Запас міцності зберігається...

Пів року президентства Володимира Зеленського — це та відстань, яка дає змогу зробити певні висновки щодо результативності його діяльності. Принаймні окреслити напрямок, у якому рухається нова влада.

Насамперед зауважимо, що повноцінно реальну владу новий гарант отримав три місяці тому, коли з вересня запрацювала новообрана Верховна Рада і були зроблені ключові кадрові призначення — членів Кабміну, Генпрокурора, інших державних посадовців. 

Утім, навіть за ці три місяці влада встигла наприймати рішення, які активно дискутуються в суспільстві як з негативної, так і позитивної точки зору. Йдеться про зняття депутатської недоторканності, і про ФОПи, і про реформу судової гілки влади, і анбандлінг «Нафтогазу», і ухвалений у першому читанні законопроєкт про ринок землі сільськогосподарського призначення... 

Як громадяни оцінюють так званий турборежим, ухвалені рішення, численні скандали і взагалі діяльність влади? Днями Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології оприлюднив листопадові соціологічні дослідження громадської думки, метою якого було порівняння результатів серпневих досліджень з сьогоденням та визначення, як змінилася думка українців про новообрану владу, яких кроків чекають від Президента та парламенту.

«Медовий місяць» закінчується, але поки що триває «цукерковий період», — заявила під час презентації дослідження директорка Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина БЕКЕШКІНА. — Люди ще позитивно ставляться до органів влади, а особливо до Володимира Зеленського. Що ж змінилося? Загальні оцінки, які стосуються діяльності влади. Наприклад, у серпні 50% громадян вважали, що країна рухається в правильному напрямку (це неймовірні цифри і повторити їх буде доволі складно), зараз же результати розділилися порівну: 37% українців вважають, що ми рухаємося в правильному напрямку, і стільки ж — що в неправильному. Досі виборці вважають, що вони зробили правильний вибір і в першому, і в другому турі президентських виборів, а особливо на парламентських — 82% громадян вважають, що обрали правильно. Що цікаво, досі лише 29% громадян знають, хто був обраний по їхньому мажоритарному округу. Серед опитаних, лише 37% тих, хто голосував за «Слугу народу» знають, кого було обрано по мажоритарці. І це, звісно, ситуація для роздумів».

«Одразу після виборів у серпні ми спитали: як громадяни ставляться до того, що більшість депутатів ніколи не займалися політикою? Тоді більшість (41%) вважала, що це позитивно, сьогодні ситуація інша — 41% вважають це негативним чинником, і істотно менше (24%), що це позитив. Найбільш негативно недосвідчених депутатів оцінюють виборці партій «Опозиційна платформа «За життя» та «Європейська солідарність», — продовжила соціолог. — Немає в суспільства одностайності й щодо формування монопартійної більшості в Раді: підтримують такий формат 40%, стільки ж не підтримують. Перші кроки Володимира Зеленського оцінюють дуже позитивно — 62% громадян. Особливу реакцію викликають рішення Президента, 75% позитивно оцінюють те, що Володимир Олександрович ініціював переговори з Володимиром Путіним, рішення щодо відведення військ також оцінюють позитивно. Підтримують рішення діалогу з Польщею щодо історичної спадщини, і повне оновлення складу ЦВК. Проте є й негативні оцінки, а саме: рішення відкрити ринок землі негативно оцінюють 58% громадян, а рішення щодо приватизації великих державних підприємств 55% оцінили негативно. Як ми бачимо, навіть негативні оцінки цих дуже важливих для країни питань не вплинули на загальну оцінку діяльності Президента».

У аналізі блоку про Верховну Раду, Ірина Бекешкіна каже, склалася цікава ситуація: «З одного боку люди позитивно оцінюють діяльність тих партій, за які вони голосували. З другого — більшість громадян (47%) незадоволені тим, як працює парламент. Проте серед тих, хто голосував за «Слугу народу» більшість, 51% усе ще оцінюють діяльність парламенту позитивно, але вже з’явилися 30% тих, хто оцінює її негативно. Попри те що всі хто голосував за партії, вважають, що зробили правильний вибір. Переважна більшість населення, 43%, вважають, що Рада допрацює свій термін до кінця, однак третина населення вважає, що будуть дострокові вибори».

На результати соцопитування вже встиг відреагувати спікер Верховної Ради Дмитро Разумков: «Я розумію, що завжди через певний час падатиме довіра до органів влади. Однак ми з вами також бачили і скандали, які, на жаль, мають місце у Верховній Раді, вони не додають рейтингу нашому закладу, так само, як і будь-яким іншим. Тому подивимося, будемо виправляти ситуацію».

