«Алармістська риторика» Порошенка

16 лютого в Мюнхені розпочалась 54-та конференція з питань безпеки. Цей триденний форум традиційно відвідують більше 500 учасників вищого рівня з усього світу, включно з керівниками держав, міністрами, провідними представниками міжнародних та неурядових організацій, а також високопоставленими представниками бізнесу, засобів масової інформації, академічних кіл та громадянського суспільства з тим, щоб взяти участь в активному обговоренні нинішніх і майбутніх викликів у сфері безпеки.

17 лютого в рамках Мюнхенської конференції відбувся 2-й Український ланч на тему «Україна на передовій війни нового типу: уроки для Заходу і перспективи для світу», який організував Фонд українського олігарха Віктора Пінчука та Ялтинська європейська стратегія (YES).

«День» звернувся до директора «Євразійської демократичної ініціативи» Пітера ЗАЛМАЄВА з проханням розповісти, яку додаткову вартість приніс Україні 2-й Український ланч,  як на Мюнхенській конференції сприйняли виступ президента Петра Порошенка і які перспективи досягнення миру на Донбасі.

- Сам факт проведення такого ланчу на високому рівні важливий, і це є гарантією того, що Україна залишатиметься на порядку денному Мюнхенської конференції з безпеки. А цього року темою конференції якраз є виклики світовій безпеці, поліпшення відносин із Росією навколо ситуації на Донбасі. На панелі присутній спеціальний представник США Курт Волкер, ціла низка міністрів оборони та закордонних справ, члени Бундестагу, командувачі збройних сил деяких європейських країн і екс-командувач армії США в Європі (2014-2017 рр.). Я нарахував 15 міністрів за столиками. Тут було багато преси, української та західної. І під кінець на ланч прийшов президент Порошенко, який виступив з десятихвилинної промовою.

- Чому так сталося, зазвичай глави держав виступають спочатку, роблять заяви і потім йдуть...

- Насправді він не був оголошений. Так вийшло, що у нього видався момент.

Слід зазначити, що вів дискусії Стівен Сакур, ведучий Hard Talk на телеканалі ВВС, відомий своєю жорсткістю. Тому під час ланчу було багато незручних моментів. Наприклад, він не дав міністру закордонних справ Данії Андерсу Самуельсену уникнути відповіді. Британський ведучий хотів дізнатися, як він вважає, чи йдуть в Україні реформи і наскільки швидко. Ці запитання завели данського міністра у глухий кут, що викликало в залі незручний момент.

І Клімкін, сидячи посередині на подіумі, теж кивав головою, визнаючи, що реформи йдуть не дуже швидко.

І після виступу був подібний випадок, коли Сакур поставив Порошенку гостре запитання: «Ви говорите, що проводите багато реформ, але народ вашої країни вас не підтримує».

А ще до приходу українського президента директор і старший партнер Freeman Spogli Institute for International Studies Стенфордського університету, екс-посол США в Росії Майкл Мафол теж звернув увагу на низький рейтинг популярності Президента Порошенка. Юлія Тимошенко, яка сиділа в залі, почала посміхатися. Тоді американський експерт сказав: «При всій повазі, ви теж далеко не пішли».

Всі акцентували увагу на політизацію ситуації в Україні, повальну недовіру до влади. Про це заявила низка промовців. І навіть був момент одкровення з боку дипломата Клімкіна, який сказав, що справді в українців повальна патологічна недовіра до уряду.

І сам Президент, відповідаючи на зазначене вище запитання ведучого Hard Talk на телеканалі ВВС, визнав: «Так, на жаль, країна дуже розділена. У нас серйозні політичні баталії і тим пояснюється роз'єднаність і какофонія, що стосується думки, наскільки швидко, наскільки повнокровно впроваджуються в життя реформи».

«Все йде до того, що буде все складніше і складніше підтримувати режим санкцій проти РФ»

- До речі, а як ви оцінюєте майже 20-хвилинний виступ президента Порошенка ввечері першого дня конференції, який багато експертів назвали «пропагандистським».

- Дійсно, президент України пов'язав питання безпеки України із загальною безпекою Європи і західного світу. В цьому відношенні Президент не змінюється і його позиції завжди залишаються незмінними. До речі, перед українським ланчем Сакур зазначив, що промова Президента була дуже жорсткою стосовно імперської Росії. Він запитав Клімкіна: «Невже це конструктивна риторика, чи не може це завадити миротворчому процесу?». Шеф української дипломатії це парирував, сказав, що йдеться не про російський народ, а про режим. Інакше кажучи, всі звернули увагу на жорстку риторику.

