Спалах партактивності

У зібранні прикарпатських соціал-демократів навіть взяли участь голова СДПУ(о), віце- спікер Віктор Медведчук та народний депутат Григорій Суркіс. Пан Медведчук повідомив 82 делегатів конференції та кілька десятків запрошених, що партійне будівництво СДПУ(о), стратегічною метою якої є перемога на парламентських виборах 2002 року, планується завершити до 1 липня ц.р. Це означає, що в усіх 776 територіально-адміністративних одиницях країни мають бути створені партійні осередки. Нині ж осередки «есдеків» існують в 556 адмінодиницях.

Авральна розбудова партії особливо помітна на Івано- Франківщині. Перший заступник секретаря обкому СДПУ(о) Іван Добош повідомив, що за останні два місяці в області створено 9 районних організацій. А загалом в 11 парторганізаціях, що діють на Прикарпатті, нараховується 1230 членів, більшість з яких представники малого та середнього бізнесу. Показово, що ще рік тому, коли СДПУ(о) не вважалася «партією влади», в області налічувалося тільки сто партійців. Очевидно, що в ситуації, коли законний бізнес є майже неможливим, усе більше прикарпатських підприємців хочуть мати надійний партійний і владний «дах». Можливо, саме в цьому контексті слід розуміти загадкові слова пана Медведчука, якими він аргументував необхідність підтримки на виборах Леоніда Кучми: «Ми ніколи не нагадували і не будемо нагадувати самогубців». Хоча, з iншого боку, вони можуть стосуватися й популярної нині страшилки про загрозу лівого реваншу, якому нібито здатний протистояти тільки нинішній Президент.

Так чи інакше, конференція підтримала рішення політбюро партії про висунення кандидатом у президенти Л.Кучми. Цікаво також, що секретарем Івано-Франківського обкому був обраний заступник голови облдержадміністрації Микола Шкрібляк, який раніше в подібних політтусовках не був помічений. Ще цікавіше, що за три дні до цього голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк вступив у місцеве громадсько-політичне об'єднання «Єдність», яке очолює голова облради Зиновій Митник, і яке заявило про асоційоване членство у ВОДС «Злагода». Таким чином, спостерігається масове згуртовування керівництва області під передвиборними знаменами чинного Президента.

І якщо чиновництво змушене так чинити, щоби завчасно не розлучитися зі своїми м'якими кріслами, то аналогічні настрої в обласній організації Республіканської християнської партії, котра не зв'язана владними путами, викликають щонайменше подив. Попри бажання брати участь у передвиборчій кампанії у блоці з НРУ та ПРП, частина членів партії висловлювалася за можливу підтримку Л.Кучми. Хоча загалом ОО РХП вирішила підтримати того кандидата, якого висуне блок НРУ-ПРП.

На роздоріжжі опинилася обласна організація Української республіканської партії. Несподівані розбіжності частини її керівництва з керівництвом партії щодо висунення кандидатом у президенти Євгена Марчука призвели до напруженої ситуації. 12 квітня провід УРП задовольнив заяву про звільнення з посади голови обласної організації Степана Фіцича «у зв'язку з сімейними обставинами» та виключив із партії його заступника Зиновія Карабіна й голову секретаріату ОО УРП Ярослава Короля. Після того як останні подали скарги в етичну комісію УРП (наразі ще не розглянуті), С. Фіцич відкликав свою заяву про звільнення як таку, що була написана нібито під тиском.

Відповідно звітно-виборча конференція ОО УРП відбувалася в нервозній обстановці. Незважаючи на попередження заступника голови УРП, уповноваженого проводом виконувати обов'язки в.о. голови обласної організації Северина Салітри про «порушення процедури звітно-виборності», 87 з 90 делегатів проголосували за переобрання С. Фіцича і всіх його 4 заступників (в т. ч. й виключених проводом УРП) на новий термін.

