Підсумок ТСК по Мукачевому. Реакція закарпатців

«З великої хмари — малий дощ». Ця народна мудрість якнайкраще характеризує перший підсумок розслідування трагічних подій у Мукачевому 11 липня, які забрали життя двох людей, завдали значного матеріального збитку та на досить тривалий час розпалили ситуацію в суспільстві до небезпечної позначки.

Нагадаю, тоді, після збройної сутички між представниками «Правого сектору», силовиками та «йовбаками», на ужгородське летовище один за одним прибуло кілька спецрейсів літаків із нацгвардійцями та спецпризначенцями, гірськими перевалами, як у 1968 році на Прагу, рухалися колони бронетехніки, над лісовими масивами та населеними пунктами навколо Мукачевого кілька тижнів (!) поспіль кружляли гелікоптери, а бійці Національної гвардії у всеозброєнні нишпорили приміськими селами, розшукуючи кількох членів «Правого сектору», що зчинили стрілянину біля ланьового «Антареса».

Коментуючи «Дню» тогочасну ситуацію, завідувач кафедри політології і державного управління УжНУ Маріан Токар наголосив: «Важливо зараз об’єктивно розібратися в ситуації, оскільки негативні тенденції можуть спровокувати інші прояви дестабілізації в регіоні». І ось перший підсумок такого розбору ситуації на минулому тижні оприлюднила спеціально створена парламентська ТСК.

Скажу відразу — довгоочікувані суспільним загалом краю висновки ТСК не містили чогось нового. Причиною конфлікту слідча комісія Верховної Ради називала з’ясування стосунків між основними політико-бізнесовими угрупованнями, які не поділили контрабандні потоки, що проходять через державний кордон на території області. «Контрабанда була і залишається одним із ключових факторів, який визначає не тільки стан корупції та організованої злочинності, а також впливає на вчинення діяльності органів МВС і СБУ, перетворюючи її в багатьох випадках із правоохоронної у протиправну», — йдеться у звіті. При цьому голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, депутат від «Блоку Петра Порошенка» Микола Паламарчук заявив, що протистояння породив не тільки конфлікт бізнес-політичних угруповань. «Оскільки керівники і співробітники правоохоронних органів не тільки були проінформовані про зустріч представників ДУК ВПР «Правий сектор» із народним депутатом України Ланьом М.І., а й брали участь в організації цієї зустрічі й її оперативному супроводі, то у депутатів є підстави вважати, що збройний конфлікт у Мукачевому було спровоковано діями керівництва УМВСУ та УСБУ в Закарпатській області», а  «однією з причин цього може бути особиста зацікавленість керівників УМВС та УСБУ в Закарпатські області, деякі з яких після подій залишаються на своїх посадах. Зокрема, перший заступник начальника УСБУ в Закарпатській області Гелетей та заступник начальника УМВС Русин», — зауважив М.Паламарчук. 

Тож чи виправдало парламентське розслідування покладені на нього сподівання?

Антон ЗЕЛІНСЬКИЙ, голова постійної комісії з питань законності, правопорядку, майна та приватизації Закарпатської обласної  ради:

— Звіт ТСК сподівання громади Закарпаття не виправдав взагалі й виявився ще жалюгіднішим, ніж очікували. Занадто сильна заполітизованість звела нанівець об’єктивність і неупередженість роботи парламентської комісії. Пошук «відьом» із конкурентних політичних таборів, а не кваліфікований пошук причин, мотивів та наслідків від самого початку зробив роботу комісії приреченою на невдачу.

Цей випадок засвідчив, що потрібен новий закон про парламентські ТСК, в якому будуть чітко виписані їхні повноваження, права і можливості. Сьогодні представники силових структур їх просто ігнорують і не допускають до матеріалів справ під різними надуманими мотивами».

Іван БЕЛЕЦЬКИЙ, командир взводу 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади:

— На жаль, у розгляді «мукачівських» подій 11 липня відчувається звична для нашої країни більше політична, ніж правова площина. Рівень вини з боку бійців «Правого сектору» — очевидний. Такі їхні дії в мирному місті є однозначним злочином. Працівники міліції та СБУ теж несуть відповідальність за допущення такого розвитку подій.

Але цікаво, як би населення відреагувало на затримання бійців «Правого сектору» ще до скоєних дій? Дивує й те, як такою кількістю силовиків їм дали змогу вийти з оточення, і хто за це відповість?

Також є очевидним повне «відбілювання» М.Ланя. Судячи з постів у ФБ провладних активістів щодо даного нардепа, все стає зрозумілим — його виправдають.

Олександр САЧКО, керівник «Правого сектору» Закарпаття:

— Від самого початку роботи ТСК я не мав жодних ілюзій щодо заангажованості більшості її членів і, відповідно, висновків розслідування. Недавній арешт Мосійчука ще виразніше дав зрозуміти, що надії на об’єктивну оцінку комісії годі чекати. Так і сталося. Єдиним пунктом у висновку, з яким можна погодитись, є визнання ролі правоохоронців як провокаторів у даних подіях.

Михайло КАЧУР, директор заводу «Турбогаз»:

— Не секрет, що найбільшим роботодавцем на Закарпатті за масовістю залучення трудових ресурсів сьогодні є кордон: це компанії, громадяни, дрібні підприємці, які легально чи нелегально переміщають людей та вантажі, співробітники митного контролю, прикордонна служба, правоохоронні органи. Кожна вказана соціальна група має свої «дивіденди» з існування чотирьох кордонів у Закарпатській області.

Водночас ми розуміємо, що всі обмеження, митні бар’єри та кордони, які можна долати за додаткову корупційну плату, Закарпаття самотужки змінити й перевести в легальне поле не може, це справа загальнодержавна. Тому вже зараз треба стратегічно підходити до створення альтернативних варіантів зайнятості населення, розвитку підприємництва і створення нових робочих місць. Це саме той напрям роботи, який органам місцевого самоврядування Закарпаття треба проводити спільно з Кабінетом Міністрів, Верховною Радою, всіма центральними органами управління.

Маріан ТОКАР,  завідувач кафедри політології і державного управління Ужгородського національного університету, директор Інституту політичної регіоналістики:

— Звіт ТСК сфокусував відповідальність на представниках влади — місцевих правоохоронних органах, які, за визначенням експертів, спровокували трагедію. Однак поза відповідальністю опинилися головні суб’єкти конфліктної ситуації — представники політико-бізнесових структур регіону, зацікавленість яких у монополії на транскордонні перевезення (легального й тіньового характеру) є очевидною, що у більшості закарпатців практично не викликає сумнівів.

Негативна громадська думка щодо цього базується насамперед на декількох факторах. По-перше, це затягування розслідування справи ТСК. По-друге, зникнення з «ефіру» і так не особливо публічних сторін конфлікту. По-третє, зневіра громадян у ефективності боротьби з корупцією на кордоні й одноразовість піару влади на успіхах у цій справі. Все це свідчить про два можливі підсумки. Або ТСК не вдалося об’єктивно розібратися в проблемі, або ж — в силу певних обставин у звіті не були представлені громадськості об’єктивні результати. Принаймні місцеві жителі впевнені в своєрідній триєдиній аксіомі: винуватців конфлікту не покарано, проблему контрабанди і корупції не вирішено, авторитет усіх без винятку сторін конфлікту підірвано. Це є найбільшим негативом. Якщо ще донедавна в регіональному соціумі витало сподівання на справедливість, бодай ситуативну, то перед місцевими виборами дана ситуація може зіграти злий жарт з амбіційними провладними й опозиційними силами.