Гібридні стратегії та плутані заяви

Від початку року Міністерство з окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб робить регулярні суперечливі заяви, в яких, окрім термінів «деокупація» та «реінтеграція», з’явилось ще одне визначення — «ефективний контроль». Таку активність згадане міністерство на чолі з Вадимом Чернишем почало проявляти після розпорядження Кабміну від 11 січня 2017 р. №8-р «Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження».

Черниш раніше вже повідомляв, що ще з літа існує напівсекретний документ про стратегію деокупації (!) Донбасу та Криму. Народний депутат Ганна Гопко у свою чергу заявила, що такий перспективний документ має обговорюватися з усіма представниками влади, а також громадськістю, а не в закритому режимі так званої «стратегічної сімки». Дійсно, народ не завжди може зрозуміти, що влада вкладає в поняття «деокупація» і «реінтеграція». Багатьом здається, що деокупація — це витіснення ворога виключно військовим шляхом. Таке тлумачення лише посилює хвилювання в суспільстві, а деякі політики своїми заявами про «відгородження» від Донбасу, створюють враження, мовляв, Україна прагне відмовитися від власних територій. Важливо відзначити, якщо відмовитись від терміну «деокупація», то Україна таким чином визнає, що ці території не є окупованими, а отже наша держава бере на себе відповідальність зокрема за шкоду, яка завдається місцевому населенню під час проведення Антитерористичної операції, а не війни з агресором.

Інтерв’ю Георгія Туки та оприлюднена наочна схема доводить, що, згідно з міжнародно прийнятою термінологією, Крим є окупованою територією, а Донбас «ефективно контролюється» РФ, наробили галасу в соцмережах, що остаточно заплутало ситуацію. По-перше, до того і сам Тука, і міністр МВС Арсен Аваков говорили про можливу деокупацію Криму та Донбасу вже в цьому році. Термін «ефективний контроль» у такому випадку взагалі ставить під питання коректність назви самого міністерства «з окупованих територій». Факт бойових дій зі втратою територій Донбасу, більш ніж десять тисяч жертв, мільйони переселенців та великі матеріальні збитки, виявляється, під визначення окупації не підпадають. До того ж міністерство вирішило проігнорувати дані розвідки, полонених російських військових та роботу міжнародних спеціалістів, які детально довели присутність російських кадрових (!) військових на Донбасі, чим наносить шкоду українській стороні ще й на юридичному фронті.

Які правові наслідки таких визначень, як «ефективний контроль» для держави-агресора та держави, щодо якої здійснюється агресія? У матеріалі на сайті www.mtot.gov.ua говориться, що у разі визнання територій з «ефективним контролем», «відповідальність за порушення... норм міжнародного гуманітарного права, вчинені недержавними збройними угрупованнями, несе держава, що надавала їм підтримку», а ось «відповідальність за недотримання своїх зобов’язань щодо захисту прав людини, несе держава, на території якої діють недержавні збройні угруповання, підтримувані іншою державою». Тобто, по-перше, українські чиновники згаданого міністерства пропонують Україні взяти на себе частину відповідальності за злочини, які вчинила на окупованій території держава-окупант, із поправкою — «якщо держава (в даному випадку Україна. — Ред.) не здійснює контроль над частиною своєї території у зв’язку з діяльністю недержавних збройних угруповань, підтримуваних іншою державою, ... вона має скористатися процедурою відступу від цих зобов’язань». Виникає питання — якщо Україна не контролює частину власних територій і при цьому визнає РФ лише як державу, що підтримує найманців, а не як окупанта, то виходить, що наше міністерство визнає війну на Донбасі внутрішнім конфліктом? До того ж, на довершення Міністерство з окупованих територій ще й апріорі визнає, що російських військ на Донбасі немає, а існують «недержавні збройні угруповання». Цікавий нюанс — згаданий Вадим Черниш нещодавно дав широке інтерв’ю російському порталу gazeta.ru, тоді як сам Президент Петро Порошенко показово відмовляється давати навіть коментарі російським ЗМІ. До речі, в цьому інтерв’ю з вуст Черниша жодного разу не пролунало слово — окупація.

«Є певні юридичні показники, які застосовуються в світі і які зазначають, що таке окупація, що таке «ефективний контроль», — пояснив Георгій Тука у ефірі телеканалу «Еспресо». — Окупація — це у нас суто Крим. Там працюють державні органи країни-окупанта. Факт окупації не має бути доведеним у міжнародних судах. А от факт ефективного контролю має бути доведений у судах. Якщо цей факт буде доведено, то наступають певні наслідки. Принципова різниця між цими двома поняттями в тому, що за державою, щодо якої здійснюється не окупація, а ефективний контроль, зберігаються зобов’язання щодо цивільного населення на цих територіях. З точки зору закону, Росія здійснює «ефективний контроль на Донбасі».

