Євген МАРЧУК: «Мої перші укази будуть кадровими»

25 вересня відбувся установчий з'їзд Ліги молоді Соціал-демократичного Союзу, у роботі якого взяли участь представники молодіжних об'єднань iз сімнадцяти областей України, Криму і Києва. Делегати з'їзду Ліги прийняли заяву про підтримку найвпливовiшого політичного об'єднання — «канівського союзу», а також заявили про намір підтримувати на виборах-99 кандидата Євгена Марчука.

Сам Євген Кирилович у виступі на з'їзді висловив власні погляди на розвиток молодіжної політики з точки зору майбутнього президента, а також відповів на запитання делегатів.

— Євгене Кириловичу, яке ваше ставлення до демаршу депутата Бродського? Його конфлікт з руховцем Кендзьором — епатаж чи провокація?

— Форму протесту, винайдену Михайлом Бродським, я вважаю неприпустимою, він виявив політичну короткозорість, не врахувавши, що запущено машину для дискредитації парламенту. Ви ж бачили, з яким смакуванням потім все це показували. Його зіткнення з членом Руху спровокувало надалі законодавчу кризу, що виявилася у відмові низки фракцій брати участь у роботі ВР. У цьому випадку опозиціонер Бродський допоміг своїм політичним конкурентам продовжити «обхаювати» ВР і сформувати негативне ставлення суспільства до законодавчого органу. Політичні наслідки цього демаршу вже проявилися: так, Л.Кучма оголосив, що політикам необхідно пройти тест на психічне здоров'я, іншими словами, дав зрозуміти, що парламентарії — психічно нестійкі люди і навряд чи їм можна довіряти долю країни.

— А як ви ставитеся до поширеної останнім часом інформації про те, що готують замах на лідера групи «Антимафія»? Чи існує механізм захисту для Григорія Омельченка?

— Дані про замах справді отримано, це не вигадка: Омельченко незручний владі. Але якщо щось станеться з Григорієм Омеляновичем, адреса буде одна, тому, я думаю, сьогодні багато зацікавлених у протилежному — щоб з п. Омельченком нічого не сталося: дуже очевидний буде замовник. Г. Омельченко — смілива людина, він сміливий як чоловік і як політик. І хоч часто докоряють йому, що не довів жодної справи до кінця, це не більш ніж спроба змістити акценти: депутат не повинен брати на себе функції судової і прокурорської влади.

Я вважаю, що тема останніх запитів, тобто «справа Волкова» і «справа Пінчука», свідчать про те, що Григорій Омельченко та Анатолій Єрмак — дуже послідовні політики. До їх честі можу сказати: вони дуже самостійні. Вплинути на Омельченка практично неможливо: це впертий, у хорошому розумінні, чоловік. Наполегливість його заснована на володінні серйозними аргументами та інформацією, оскільки депутат має серйозну репутацію у правоохоронних органах Заходу.

— У разі обрання вас президентом, які будуть ваші перші кроки на цьому посту?

— Одним з перших вийде указ про боротьбу з оргзлочинністю. Тому що в цьому випадку потрібно, образно кажучи, не агітувати за чисту вулицю, а брати мітлу і вимітати. У Президента сьогодні достатньо повноважень, щоб почати розгром мафіозних кланів України, які заблокували економічні реформи. Зі злочинністю треба боротися постійно, але мова буде йти про інше — не про рутинну боротьбу з криміналом, а про негайну нейтралізацію десятка мафіозних кланів, які в країні все прибрали до рук. Тому першочергові укази (а їх близько 800) будуть передусім кадровими. Скажу відразу: прийшовши до влади, ми не будемо руйнувати все до основ, а збираємося співробітничати з тими, хто сьогодні працює в системі виконавчої влади, але не заплямував себе хабарництвом. Нам потрібні професіонали. В основному ж прийдуть, звичайно, нові люди, які будуть уже підготовлені для цієї роботи, хоч би за місяць дізнаються про свої перспективи.

Я бачив, що робилося після перемоги на президентських виборах 1994 року: по півроку ходили один за одним і запитували, що робити. Зараз цього просто не можна допустити, бо радість перемоги першого ж дня доведеться ділити з відповідальністю. Новий глава держави отримає у «спадок» розгромлену економіку. Тому необхідно вже 3- 4 листопада сформувати всю виконавчу вертикаль. На 10-й день — звіт уряду у відкритому режимі…

— Євгене Кириловичу, а де ви візьмете стільки професіоналів, щоб «укомплектувати» весь урядовий поверх?

— У нас немає проблеми кадрів, у нас є проблема кадрової політики. Сьогодні, наприклад, накопичено молодіжний інтелектуальний потенціал, але йому не дають розкритися, «заганяючи» в тінь.

