Про мультинаціональне військо

Про це домовилися Президент України Петро Порошенко та прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск під час телефонних консультацій. Як сказано в короткому інформаційному повідомленні з цього приводу на сайті глави держави, «сторони приділили велику увагу цьому питанню». В Раді національної безпеки і оборони поки не змогли розповісти нам подробиць створення такої бригади — кажуть «будуть готові документи — тоді». Але це не знімає з порядку денного актуальність самої ідеї, тим більше, коли проти України ведеться війна з боку Росії. Якою є історія питання та наскільки реальним є створення бригади «УкрПолЛитБриг»?     

«ТРИ КРАЇНИ МОЖУТЬ САМІ ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ ПРО СТВОРЕННЯ БРИГАДИ, АЛЕ ЇМ ТРЕБА ЧІТКО ВИРІШИТИ, В РАМКАХ ЧОГО ЦІ ПІДРОЗДІЛИ БУДУТЬ ДІЯТИ»

Iгор КОЗIЙ, військовий експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва:

— Ідея однозначно позитивна. Нам вже давно час відійти від застарілих стандартів. В Україні підростає інша майбутня плеяда військових керівників, але нам ще потрібно позбутися корупціонерів в Збройних силах України.

Можливо, події на сході підштовхнули до реалізації цієї ідеї. Але вона не нова. Їй близько 10 років — з моменту, коли ми почали співробітництво із ЄС, підписавши відповідну Угоду з приводу залучення ЗСУ в кризових ситуаціях. Україна почала шукати відповідні шляхи військового співробітництва з державами-членами Європейського Союзу. Як один із проектів — створення «УкрПолБату» в рамках миротворчих операцій НАТО.

Таке саме співробітництво запропоновано по «УкрПолЛитБригу» з Євросоюзом. Однак ця ідея жодного разу не могла знайти фактичного вирішення, бо Україна не є членом ЄС і не може сама себе фінансувати в рамках проведення операції ЄС — нам треба було завжди шукати спонсора, адже, за механізмом, країна-учасниця має фінансувати сама себе або шукати спонсора. І такого спонсора серед країн Європейського Союзу було дуже важко знайти. В НАТО це значно простіше — там є США, Канада і відповідний попит.

Ми постійно через Вишеградську групу намагались зайти в цей формат, потім пробували створити не бригаду, а батальйон, та він все одно не знайшов свого втілення. Зараз, напередодні ратифікації Угоди про асоціацію, Україна, як вже фактичний асоційований член, може знайти себе в цій міжнародній конструкції.

Багато хто пов’язує це з подіями на сході, але це не головне, адже є історія спроб створення аналогічних підрозділів, та через певні обставини економічного чи політичного характеру це не відбувалося.

Ідея в тому, щоб застосовувати бригаду в кризових ситуаціях в миротворчих місіях, які проводяться Європейським Союзом. В даному разі ЄС розглядає кризу, яка відбувається у нас, як таку, що потребує миротворчих сил. Ми вже брали участь в подібних миротворчих операціях, наприклад, наша авіація залучалася для перекидання французького військового контингенту до Африки. Але практики залучення піхотних формувань на нашому досвіді не було. У нас були окремі миротворчі штабні офіцери, яких ми направляли у відповідні зони.

Практика співпраці поляків і українців вже є, але під проводом НАТО.

Штаб бригади має мати певне розташування — це може бути Польща, Литва або Україна — залежить від домовленостей. Штаб буде багатонаціональним — це однозначно. Що стосується безпосередньо підрозділів бригади — сторони домовляться, хто та що виділить. Вони розташовуватимуться на національних базах — така практика існує. Можуть бути окремі підрозділи, які належать до обслуговування штабів, наприклад комендантський взвод чи рота зв’язку. Іноді такі підрозділи комплектуються за змішаною системою.

Але це процес не на місяць-два, адже будуть вирішуватись питання узгодженості, логістики, доки це оформиться у певний документ.

Три країни можуть самі прийняти рішення про створення бригади, але їм треба чітко вирішити, в рамках чого ці підрозділи будуть діяти. Якщо планується їх залучення до операцій ЄС, то з військовим комітетом, військовим штабом та політико-безпековим комітетом повинні проводитись якісь консультації, обговорення та певна згода країн-членів. В рамках багатонаціонального формату, за участі цих трьох країн — це вже зовсім інше законодавство.

Росія всі прагнення України інтегруватись в НАТО або ЄС сприймає негативно. Зараз вона також включатиме всі механізми, щоб ідею «УкрПолЛитБригу» не було реалізовано.

«МУЛЬТИНАЦІОНАЛЬНЕ ВІЙСЬКОВЕ ФОРМУВАННЯ ВМІЄ КРАЩЕ РЕАЛІЗУВАТИ НЕСТАНДАРТНІ МІСІЇ В РАМКАХ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ, МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЙ»

Анжей ШЕПТИЦЬКИЙ, аналітик Інституту міжнародних відносин Варшавського університету:

— Створення цієї бригади можна оцінювати по чотирьох пунктах. По-перше, це треба сприймати в загальному розвитку співпраці із західними партнерами. По-друге, це мультинаціональне військове формування, яке є популярним і важливим інструментом, тому що він вміє краще реалізувати нестандартні місії в рамках гуманітарної допомоги, миротворчих операцій. По-третє, ця ініціатива може сприяти адаптації України до західних військових стандартів. А по-четверте, це може посприяти зміцненню українського військового потенціалу в цілому.

Взагалі, такі сили використовуються в міжнародних операціях — в рамках місій ООН, ЄС чи також НАТО в разі реальної катастрофи. Так як Литва та Польща є членами НАТО, а Україна — ні, то такий підрозділ скоріш за все застосовуватиметься не для завдань оборони, а для невійськових місій. Те, хто служитиме в цій бригаді, залежатиме від завдань, на які вона орієнтована. Ми вже маємо досвід польсько-українського батальйону — ця формація існує декілька років і була залучена у Косовому, до неї в основному входили механізовані підрозділи.

Зараз ми часто чуємо дуже «цікаву» інформацію від російської машини пропаганди про присутність в Україні американських приватних військ, про широкі інструменти польської влади, які використовуються, щоб контролювати Україну. І тому дуже очікувано, що ця нова ініціатива буде також використана російською пропагандою.

«ПОДІБНА БРИГАДА МОЖЕ СТАТИ ЕФЕКТИВНИМ ІНСТРУМЕНТОМ У МІЖНАРОДНІЙ ПОЛІТИЦІ...»

Лаурас БЕЛIНIС, політолог, м. Вільнюс, Литва:

— Я дуже позитивно оцінюю цю ідею, адже вона дозволить усім країнам-учасникам проекту погоджувати певні дії, уточнити розуміння один одного в тих проблемах, які має вирішувати ця бригада. Це зближує країни-учасниці, показує, що вони і їхні політичні режими близькі, у тому числі духовно. Це так само дає привід для того, щоб населення країн, які беруть участь у бригаді, розуміло, що ми беремо участь, бо наші країни дружні і нормальні.

Подібна бригада може використовуватися як підрозділ швидкого реагування для вирішення проблем, які виникають несподівано і не входять до планів і програм регулярної армії. Вона може стати ефективним інструментом у міжнародній політиці участі в гарячих регіонах поблизу Європи.

Ми можемо дуже легко передбачити реакцію Росії на подібну ініціативу, але нам не варто до неї прислухатися. Вочевидь, вона буде цілком негативною, принизливою, з бажанням показати, що це з’єднання з одного боку неефективне, але для внутрішньої пропаганди воно трактуватиметься як чергове формування, загрозливе для Росії.