На думку генерального директора Комітету виборців України Олексія КОШЕЛЯ, зниження рівня довіри до парламенту — є цілком об’єктивним процесом. «Громадяни все більше починають оцінювати роботу парламенту виходячи не лише з емоційної складової, а також базуючись на критеріях якості законодавчої роботи, злагодженості, стратегії, конкретних результатів — яких, власне, очікують найбільше. Думаю, що в наступних опитуваннях фіксуватиметься зниження рівня довіри як до парламенту, так і до фракції монобільшості. Це пов’язано з кількома причинами: Перша — відголос скандалів, які мають місце у Верховній Раді. Вони будуть відчутні в далекій перспективі, коли громадяни зможуть згадати, обговорити, формувати свою позицію. Друга причина є більш серйозною. Це питання ефективності роботи Верховної Ради. Якщо порівняти з парламентом VIII скликання, то там була розроблена і прийнята коаліційна угода «Європейська Україна». Ми всі, зокрема й комітет виборців, критикували цю угоду за недосконалість. Проте хочу нагадати, що за перший місяць роботи Верховної Ради, вона була виконана на 34%. Попри все, це була дорожня мапа роботи парламенту, не лише для експертів, а й для виборців. На відміну від минулого скликання, нинішній парламент не має жодного документа чи стратегії, і дуже часто парламентська робота будується в форматі повного хаосу».

«Однією з найбільших проблем парламенту ІХ скликання можна вважати відсутність якісної взаємодії з Кабінетом Міністрів, — продовжив експерт. — Це одна з ключових прогалин його роботи. Наведу лише кілька прикладів: за три місяці роботи парламентом було прийнято 72 законопроєкти, однак переважну більшість з них ініціювали народні депутати України — вони були авторами 52 законопроєктів. Ще 11 ініціював Президент України, і лише 9 — Кабінет Міністрів. В умовах парламентсько-президентської моделі, саме Кабмін має нести відповідальність за розробку ключових законопроєктів та їх реалізацію. Якщо порівняти з Радою VIII скликання та взяти три місяці уряду Арсенія Яценюка, то в його уряді показник прийнятих законопроєктів становив 26%, в уряді Гончарука прийнято 14% урядових законопроєктів. Це вкрай низький показник, фактично вдвічі менший. Уряд має зосередитись на розробці спільного плану законодавчого забезпечення реформ». 

«Важливо нагадати, що уряд запустив свою роботу пізніше, ніж парламент, — зауважує директор Центру демократії та верховенства права, член Ради РПР Тарас ШЕВЧЕНКО. — Водночас у новому циклі політики в нас залишається старе питання: уряд не став головним центром розробки політики, не лише законопроєктів, а й, власне, політичних документів у певних сферах. Це не проблема відсутності коаліційної угоди, адже формування питань визначається в монобільшості самостійно, й уряд має бути центром прийняття цих рішень. Однак їм не вистачає чіткого процесу — полісімейкінгу. Річ у тім, що в нас залишається парадигма Радянського Союзу, коли думка про те, що стабільність Ради — найважливіше, і вона домінує. Хоча уряд і прем’єр-міністри змінювалися набагато частіше, перевибори Верховної Ради сприймаються як певне потрясіння. Проте в Європі — перевибори парламенту радше норма, якщо уряд прийшов у недієздатність та нестабільність. Цікавою є також зміна динаміки думок щодо нових політиків. Якщо раніше ми говорили, що існує запит на нових, зараз пішов дещо зворотний ефект. Це може стати і певним сподіванням для старих політиків, оскільки запит на професійних та освічених може зрости».

«Очевидно, що рейтинги Президента, парламенту і рівень довіри до фракції «Слуга народу» — це різні речі, — наголошує аналітик Громадянської мережі «ОПОРА» Олександр КЛЮЖЕВ. — Нова провладна команда з самого початку комунікувала таким чином, що парламент може не досидіти до завершення каденції, і в цьому розумінні є ризики для українського парламентаризму. Адже в тих умовах, коли є висока довіра до Президента і пришвидшені темпи падіння до Верховної Ради — в будь-якого глави держави буде спокуса скористатися цією ситуацією. Парламент має бути інституційно незалежним і приймати самостійні рішення».

«Ми бачимо поступове зниження рейтингу, деякі тривожні тенденції для Президента, але поки що запас міцності в Зеленського зберігається, — вважає професор політології НаУКМА Олексій ГАРАНЬ. — У Президента є низка кроків, які підтримуються суспільством, проте деякі речі тут дивують. Наприклад, те, що громадяни підтримують повне оновлення складу ЦВК, хоча цей факт негативно оцінило все експертне середовище, зокрема й міжнародні колеги, як свідчення прагнення до монополізації влади в одних руках. Чого очікують громадяни від Президента? Зростання життєвих стандартів людей — 51%, зниження тарифів — 37%. Хоча ми розуміємо що цього не відбудеться. Люди також очікують покарання винних у корупції — 35%, але тут ми поки бачимо політично вибіркове правосуддя. Зараз ситуація для правлячої команди не є критичною, але загрозливі тенденції ми вже бачимо».