«Знакова фігура» системи
Однак, судячи з виступу Генпрокурора з трибуни парламенту, Павло Іванович навряд чи вже міг би задовольнити це прохання, враховуючи його величезні витрати на постійні підкупи, проплати й інші нехороші діяння. Після звучних цифр, які гуляли шпальтами газет з посиланнями на інформовані джерела — від $40 млн. до $1 млрд. — названі валютні рахунки на суму близько 4,5 млн. швейцарських франків і близько $1,2 млн. просто розчаровували. Як і збитки, завдані п. Лазаренком рідній державі з 1993 по 1997 роки в сумі більше ніж $2 млн. Втім, несподіване бажання Михайла Потебенька звернутися до парламенту було викликане однією необхідністю — добитися закритого слухання питання. Як аргумент Генпрокурор назвав «домовленість зі швейцарською стороною». Не відразу, але добившись через блокаду трибуни права на слово, член Комітету з питань регламенту п. Чобіт (що цікаво — з Руху) емоційно й категорично заявив, що у жодному документі Швейцарія не вимагає закритого режиму, і взагалі «не представлено жодного доказу злочинів, це політична справа» і має бути «відкрите слухання, з повною трансляцією, щоб вся Україна знала». У зв’язку з цією заявою члена Руху, по кулуарах розповзлися чутки про $5 тис. за кожний голос на користь Павла Івановича. Ні, вочевидь, не всі рахунки ще знайдено, інакше звідки такі бездонні запаси?
Цікаво, що в нашій темі з’явилися нові фарби, здатні яскраво розмалювати тягучу мазанину Лазаренкової справи, оскільки до Києва прибув виконавчий секретар СНД п. Березовський. Чи треба припускати, що чергові обіцянки Павла Івановича зроблено цього разу з міжнародної висоти «Нью-Йорк Таймс» — розповісти «як збиралися гроші на передвиборні кампанії»... І назвати «імена та банківські рахунки людей, які підтримують Кучму» — досягли мети? Чи можна припустити, що заворушився якийсь клубок на російських просторах, який забезпечував українські вибори або мав партнерські справи з Павлом Івановичем? Чи треба думати, що могутньому накату на п. Березовського, що має місце в Росії, якраз і бракує додаткових бризок від міжнародного скандалу? Чи потрібно вважати, що поставлений суб’єктивно перед необхідністю рятувати себе в пошуках цього порятунку у Кучми, п. Березовський об’єктивно допоможе Павлу Лазаренку? Інформоване джерело в адміністрації Президента на всі запитання кореспондента «Дня» відповіло, що є дві версії, пов’язані між собою: «Перша — як виконавчого секретаря СНД Березовського зараз можуть врятувати своєю підтримкою Україна та Казахстан. Друга — справа Лазаренка може викинути нагору факти, які мали місце, коли Березовський був секретарем Ради безпеки в Росії, а Павло Іванович — українським прем’єром». До цього джерело додало, що сьогодні у Березовського в Україні один постійний партнер — п. Рабинович, роль якого в долі як вітчизни, так і Кучми до кінця не досліджена, і Павло Іванович, можливо, міг би зробити в цю монументальну працю свій посильний внесок...
Принаймні інші джерела, вже поза зв’язком з Березовським, натякають, що шанси чи то Павла Івановича домовитися з Президентом, чи то людей Кучми з Павлом Івановичем — ще не вичерпані. І тут дуже цікавою може видатися позиція колишнього в.о. Генпрокурора Олега Литвака. У інтерв’ю кореспонденту «Дня» він заявив: «Сьогодні справа Лазаренка — це вже перегорнута сторінка. І дасть ВР згоду Генпрокуратурі чи не дасть — його, як політика, перекреслено. Треба сьогодні відкрити народу тих, хто ще не відомий — хто заробив на приватизації Запорізького феросплавного заводу за мізерну суму в гривнях, приватизації 9 обленерго, коли чинне законодавство забороняє це робити, законність діяльності в умовах «податкових канікул» деяких фірм... Я боюся, що через деякий час знову будуть звертатися до Генпрокурора як до швидкої правової допомоги — «займіться цим!»....
Зміщення акценту зі справи Лазаренка, за шумовою завісою якої у держави, виявляється, маса подібних проблем, — це цілком характерний настрій у ВР. І якщо вона все ж ухвалить рішення про дачу згоди на притягнення до відповідальності Лазаренка без арешту (а віце-спікер Медведчук вважає це законним і можливим рішенням), — це, по суті, варіант, коли вовки ситі, а вівці цілі. І чергова гучна справа вкотре тихо тлітиме, доки не згасне. До загального задоволення всіх сторін, у тому числі й ініціаторів «хлопушечного» пострілу по «злочинності й корупції» в Україні, яка за жодними іншими показниками не очолює міжнародні рейтинги.
P.S. Афінський візит Павла Івановича, про що повідомляли УТН, жодними подробицями поки не доповнився. Дивно, але терміни його завершення дехто схильний наполегливо пов’язувати з результативністю київського візиту п. Березовського.