Варто додати, що неодноразово різні офіційні особи допускали показову й небезпечну неточність у словах, зокрема допомогу переселенцям називали «компенсаціями». Зазначимо, що компенсувати збитки має той, хто їх спричинив. Збитки ж, завдані нашим громадянам і державі, спричинив агресор — Російська Федерація. Отже, можна говорити про цільову допомогу громадянам України, про плани адаптації та зміцнення внутрішньої інтеграції (єдності) всупереч планам агресора з дестабілізації ситуації всередині країни. Але не можна говорити про компенсацію Україною втрат громадянам.

Які настрої породжують такі ноу-хау чиновників? Мешканка Станиці Луганської Зоя Світлакова (прізвище змінено), що знаходиться в безпосередній близькості до лінії розмежування, після перегляду телеефіру з Георгієм Тукою та Оксаною Сироїд, коментує «Дню»: «Донбас хочуть розміняти на Крим, формально визнавши його окупованим до кращих часів, а приблизно восени, чи трохи пізніше, провести на Донбасі вибори. Ми боїмось поновлення бойових дій, але й боїмося виборів навіть у прилеглій до лінії розмежування зоні, адже це означатиме легімітизацію окупації під формальною присутністю начебто «української» влади». Показова реакція у населення, яке чує какофонію заяв офіційних осіб, що посилюються істериками у соцмережах та пропагандистською маніпуляцією окупанта.

На сайті Міністерства з окупованих територій оприлюднено схему дослідження Індекс SCORE, з якого виходить, що більшість населення України виступає за мирне врегулювання конфлікту на сході. Насправді ні для кого не секрет, що «краще поганий мир, ніж добра війна», але подібні дослідження, в контексті перманентної небезпеки та безлічі невирішених у зв’язку з цим питань, більше схожі на елемент замирення, а не розв’язання конфлікту. Конфлікту, підкреслимо, не внутрішнього, а джерелом якого є агресор — РФ, що не полишає подальших своїх агресивних намірів. Головний редактор сайту NEWSru.ua та блогер Ольга Лень вважає, що «це маніпулятивне опитування. Очевидно, що більшість людей, якщо їх прямо запитати, чи хочете ви ескалації конфлікту, скажуть, що не хочуть. Тому аргументувати таким опитуванням — це зловмисна маніпуляція. І публікація такого опитування на міністерському сайті свідчить про абсолютно чітку спрямованість цього міністерства».

«Крим визнано окупованою територією, а Донбас — територією України, частина якої тимчасово не перебуває під контролем нашої держави, — коментує «Дню» екс-голова Донецької ВЦА Олександр Кіхтенко. — Говорити про те, що там РФ є лише спонсором чи управлінцем, на мою думку, не можна. РФ веде «гібридну війну» проти України і підтвердженням цього є всі факти та докази. Переконаний, що ще відбудеться Міжнародний трибунал, як щодо конкретних злочинців, так і суд щодо самої російської держави. Кремль вбивав і вбиває українців, зруйнував інфраструктуру Донбасу, завдав шалених збитків. За це треба відповісти, але треба речі називати своїми іменами, не виводячи РФ за дужки в ролі спонсора. Ці злочини терміну давності не мають. Коли я ще був очільником Донецької області, то заявляв і на засіданні РНБО, і на засіданні, яке ми проводили спільно з Кабміном, про те, що нам необхідно відпрацювати єдину стратегію щодо реінтеграції Донбасу. Намагання новоствореного Міністерства з окупованих територій — це зовсім не те. Це зовсім не стратегія. У нас немає єдиного розуміння проблематики. Одні виступають за блокаду Донбасу, інші — проти. Часто ні перші, ні другі не розуміють суті та складності справи».

Ще один важливий нюанс — про реінтеграцію окупованих територій потрібно говорити в руслі першочергової, термінової роботи з прилеглими до окупованих землями, де РФ має потужний інформаційний, політичний та фінансовий вплив. Такі реалії стосуються, до речі, не лише сходу України. І для того, щоб ефективно працювати з місцевим населенням, необхідна не лише чітка артикуляція позиції влади з відкритими планами, а й відсутність розриву між владою і народом, що породжує тривалу й болісну недовіру.