань, але я думаю, що реакція населення була б переважно негативною. Ми не бачимо такої можливості — схвалити створення держави, яка мала б армію, коли нині в палестинській поліції знаходять притулок ті, хто, за ізраїльськими даними, підозрюється в тероризмі. Зі списку 30 підозрюваних у тероризмі 12 служать у поліції, чий обов’язок — класти край терору. Проте з десяток років тому й переговори з Ясиром Арафатом, котрий особисто очолював планування терористичних акцій, здавалися неможливими. Сьогодні мова про проголошення Палестинської держави не йде, заяви Арафата про наміри його одностороннього проголошення суперечать підписаним угодам.

— Саме зараз — річниця трагічної загибелі Іцхака Рабина. Які нині настрої панують в Ізраїлі з цього приводу?

— Тільки прихильники крайнього фанатизму можуть якось виправдовувати це вбивство. Сказати, що таких в Ізраїлі немає, я не можу. За одним з опитувань, убивство Рабина підтримало 1,5 відсотка населення. А переважна більшість убивство засуджує й не може з ним зжитися. В історії Ізраїлю таке вбивство дуже й дуже рідкісне.

Послідовники партії Рабина представлені у кнесеті й народі. Супротивники його лінії також є. Проте супротивники політичної лінії, звісно, і в страшному сні не можуть уявити собі, що політичні питання вирішуються таким чином. Ізраїль залишається на диво нежорстокою країною. Будь-який акт насильства суперечить ізраїльському менталітету, хоча доводилося воювати й убивати.

Ніхто не сперечається про стратегію. Мирне врегулювання, необхідність мирного співіснування — це мета практично будь-якої партії в Ізраїлі. Відмінності — в тактиці. На траурні мітинги пам’яті Рабина приходять практично всі — і його прихильники, і супротивники.

— В історії двох наших народів далеко не завжди були позитивні сторінки...

— Справді, були дуже похмурі сторінки, не чорні навіть, а червоні — від крові. Крім того, дуже багато залежить і від інтерпретації — а вона далеко не завжди була правильною. Утім, це тема дуже складна, і в інтерв’ю навряд чи можна її висвітлити.

У багатьох сферах існують, здавалося б, ідеальні умови для розвитку економічних відносин. Якщо Україну можна уявити як велетня з важкою індустрією, родючими землями, котрому, можливо, бракує якоїсь коробочки, аби все це почало рухатися, — то Ізраїль може бути володарем цієї коробочки — високі технології, тонкі технології. Найцікавіші для двостороннього співробітництва — телекомунікації, автоматизація й комп’ютеризація сільського господарства, медицина, медичне обладнання, будь-які види промисловості, де в Україні є каркас, який можна наповнити «єврейськими штучками» — ізраїльськими технологіями. Цьому процесу сприяють і вихідці з України, котрі знають умови як Ізраїлю, так і України. Зростає торговельний оборот. Він, як очікується, досягне цього року вже $150 млн.

Однак є й негативні моменти. Річ у тому, що, коли говоримо про розвиток економічних відносин, ми маємо на увазі приватний бізнес, якому не можна наказати вкладати грошi в Україну. Недостатня економічна й політична стабільність в Україні, недостатньо опрацьована юридична система в економіці стримують розвиток зв’язків. Крім того, у нас різний економічний менталітет, тож не завжди легко йдуть переговори.

— Коли мені випало побувати в єврейській гімназії в Києві, я був вражений тим, що її викладачі не приховували: їхнє головне завдання — уберегти дітей від можливого шоку через відмінність культур, традицій, менталітетів при переїзді до Ізраїлю. Тобто роботу цієї гімназії, як, мабуть, і будь-якої іншої, націлено на еміграцію з України. Ви не вважаєте, що цілковита еміграція євреїв з України лише збіднить саму Україну, культура якої завжди була багатоетнічною?

— Далеко не завжди інтереси всіх збігаються. Держава Ізраїль створювалася як держава євреїв усього світу. Ті, хто її створював, бачили її громадянами всіх євреїв — як і переважна більшість українців живе в Україні. Такою є ідея єврейської держави. Ми, до речі, нікого не спокушаємо, навпаки, ми реально говоримо про всі наші труднощі.

Коли євреї розвиватимуть свою культуру, свої традиції в Україні — то Україна від цього лише збагатиться. Якщо євреї виїдуть — то це буде повернення у свою родину. Як буває сім’я, у якій народився, і сім’я, у якій виріс.

№219 14.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»