«Чужий»-4

24 — 29 червня в Лондоні відбувся IV Бізнес-саміт країн СНД. На цьому форумі традиційно присутні представники великого бізнесу з країн Співдружності, щоб у неформальній обстановці обговорити економічні тенденції і перспективи залучення іноземних інвестицій. Західні інвестори на Бізнес-саміті вкотре продемонстрували нерозуміння загадкових механізмів, за якими працюють економіки країн колишнього СРСР. У свою чергу, представники України також показали неготовність говорити про інвестиції мовою лондонського Сіті. Але зовні все виглядало чудово: усмішки, пожвавлене спілкування, уважні вирази облич. Повне відчуття інвестиційного форуму… без інвестицій. Організатор Бізнес-саміту, англійська компанія «LVA», влаштувала форум для того, щоб ті, хто потребує грошей, зустрілися з тими, хто їх має. Але навіть бурхливі застілля не знищили ту прірву, яка розділяє розуміння ситуації «нашим» та «їхнім» бізнесом.

В очах західних інвесторів Україна не виглядає країною, яка потребує інвестицій. Власники великих капіталів звикли вкладати кошти у виробництво через фондовий ринок. Але придбати акції чи облігації прибуткових українських підприємств комусь «зі сторони» сьогодні просто неможливо. І справа не тільки у недосконалості фондового ринку, а й у небажанні самих підприємств займатися паперовою морокою, обов’язковою для оформлення зобов’язань перед інвестором. Брук Горовиць, директор компанії «Business Interchange», відзначає величезну різницю між очікуваннями іноземних інвесторів щодо СНД і тим, із чим їм доводиться стикатися. «Іноземні інвестори не відчувають підтримки на ринках СНД, а самостійно пробитися їм дуже важко», — говорить пан Горовиць. За його словами, атмосфера, що спостерігається в економіці країн колишнього СРСР, швидше відштовхує «чужаків», ніж запрошує їх стати фінансовими партнерами різних проектів.

Причина, через яку іноземним інвесторам незатишно в Україні, з Лондона вгадується досить легко. Сьогодні у нашій країні, як і у всій СНД, спостерігається пік боротьби вітчизняних фінансових груп за доходні ринки. Ці групи не часто мають у своєму розпорядженні великий вільний капітал для інвестицій, принаймні, його не порівняти з можливостями західних інвесторів. Саме тому український капітал вбачає у західних інвесторах передусім конкурентну загрозу. І щоб не пустити західний капітал до України, активно використовують корупцію чиновників і суддів. Іноземні інвестори демонструють цілковиту неготовність працювати у настільки агресивному середовищі. Іан Дауман, директор «Central European Trust», відзначає величезні ризики, які створюють і самі українські партнери: «Ваш бізнес налаштований не на те, щоб заробити прибуток для акціонерів і інвесторів, а щоб самим побільше відхопити. Природно, у такій ситуації іноземні компанії до вас не йтимуть».

І все ж попри всю ризикованість український ринок є одним із найприбутковіших у світі. Середню прибутковість інвестицій на Бізнес-саміті в Лондоні оцінювали в 30 — 40%. Саме тому в Сіті досить уважно (уважніше, ніж це здається в Києві) стежать за всіма економічними процесами, які відбуваються у нашій країні. Провідний фахівець юридичної компанії «Salans» Тім Стаббс вважає, що одним із головних барометрів, за якими прийнято судити про інвестиційний клімат в Україні, є рівень корупції. «Ваші судді і чиновники дуже бідні, щоб бути об’єктивними. До того ж суди фінансує уряд, що створює колосальні можливості для тиску», — говорить Тім Стабс. Як правило, рівень корупції визначається шляхом звичайного опитування бізнесменів, які працюють у країні. Нині Київ у цьому рейтингу займає 95-те місце зі 100, що вказує на майже суцільну залежність успіху в бізнесі від уміння налагодити зв’язки з «потрібними» людьми при владі. Цей критерій вибрано правильно, оскільки зниження рівня корупції, як правило, стає можливим лише після закінчення битв на фронті первинного перерозподілу доходної державної власності у приватні руки.

Головним завданням держави, зважаючи на це, вбачається прискорення (або припинення) процесу переділу ринків. Для прикладу, наслідком саме закінчення захоплення приватним капіталом російської нафтової промисловості стало підписання поки що найгучнішої на просторах СНД інвестиційної угоди ВР-ТНК вартістю понад 6 мільярдів доларів. Чим швидше в Україні держава розлучиться з прибутковими підприємствами, тим швидше вітчизняний капітал, який заволодів ними, зможе на рівних вести переговори з іноземними інвесторами. Поки цього не станеться, навряд чи корупційні бар’єри на шляху іноземних інвестицій будуть знищені. Принаймні, саме такий висновок напрошується за підсумками Бізнес-саміту СНД у Лондоні.