Чи бути протестам мирними?

Учора депутати відкрили сесію й закрили. Виявляється, не узгодили порядок денний. Проголосували за зміни в календарному плані роботи: працювати 4 і 5 вересня в комітетах і фракціях, а 6-го — зібратися на пленарне засідання. За 19 хвилин, протягом яких тривала сесія, із трибуни встиг виступити голова уряду Микола Азаров. Його головний месидж — цей склад парламенту має встигнути ухвали «збалансований, абсолютно реалістичний» державний бюджет на 2013 рік. Володимир Литвин, спікер парламенту, підтримав Азарова: «Треба ухвалити вкрай важливі рішення і зайнятися підготовкою бюджету». І визнав, що «важливо не допустити конфліктів, на які ми з вами — майстри». Усе. Віктора Федоровича на відкритті сесії не було.

Тим часом ще в понеділок і вівторок на сайті парламенту, у розкладі засідань Верховної Ради, за 6 вересня в порядку денному було зазначено законопроект №2450 «Про порядок організації і проведення мирних заходів». Він мав проходити повторне, друге читання, але, як пояснив нам учора відповідальний за його підготовку Олег Зарубінський від фракції Народної партії у Верховній Раді, цього дня проект закону не розглядатимуть.

«Інформацію про розгляд цього законопроекту розмістили, тому що так має бути технічно. Але я запропонував не розглядати законопроект до того моменту, поки не буде винесено на голосування законопроект Юрія Мірошниченка (проект закону №10569 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо свободи мирних зібрань». — Авт.), котрий повинен забезпечити механізм захисту прав людей на мирні зібрання, — говорить Зарубінський. — Під час розгляду проекту на засіданні комітету громадські організації висловили побоювання, що законопроект пройде, а механізм його реалізації довго «висітиме» в парламенті, як це часто буває. Потрібно, щоб їх розглядали і вводили в дію синхронно, одночасно. Однак проект Мірошниченка ще не розглянуто профільним комітетом». Він пропонує внести зміни до кодексів про адміністративні правопорушення та адміністративне судочинство.

Ця законодавча ініціатива викликала неоднозначну реакцію суспільства: громадські організації неодноразово висловлювали своє незадоволення. Зокрема, Усеукраїнська ініціатива «За мирний протест!» у своєму аналізі законопроекту підкреслює, що ч. 1 ст. 7 встановлює єдиний термін сповіщення органів влади про проведення мирного зібрання — не менш як за два робочі дні до проведення мирного зібрання. «Варто зазначити, що цей строк насправді в Україні сягатиме тижневого терміну сповіщення — на практиці з неробочими і святковими днями в сумі він становитиме до п’яти-семи днів, а про мирні зібрання по понеділках і вівторках доведеться сповіщати за три-чотири дні... До того ж, як показує українська практика, двох днів достатньо, щоб суд під будь-яким приводом заборонив проводити мирні зібрання. Як свідчать дані за 2011 рік із Єдиного державного реєстру судових рішень України, 89,4% справ про мирні зібрання завершуються забороною їхнього проведення... Отже, два робочі дні нового закону призведуть до різкого збільшення судових заборон протестів, а згодом можуть стати бомбою сповільненої дії, яка спричинить бюрократизацію або взагалі заборону спонтанних мирних протестів в Україні», — йдеться в заяві.

«Важко знайти ліберальніший законопроект, — продовжує натомість Зарубінський. — Він — один із найкращих у Європі. Ми врахували пропозиції багатьох громадських організацій, котрі були представлені на засіданнях комітету. А за скільки має розглядатися заява — за дві години? Можна звернутися до міжнародного досвіду: у Швеції — сім діб, у Польщі — три, у Німеччині — п’ять, у США — десять, у Росії — десять. У більшості країн Європейського Союзу розгляд триває від двох діб і більше».

На думку опозиційного депутата від «БЮТ-Батьківщини» Андрія Шкіля, будь-який законопроект, що обмежує право на мирні зібрання або регулює його, є поганим. «Такі закони має створювати не влада, а українські громадські організації, — коментує Шкіль, — які є найменш захищеними й невідфільтрованими владою структурами, що швидко реагують на суспільно значимі події й виходять на вулиці. Найліпшим варіантом було б ініціювання громадського обговорення щодо того, які мають бути права, чи варто їх змінювати, якщо так, то як саме. Зокрема, варто було б вивести такий алгоритм роботи, за якого запропонована ініціатива чи виконавчої, чи законодавчої влади була б підтримана і учасниками громадських організацій, тобто тими, хто проводитиме мирні зібрання».

У ініціативі «За мирний протест!» підкреслюють, що законодавці проігнорували альтернативну норму щодо диференційованих термінів сповіщення про проведення мирних зібрань, створену українськими правозахисниками з Робочої групи з розробки законопроектів щодо свободи мирних зібрань: «Мінімальний термін сповіщення цієї норми — 12 годин. Схожу позицію висловлює Всеукраїнська асоціація громадських правозахисних організацій «Українська Гельсінська спілка з прав людини»: мінімальний термін сповіщення має становити не більше однієї доби».

Слабкими місцями законопроекту вважають п. 4 ч. 2 ст. 9, який встановлює невичерпний перелік місць, де можна забороняти проведення мирних зібрань. Формулювання «Не допускається проведення мирного зібрання: ...в інших місцях, визначених законом» де-юре означає, що список заборонених місць для проведення мирних зібрань може бути доповнено в безлічі інших законів, а не виключно в профільному. А також ч. 1 ст. 14 законопроекту, яка встановлює імперативний обов’язок протестувальника «невідкладно повідомляти орган внутрішніх справ або відповідний орган місцевого самоврядування про дату, час, місце, мету проведення спонтанного мирного зібрання, а також про заходи, яких необхідно вжити для забезпечення проведення спонтанного мирного зібрання». Такий обов’язок суперечить суті стихійних зібрань.

«Ми не можемо ухвалювати жоден закон, який поставить під сумнів право людей виходити на вулиці й висловлювати свою позицію, — коментує опозиційний депутат Андрій Шевченко. — Нині, наприклад, вихід на вулицю становить для опозиції колосальну проблему. Ми голосуватимемо лише за такі проекти, які будуть однозначно підтримані громадянським суспільством і всіма політичними сторонами. У даному разі це означає, що закон про мирні зібрання може бути ухвалено тільки в пакеті зі змінами до кодексів та інших законів, які допоможуть регулювати це питання. У цьому законопроекті є корисні норми, і їх немало, але якщо ухвалювати його без змін до кодексу про адміністративні правопорушення та інших законів, він може бути дуже небезпечним. Треба виходити на консенсусне рішення, тоді проект підтримає і влада, і опозиція, і громадськість».

Чи ухвалять законопроект до виборів, наші співрозмовники спрогнозувати так і не змогли. Проте важливішим тут є питання, чи буде якісним цей законопроект? У Росії не так давно внесли зміни до законодавства і суттєво посилили відповідальність за порушення під час масових акцій, тобто проводити мирні акції стало складніше. У нинішньої української влади є погана звичка мавпувати своїх російських колег. Чи станеться так і цього разу?