«Нова Поліцейська академія - головна ланка реформи міліції»

«...Скоро у Києві ДАІ не буде. Буде нова поліцейська патрульна служба. З новими підходами, правилами, новими людьми. Сподіваюся, і з новою Вашою довірою», - написав Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук. Міністр повідомив, що його грузинський заступник Ека Згуладзе докладно все пояснить на найближчому брифінгу.

Про те, чого Україні слід очікувати від реформ в МВС і які для цього потрібні зміни в освіті, виходячи з досвіду Грузії, ми говорили з екс-керівником Поліцейської академії та екс-міністром освіти Грузії Хатією Деканоїдзе.

Вона потрапила в грузинську політику 2004 року. За десять років їй вдалося пройти шлях від того, хто розробляв концепцію реформування Ради національної безпеки Грузії, до того, хто відповідав за освіту. Грузинський реформатор перед своїм призначенням у Поліцейську академію була керівником адміністрації Міністерства державної безпеки. А перш ніж стати міністром освіти, вона пропрацювала тривалий час директором Національного екзаменаційного центру.

Сьогодні Хатія Деканоїдзе, як і багато інших грузинські реформатори, із задоволенням ділиться своїм досвідом з українцями. Її останній візит в нашу країну пов'язаний із запуском безпрецедентного для нашої держави проекту - Civil and political school. Це - школа підготовки нової громадянської та політичної еліти, яка повинна стати двигуном змін і опорою всіх реформ.

Ми зустрілися з Хатією в ресторані на Андріївському узвозі після презентації. Невичерпний оптимізм, важка вимова російської мови і часте використання англійських слів (для покоління «Михайла» рідна «іноземна» - англійська), такою запам'яталася мені наша розмова.

Про те, хто повинен стати двигуном змін, як подолати «совок» і яке місце в цьому освіти, читайте в нашому інтерв'ю.

- На прес-конференції в Українському кризовому медіацентрі ви розповідали про проект Civil and political school (CAPS). Скажіть, мета вашого візиту до України - це презентація цього проекту, чи у вас заплановані ще якісь зустрічі?

- Мета була презентувати наш проект. Ми з моєю командою дуже багато працювали над ним. Бо думали і думаємо, що такий освітній проект буде цікавим для України. Не тільки тому, що це можливість отримати знання від суперлекторів, зокрема від грузинських реформаторів, але й тому, що це буде будинком і місцем, де можуть збиратися нові лідери нової України.

Я давала лекції кілька тижнів тому в двох університетах Києва. Діти ставили цікаві запитання. Я побачила, що вони переживають за долю України. І ось такі молоді люди, які прийдуть до нас у школу, матимуть можливість навчитися, як можна будувати державу. State building process (Процес державного будівництва. - Авт.) - Так це називається.

Наші лектори навчать це покоління, як можна мислити вільно. Як мислити, щоб можна було побудувати нову державу.

- Чия ідея такого проекту?

- Ідея була моя. У Грузії, коли ми прийшли до влади, дуже багато нас критикували. Говорили, що ось прийшли, вибачте, молокососи, які нічого не знають. Не знають, як побудувати державу. Не знають, що робити в тих чи інших сферах. Як вони можуть керувати країною?..

Вони не мали рації. Наше покоління реформаторів передовсім було дуже освічене. Був дуже великий відсоток тих, хто повернувся з-за кордону і хотів служити своїй країні. І можна сказати, що у нас була дуже висока мотивація. Бо ми всі пройшли через 90-ті роки, епоху правління Шеварднадзе, коли в Грузії не було абсолютно нічого, процвітала корупція, не було світла, не було газу. Я в університет ходила пішки, бо нічого не працювало в Тбілісі. Держструктури дуже тісно співпрацювали з криміналом. Наприклад, Міністр МВС часто проводжав «злодія в законі» в аеропорт Тбілісі з ескортом.

Наше розуміння держави було зовсім інше, ніж те, яке було у влади часів Шеварднадзе. Бо ми бачили інші культури та інші країни... І коли це (реформи. - Авт.) все почалося, напевно, ми не знали, що потрібно робити. У нас не було календарного плану. Ми просто знали, що потрібно починати. Треба працювати. Треба бути чесними. Треба побудувати країну.

