Бюджетники так і не дочекалися новорічного подарунка від уряду
На Новий рік заведено робити подарунки. Через те працівники бюджетної сфери з нетерпінням очікували обіцяного урядом підвищення з 1 січня 2001 року посадових окладів, нехай навіть і на далеко не адекватні рівню інфляції 25%. Як каже народна мудрість, обіцяного три роки чекають... Бюджетники чекали понад чотири роки, але так і не дочекалися. Обіцянки і прем’єра, і міністра фінансів залишилися в році минулому. Натомість з’явилися нові обіцянки: посадові оклади в бюджетних галузях підвищуватимуть із 1 квітня ц. р., але поетапно: спочатку освітянам і медикам, потім працівникам культури і, в останню чергу, науковцям.
Пояснюючи таке рішення, уряд висунув дві причини: по-перше, треба спочатку протягом першого кварталу погасити заборгованість із зарплати, а вже опісля підвищувати оклади, і, по-друге, як свідчить практика минулих років, надходження до бюджету в першому кварталі залишають бажати кращого. Логіка, звичайно, цікава, але не витримує критики, і от чому. Приймаючи закон про держбюджет на 2001 рік, парламент передбачив у ньому фонд заробітної плати працівників бюджетної сфери з урахуванням 25-відсоткового підвищення окладів уже з початку цього року. Тож, відсуваючи цей термін щонайменше на квартал, уряд, по суті, хоче використати кошти першого кварталу, призначені для підвищення зарплати, для погашення заборгованостей із неї. Тобто бюджетникам пропонують іще раз відробити вже зароблені гроші, і це тоді, коли кошти на погашення заборгованостей передбачено в держбюджеті окремим рядком. Це до болю нагадує сумнозвісну урядову постанову дворічної давнини, коли бюджетним установам наказали погасити частину боргів із зарплати за рахунок власних коштів, а оскільки цих самих коштів у них не виявилося, то й борги практично не зменшилися. Нинішній уряд, як бачимо, виявився винахідливішим, але також за чужий рахунок.
Щодо напруження з надходженням коштів до бюджету на початку року, то, дійсно, така тенденція має місце останні п’ять років. Але чому уряд досі нічого не зробив, щоб її переломити? І хотілося б, щоб урядові економісти нарешті пояснили такий феномен: яким чином найменші (порівняно з іншими кварталами) бюджетні надходження поєднуються з найвищим квартальним рівнем інфляції?
Отже, бюджетників укотре просто обманули. Цьому сприяла і позиція керівників профспілок бюджетних галузей. Звичайно, гучні акції протесту у вигляді пікетувань, мітингів, створення страйккомів дають більший ефект саме в плані підвищення іміджу профспілкових лідерів, аніж копітка, рутинна робота для відстоювання соціально-економічних прав працюючих у рамках чинного законодавства. Адже саме така робота, якби вона була своєчасно проведена, могла б принести значно більше користі рядовим працівникам. Якби профспілкові лідери об’єднаними зусиллями домоглися через суд поновлення індексації заробітної плати згідно із законом (а аналогічний прецедент уже є: ще 1999 року УСПП домігся через арбітражний суд відміни постанови Кабміну про запровадження непрямих методів обчислення податків, як такої, що суперечить чинному законодавству), то вже нині посадові оклади бюджетників зросли б щонайменше на 50%. Однак профспілкові керманичі цього не зробили, мабуть, не в останню чергу через небажання псувати особисті стосунки із владою. До речі, непроіндексована вчасно зарплата працівників бюджетної сфери є не чимось іншим, як прихованим боргом держави.
Тим часом реальна зарплата працівників бюджетних галузей продовжує падати (тільки за минулий рік на 20,5%) і продовжує поглиблюватись її розрив із середньою зарплатою у виробничій сфері. І ось тут уряд за мовчазної згоди парламенту фактично призупинив дію статті 57 «Закону про освіту», яка визначала зарплати вчителів, викладачів вузів та прирівняних до них науковців на рівнях одинарної та подвійної середньої зарплати в промисловості, а також виплати за вислугу років та на оздоровлення. Тепер, відповідно до закону про держбюджет на цей рік, уряд перебрав на себе право визначати, коли і як вводити в дію чи призупиняти ці законодавчі положення на практиці.
Зростає також і диференціація доходів усередині бюджетної сфери. Наприклад, середня зарплата міністра в 6,3 разу, старшого офіцера силових структур у 2,9 разу, податківця — у 2 рази вища за середню зарплату доктора наук, який очолює відділ науково-дослідного академічного інституту. Оце і є пріоритети, визначені урядом. Отож скажіть, будь ласка, яку державу ми будуємо?
Ще й досі тривають затримки у виплаті зарплати бюджетникам, щоправда, вже не такі тривалі, як раніше. Цьому сприяють деякі непідготовлені та непродумані рішення. Тільки-но більш-менш налагодилася схема проходження бюджетних коштів через відділи Держказначейства, як у листопаді минулого року до неї ввели ще одну непотрібну ланку. Якщо раніше після оформлення всіх фінансових документів у районному відділі Держказначейства бюджетні установи одразу ж одержували кошти для виплати зарплати в уповноваженому банку, то тепер їм треба везти вже оформлені документи до місцевого операційного управління НБУ, де ці документи невідомо навіщо ще раз перевіряються, і тільки потім потрібна для виплати зарплати сума перераховується на рахунок організації. Саме ця остання операція займає від трьох до семи днів (конкретних прикладів достатньо, але вони не наводяться за браком місця), оскільки операційні управління виявилися непідготовленими до такого нововведення: немає додаткових людських ресурсів, відповідних комп’ютерних програм тощо. Мимоволі виникає запитання: чи не для того це було зроблено, щоб бюджетні гроші декілька зайвих днів «крутилися» в банківській сфері, даючи значний прибуток?
Не викликають захоплення в бюджетників і цифри економічного зростання, що наводяться як начебто досягнення нинішнього уряду, бо незрозуміло, чому за умови зростання ВВП реальна зарплата в бюджетній сфері неухильно падає, і чому за умови перевиконання річного плану надходжень до бюджету, про яке рапортують керівники ДПА, в бюджеті так і не знайшлося коштів для підвищення посадових окладів із початку нинішнього року? Тож залишається чекати 1 квітня і сподіватися, що чергова обіцянка уряду щодо підвищення зарплати бюджетникам не виявиться першоквітневим жартом.