Я це кажу, знаючи тисячі людей нової формації, яких не пускають у політику, тим більше не пускають в АП. Тисячі професіоналів готових негайно почати працювати як у державному, так і в приватному секторі, а якщо й надалі зберігатиметься ситуація, коли півсотні одних і тих самих державних діячів перекладають з місця на місце в урядовій обоймі, — нічого не зміниться. Я дуже добре знаю, що така нині виконавча влада — безконтрольна, корумпована, непрофесійна. Про який же професіоналізм може йтися, якщо правителі не можуть спрогнозувати гігантських ударів по економіці влітку, я вже не говорю про повальний обвал гривні не очах у всіх. Стрімкий підйом цін на нафтопродукти довів «до ручки» те живе, що було у нас в АПК. До мене зверталися голови потужних КСП. Після того, як літр солярки став коштувати 6 кг пшениці, вони сказали мені, що ми всі вже вичерпалися, ми банкрути на півтора року наперед. Тому контроль за виконавчою владою є одним з основних елементів оновлення і відродження репутації країни.

Наведу ще один приклад: інвестиції в Україну йдуть повільно. За вісім років незалежності — 2,8 млрд. доларів, тоді як Польща, Угорщина, Чехія отримують від 10 до 20 млрд. за рік, але серйозні інвестиції до нас не прийдуть, поки в Україні буде корумпована влада.

— Пане Марчук, сьогодні багато говорять про російські сценарії, про допомогу російських консультантів, а самі ви у своїй передвиборній кампанії розраховуєте на іноземну допомогу, зокрема, і російську?

— Я зустрічався з багатьма російськими політиками і готовий зустрічатися з іншими, якщо такі контакти принесуть користь Україні. Це також запозичена ідеологема: ой, як жахливо — опозиційний кандидат спілкується з Лужковим і Затуліним. Значить, кінець суверенітету України. А коли приїжджав сюди комуніст Строєв, хіба Президент його не приймав? Я, наприклад, знаю, що зустріч президентів без краваток вносить позитив у психологічну атмосферу. Але я знаю й те, що після таких зустрічей починалася торгова війна України і Росії...

Щоправда, я впевнений, що шантажувати виборців загрозою втрати незалежності не вийде. Ніхто з політиків не поверне Україну назад: народ їм просто цього не дозволить.

— Якою ви бачите податкову реформу?

— Я вважаю, що Президент не зможе одноосібно реформувати податкову систему, тому повинен будь-якою ціною налагодити співпрацю з парламентом. Але це повинні бути не дружні, а саме робочі стосунки з ВР з метою провести революцію в податковій політиці. Сучасний Податковий кодекс недосконалий, у нас високі податки і зовсім розвалена соціальна сфера, відсутня можливість акумуляції коштів для доступу до кредитів. Якщо сказати просто, нам потрібно вийти на той рівень, коли сума всіх податків буде, грубо кажучи, 40— 45%. Звичайно, виникає запитання: чи не втратимо ми прибуткову частину бюджету? Але якщо перекрити всі шляхи розбазарювання коштів на загальнодержавному рівні, то станеться своєрідна взаємокомпенсація.

І друга, не менш важлива справа: потрібно повернути до життя податкові структури, які перетворені сьогодні на механізм політичного терору. Податківці залучені у політичну боротьбу, беруть участь у руйнуванні підприємницьких структур, чим завдають колосальних моральних і фінансових збитків підприємцям. У результаті зростає безробіття, меншають відрахування у Чорнобильський і Пенсійний фонди, але найсуттєвіше — блокується зміцнення бази середнього класу, тієї політичної платформи, того хребта, що стримує політичну систему країни від потрясінь.

— Що ви можете зробити як президент для мене, для молодого підприємця?

— Перше. Ви отримаєте надійний «дах» не від рекету, а від мене як від президента. Друге. Податкова служба має бути компетентною й суворою, але не повинна шматувати підприємця. Якщо в результаті комплексної перевірки все «чисто» — нема чого чіпати фірму років п'ять, як, наприклад, у США. Там цей період 7 років. Але якщо порушив — покарання найжорстокіше. Щодо пільг: вони повинні стимулювати економіку. В нас же величезні пільги мають п'ять-шість фірм й особи, котрі обертаються у верхах. На цьому держава втрачає дуже багато: тільки на звільненні лікеро- горілчаних і тютюнових виробів від акцизів — понад 1 млрд. гривень. Я вважаю, пільги з податку можна дати, наприклад, підприємству невеликому, навіть до 10 тис. працюючих, де 40% — молодь, і воно розширюється. Або ж, якщо підприємець створює робочі місця для матерів із малюками на неповний робочий день. Зараз же в державі економічний «беспредел». Тому, якщо коротко, то, що я зроблю для вас, — наведу порядок у податковій владі.