Польський прем’єр демонструє приклад роботи з парламентом
Щойно сформовано новий польський уряд за результатами виборів 23 вересня. Кабінет міністрів під керівництвом лідера соціал-демократів Лєшека Міллєра буде найменшим в історії Польщі. Він налічує лише п’ятнадцять міністрів. Прем’єр має трьох заступників, із трьох гілок коаліції. Від партії більшості, себто соціал-демократів, віце-прем’єром і водночас міністром фінансів буде Марек Белка. Досі він був економічним радником президента Квасневського. На його плечi лягає важке завдання — направити фінанси держави шляхом радикальних обмежень видатків на бюрократію, введення прогресивних податків і пожвавлення ділової активності. Белка орієнтований на ринкову економіку, але не відкидає у критичних моментах втручання держави. Іншим віце-прем’єром є лідер спорідненої з соціал- демократами Унії праці, Марек Поль. Він очолить зовсім нове відомство «інфраструктури», в компетенції якого будуть сполучені справи регіонів, модернізації шляхів, пошти, залізниці, комп’ютеризації та Інтернету у країні. Нарешті, третій заступник голови уряду — це лідер Польської селянської партії Ярослав Калінський, найбільш прогресивний серед селян, але євроскептик у порівнянні з соціал-демократами щодо інтеграції до ЄС.
У складі кабміну більшість – соціал-демократи. Вони очолюють одинадцять міністерств, Унія праці — одне, а Селянська партія два. Таке співвідношення сил відповідає результатам вересневих виборів. Прем’єр-міністр був би радий бачити партнерство з ліберальною Громадянською платформою, але її лідери не захотіли йти до коаліції з соціал-демократами. Серед них все ще живі традиційні анти- комуністичні погляди, хоча у соціал-демократів, переважно колишніх «комсомольців» з давнього Союзу польської молоді, за останні роки зовсім випарувались з голів учорашні марксистські ідеї. Більшість з них віддавна плаває у ринкових водах бізнесу. Обидва міністри – економічних і податкових справ – Качмарс і Пєхота — наймолодші у кабміні і є прихильниками подальшої приватизації і друзями малих підприємств, яких у Польщі три мільйони.
Міллєр стояв перед дилемою: або кабмін без парламентської більшості при підтримці 216 депутатів при загальній кількості 460, або підтримка з боку Селянської партії і більшість у парламенті. Міллєр хоч енергійний, але водночас обережний політик, не хотів йти на ризик ситуативних більшостей і обрав коаліцію з не дуже йому симпатичними селянами. Але здобув їх дуже дешево: ціною лише двох міністрів – сільського господарства і охорони довколишнього середовища. Варто зазначити і те, що лідер селян Каліновський боїться конкуренції з боку популістської «Самооборони» під проводом Лєппера («Самооборона» здобула голоси до парламенту передусім в польському селі і була не проти участю у кабміні здобути перспективи для своєї партії на майбутнє).
Міністром закордонних справ буде Влодзімєж Цімошевіч, політик досвідчений і поміркований, який вже у 1996 році був прем’єром. Зразу після призначення він заявив, що настане пожвавлення стосунків із західними сусідами Польщі і що польська дипломатія буде більше ніж досі займатися економічними проблемами. До речі, президент Квасневський, відкриваючи польсько-український Європейський колегіум 6 жовтня у Люблині, заявив: «Тут у Люблині хочу запевнити Кучму, що наша політика по відношенню до України, незалежно від чергових парламентських чи президентських виборів, є і залишається незмінною».