Останнє слово в цій історії повинен сказати позачерговий з'їзд УРП, рішенню якого пан Фіцич і його команда обіцяють підкоритися. На думку С. Селітри, події в Івано-Франківській ОО УРП не призведуть до третього розколу в партії. Але, якщо керівництву республіканців не вдасться узгодити ситуацію в обласній організації відповідно до статутних вимог, вона може бути знята з обліку.

КОМЕНТАР

Олександр ШАНДРЮК, голова УРП: — Керiвництво Української республiканської партiї нiколи не мало iлюзiй щодо «правил полiтичної гри», якi нав'язуються суспiльству владним кланом. Уже переддень виборiв-98 i самi вибори до Верховної Ради навеснi 1998 року продемонстрували вiдсутнiсть у влади будь-яких не лише морально- етичних, а й суто правових обмежень щодо засобiв впливу на процес становлення демократiї в Українi. Зважаючи на нашу послiдовно жорстку опозицiйнiсть до чинного Президента й пам'ятаючи про те, з ким маємо справу, ми завжди готовi до провокацiй проти нас, до активного зовнiшнього втручання в нашi партiйнi справи. Те, що нині вiдбувається в Iвано-Франкiвськiй обласнiй органiзацiї УРП є для керiвництва партiї цiлком очiкуваним. Чого чекати вiд органiзацiї, довгий час очолюваної радником голови облдержадмiнiстрацiї С.Фiцичем — одним iз активних органiзаторiв громадсько-полiтичного об'єднання «Єднiсть», яка цими днями стала асоцiйованим членом пропрезидентської «Злагоди». Про яку реальну, дiєву, принципову опозицiйнiсть до всiєї вертикалi вiдверто антинародного режиму можна вести мову в такому випадку? Ми не сумнiвалися в тому, що в найвiдповiдальнiший момент, у справжнiй «момент iстини» для кожного партiйця п. Степан зробить саме такий вибiр. Так воно й сталося. Коли на партiю в цiлому й на кожну партiйну обласну органiзацiю лягла вiдповiдальнiсть за розгортання, разом з iншими дружнiми партiями, структур Всеукраїнського громадського об'єднання «У ХХI столiття — з Євгеном Марчуком!» С.Фiцич показав на чиєму вiн боцi.

Це, безумовно, ускладнило нашу роботу, але, втім, спираючись на мiську органiзацiю УРП м.Iвано-Франкiвська, обласнi органiзацiї iнших партiй, залучаючи громадськi органiзацiї й просто полiтично небайдужих людей, ми пiдготували та, вважаю, успiшно провели Установчий форум регiонального вiддiлення ВГО «У ХХI столiття — з Євгеном Марчуком!» на Франкiвщинi. Лише за один день близько тисячi громадян стали засновниками або прихильниками об'єднання, а отже й членами всеукраїнської групи пiдтримки вiдомого полiтика та державного дiяча — Євгена Марчука. А щодо Iвано-Франкiвської обласної органiзацiї УРП: у нас демократичне суспiльство (або хоча б уже принаймнi квазiдемократичне), у нас демократична партiя й кожен має право на власну думку. Але оскiльки найвищий керiвний орган УРП мiж з'їздами — Рада партiї прийняла зобов'язуюче рiшення щодо активної участi всiх партiйних структур у формуваннi згаданого об'єднання, його треба виконувати. Iнакше в дiю вступають статутнi механiзми вiдновлення партiйної дисциплiни. Перефразовуючи вiдомий вислiв, можна сказати, що «тiльки та демократiя й та полiтична партiя ( як один iз складникiв демократичного суспiльства) чогось вартi, які здатнi себе захистити». I всiєю своєю iсторiєю Українська республiканська партiя довела, що може себе захищати. Так само буде й цього разу. Чиновникам з вулицi Банкової кажемо просто: «Не дочекаєтесь!». Наш вибiр однозначний: «У ХХI столiття — З Євгеном Марчуком за Свободу, Рiвнiсть, Братерство в процвiтаючiй Українi!».