Жінки й... фінансова криза

Коли економічна криза впритул підійшла до наших дверей, найактивніші жінки України — народні депутати, представниці виконавчої влади, громадські діячки, редактори ЗМІ та викладачки вишів, керівники наукових інститутів, представниці бізнесу тощо — зібралися в Києві, щоб далі лобіювати питання гендерної рівності в Україні, гендерних квот у владі («День» писав про подію в №201, четвер). Вони розуміють, що наслідки кризи ляжуть на жіночі плечі, й дуже несправедливо, коли ти маєш давати раду з проблеми, на яку не можеш вплинути. Ситуація абсолютно не рівна: 38% чоловіків із загальної кількості населення, які до того ж на 12 років живуть менше за жінок, ними ж (тобто 62% від усіх жителів) неграмотно верховодять.

Тому є сподівання, що круглий стіл «Участь жінок у політичному житті та жіноче лідерство в Україні», організований Програмою рівних можливостей та прав жінок Програми розвитку ООН в Україні, присвячений аналізу питань, пов’язаних із підвищенням ролі жінок на всіх рівнях суспільної діяльності, трохи зрушить з місця проблему, й до позиції жінок дослухаються.

Дослухаються, якщо не чоловіки при владі, то урядовці-жінки на рівні малочисельних міністрів та заступників міністрів, які, за словами заступника міністра у справах молоді, сім’ї та спорту Тетяни Кондратюк, створили в уряді «жіночу фракцію». Експерти з гендерних питань занепокоєні нинішньою ситуацією в Україні, яка, на їхню думку, вже відбиває в жінок бажання проявляти активність, братися за відкриття своєї справи, тому що вони не в змозі витримати тагаря сімейного та професійного.

«Все, що нині відбувається в Україні, дуже боляче відображаєтся на житті та самореалізації жінок, Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України стверджує: Основні проблеми, які стосуються жінок, я б розділила на чотири: перша — власне, становище жінок, їхня спроможність/неспроможність побудувати кар’єру; друга — необхідність підвищення пенсійного віку; третя — проблеми економічної міграції і все, що пов’язане з бездоглядністю дітей жінок, які заробляють за кордоном гроші; четверта — нинішня фінансова криза і як вона відіб’ється на становищі жінок. Вже помічено, що протягом останніх чотирьох років відбувається скорочення економічної активності жінок 25—29 років. З 2002 року в нас почала підвищуватися народжуваність, але у нас є величезні проблеми з тим, щоб дитина потрапила в дитячий садок — ми дозволили зруйнувати систему дошкільних закладів. З цим потрібно щось робити, тому що за таких умов кваліфікована жінка має переривати професійну діяльність мінімум на три роки, а це дуже боляче, а якщо мова йде про другу дитину, то на її подальшій кар’єрі можна ставити хрест. Чоловіки навряд чи це розуміють, тому ми повинні пояснювати всім: якщо жінки хочуть чогось досягти в житті, вони не мають бути прив’язані до дому і кухні. Друга проблема — підвищення рівня пенсійного віку. Ми нині дуже переживаємо, що жіноча пенсія — суттєво менша за чоловічу. Я боюся показувати наші прогнози, але те, що нас чекає, якщо нічого не зміниться, буде катастрофою. Нині пенсії жінок підтягують субсидуванням до рівня прожиткового мінімуму, чоловіки ж вийшли за цю межу. Я вважаю, щоб змінити ситуацію, альтернативи підвищенню пенсійного віку з багатьох причин не існує. Одна з них — що будь-яка пенсія є меншою за будь-яку зарплату. Але коли я починаю про це говорити, то зустрічаю такий опір, причому — зі сторони жінок... Ми маємо це пояснювати всім: якщо ми вболіваємо за гендерну рівність, за права жінок. Тому що більш ранній пенсійний вік — це не наше завоювання, це є обмеженням нас в правах. Добре це стали нині розуміти державні службовці, тому що їх стали на п’ять років раніше стали відправляти на пенсію. Це напрям, за яким ми маємо починати працювати, а ми мовчимо.

Наступна важлива проблема стосується жінок-трудових мігрантів. Ми закінчили перше загальнонаціональне дослідження, в якому опитали 30 тисяч сімей трудових мігрантів і незабаром матимемо повну картину того, що відбувається коли матері залишають дітей на чоловіків, батьків чи опікунів та не бачать дітей роками. Думаю, що потрібно бити в набат, тому що ця проблема стосується не тільки жінок, а й майбутнього їхніх дітей, майбутнього України. Справа в тому, що в цих дітей формується зовсім викривлене бачення світу, життя, стосунків із людьми, в тому числі стосунків з найріднішими. Наприклад, при спілкуванні з дітьми економічних мігрантів ми побачили, що вони радіють тому, що батьки присилають їм подарунки, хваляться ними перед однокласниками, і це — найголовніше в їхньому житі. Батьки стають для них чужими. Така зміна цінностей обов’язково потім відобразиться на їхній поведінці у власній сім’ї, бо вони не отримують нормального виховання: ці діти абсолютно не орієнтовані ні на Україну, ні на нормальну сім’ю, ні на нормальну трудову діяльність. Ми можемо втратити ціле покоління, а в Західній Україні це дуже велика кількість дітей. Ми про це маємо говорити, писати і щось пропонувати уряду. І, що важливо, жінки продовжуватимуть працювати за кордоном, тому що наше відставання по зарплаті від європейської тільки збільшується.

Четверта проблема — проблема фінансової кризи. За всіма серйозними оцінками експертів-економістів, наступний рік буде дуже складним в порівнянні з нинішнім, а економічна криза триватиме два-три роки. Думаю, що жінки в непростих економічних обставинах, особливо коли їхні чоловіки втратять роботу, будуть брати на себе всю відповідальність. Ми повинні щось пропонувати людям. І це мають бути серйозні специфіковані практичні поради жінкам, що їм робити в умовах втрати роботи, а ще гірше — коли роботу втратить її чоловік. В нас будуть великі проблеми й до них потрібно вже готуватися — на рівні розробки програм, прийняття рішень. Думаю, що ці напрями — одні з основних, про які ми маємо говорити та працювати».

Єдність представниць влади, бізнесу та громадськості, яку продемонстрували жінки на круглому столі — добрий приклад для подальшої кооперації над вирішенням важливих питань, які вже нині турбують людей, та для попередження тих, які можуть виникнути. Звісно, все це має відбуватися за участю жінок, тому що як зауважила заступниця постійного представника ПРООН в Україні Йоанна Казана-Вишньовецька, «збільшення кількості жінок-лідерів в суспільстві має позитивні результати: дослідження засвідчують позитивні зрушення у співвідношенні між кількістю жінок у громадському житті та зниженням рівня корупції».