Але мені здається, що від таких виступів, такої алармістської риторики втомлюються. Її завжди потрібно дозувати, особливо в контексті хвилі популізму, коли традиційні партії зараз піддаються атаці правих і лівих популістів, яких часто об'єднує їхня лояльність до путінської Росії. Тому така риторика, яка пропонує тримати єдиний фронт, стає менш зручною в контексті іншої реальності Європи. Зокрема, в Німеччині, де немає коаліції, а партія «Альтернатива Німеччини» отримала сто місць у парламенті.

Тому на це треба звертати увагу. Легше не буде. Все йде до того, що буде все складніше і складніше підтримувати цей єдиний фронт, складніше і складніше підтримувати режим санкцій проти РФ.

«Великий ажіотаж викликала пропозиція Расмуссена про миротворчу місію чисельністю 20 тис. осіб для імплементації Мінських угод»

- Якщо говорити по суті теми, чи були на цьому ланчі зроблені  Заходом висновки та окреслено перспективи миру на Донбасі?

- Тут можу послатися на виступ відомого німецького політика, члена Європейського парламенту Ельмар Брока. Торкаючись теми Мінських домовленостей, він сказав, що за браком інших значущих альтернативних гідних механізмів маємо те, що маємо. Іншими словами, це був песимістичний прогноз і аналіз. Але можна сказати, що всі зійшлися на тому, що поганий мир кращий за хорошу війну.

Ви, напевно, бачили, що від самого початку Мюнхенської конференції 16 лютого погода була дуже мінлива. І сьогодні, як і вчора, весь день валить сніг. І це було співзвучно з тоном конференції, який задав голова щорічної Мюнхенської міжнародної конференції з безпеки Вольфанг Ішингер своєю вступною промовою. Зокрема, він оголосив: «Світ дуже близько підійшов до прірви великого конфлікту».

Водночас хочу відзначити, що великий ажіотаж викликала пропозиція екс-генсека НАТО Андерса Фога Расмуссена про миротворчу місію чисельністю 20 тис. осіб  для імплементації Мінських угод.

«Складно щось прогнозувати про позицію Німеччини щодо Росії»

- На цій конференції ми почули заяву міністра закордонних справ Німеччини Зігмара Габріеля, який виступає за пом'якшення санкцій проти Росії в результаті досягнення угоди про розгортання миротворчої місії ООН на Донбасі. Оскільки в Німеччині остаточно ще не сформована коаліція, то виникає запитання, чого нам слід очікувати від найвпливовішої країни в ЄС?

- Позиція Габріеля про пом'якшення санкцій нам давно відома. З іншого боку, в німецькому істеблішменті очевидний різнобій думок. Для канцлера Ангели Меркель політика залишається більш-менш звичною і нам зрозумілою. Інакше кажучи, офіційна позиція не змінюється.

А що стосується газопроводу «Північний потік-2», ми бачили, що Меркель вирішила вважати його суто економічним проектом, а не політичним. Але загалом ситуація ще не зрозуміла, а з огляду на те, що коаліція ще не сформувалася, процес йде дуже складний і багато партій відчувають кризу ідентичності, то насправді складно щось прогнозувати про позицію Німеччини щодо Росії.

«Окупація і військова присутність на Донбасі невигідна Росії економічно і геополітично»

- А які шанси реалізації пропозиції Расмуссена про миротворчу місію, що для цього потрібно робити нашій країні?

Дійсно, найголовніше в цій пропозиції Расмуссена - контроль за кордоном, а все інше - дрібниці. Але російська сторона, на жаль, не показала належної конструктивності і не збирається по-справжньому розглядати цю пропозицію. У Москви немає політичної волі, і, судячи з усього, до президентських виборів 18 березня нічого не буде.

Після березня подивимося. Багато хто характеризував ситуацію на Донбасі як заморожений конфлікт. Думаю, що у багатьох немає великого оптимізму щодо швидкого розв’язання конфлікту.

Усі розуміють, що все залежить від політичної волі в Кремлі. Мені запам'яталася сентенція, що окупація і військова присутність на Донбасі невигідно Росії економічно і геополітично. Абсолютно очевидно, що це робиться з якихось електоральних внутрішніх міркувань, для мобілізації населення. І справа часу, коли цей баланс зміниться.