Часу побудувати державу у нас не було. У нас була тільки велика мотивація і великий вогонь. Ми думали, що, якщо дуже-дуже постаратися допомогти країні, то у нас, мабуть, потім щось вийшло б.

- Чому ви вирішили займатися підготовкою нової політичної еліти саме в Україні?

- Україна зараз стоїть на дуже цікавому crossroad (перехресті. - Авт.). Політично й економічно у вас дуже багато проблем. Війна на Сході. Проблеми з корупцією. Але в цей важкий час можна знайти «світлі» голови, які хочуть і можуть допомогти своїй країні.

Звичайно, у вас є багато інститутів, академій та інших навчальних закладів, але я думаю, що такий центр (CAPS. - Авт.), орієнтований на західну структуру освіти, лектори якого все, про що говорять, зробили своїми руками (грузинські міністри-реформатори. - Авт.), породить нову мотивацію для нових лідерів.

Звичайно у нас age (вік. - Авт.) обмежений. Ми почнемо набір з 23 років. Бо молоді люди цього віку - це або студенти магістратури, або ті, хто вже закінчив освіту. Також у нашій школі навчатимуться люди, які хочуть стати лідерами, але поки не знайшли себе.

Знайти таких людей буде інтерес не тільки для нас, але й потім - для держструктур, громадських організацій та приватного бізнесу.

- Чи зустрічалися ви з офіційними особами, зокрема з представниками Міністерства освіти, політичної коаліції більшості парламенту щодо вашого проекту?

- Так, у мене були зустрічі з офіційними особами. Зокрема, я розмовляла з міністром освіти України. І він дуже добре розуміє всі проблеми освіти.

- Як поставилися ці люди до вашої ініціативи?

- Цей проект їм симпатичний. Я думаю, що цей проект потім буде регіональним проектом не тільки для України, але й для всього пострадянського простору. Поступово. Після того, як перший курс вийде зі школи, напише концепції покращання різних галузей і буде працювати в держструктурах.

Я не кажу, що всі 40 осіб закінчать наш освітній проект. Буде два типи дипломів. Перший - це диплом про те, що людина прослухала всі лекції. І другий - який свідчить про те, що це наш випускник, який прослухав усі лекції та успішно склав іспит.

«Я ДУМАЮ, ЯКЩО НЕ БУДЕ НОВОГО ПОКОЛІННЯ У ВСІХ ДЕРЖСТРУКТУРАХ УКРАЇНИ, НІЧОГО НЕ ВИЙДЕ»

- Від чого такий оптимізм, коли ви говорите про те, що випускники школи (CAPS) будуть працювати в держструктурах? У мене є знайомі, які навчалися в Маршал центрі (The George C. Marshall European Center for Security Studies - унікальний спільний Американо-Німецький дослідний інститут питань безпеки і оборони, Німеччина). Їм теж американці обіцяли, що вони будуть елітою Збройних сил України і світочем нації. А виявилося, що вони особливо нікому не були й потрібні. Оскільки кар'єрний ріст залежить від особистого знайомства з тим чи іншим лідером, а не від професійних якостей людини.

- Ви знаєте, оптимізм завжди допомагає мені. Це, по-перше. А по-друге, ви будуєте нову державу. А це означає, що вам потрібні нові люди.

Я думаю, якщо не буде нового покоління в уряді, парламенті, у всіх держструктурах України, нічого не вийде. Адже це покоління має перемогти корупцію.

Я розумію, що українці зараз переживають якесь розчарування. Часто чую від своїх друзів, які живуть у Києві, що нічого не вийде. Після Помаранчевої революції не вийшло. Тепер ось після Євромайдану немає змін...

Я вважаю, що втрачати оптимізм не можна. Тільки-но уряд почне працювати, до людей прийде віра у зміни...

- Ось на прикладі вашого проекту. Як ви думаєте, чому він виходить від вас - іноземного фахівця - а не від влади України?

- Я працювала з урядом України. Була експертом в одному з напрямів. Проблема у відсутності політичної волі. Країною править уряд. У них - всі важелі здійснення реформ. А політична воля - це обов'язкова умова їхнього запуску.

Але також треба піднімати рівень суспільної свідомості. Але я думаю, що це відбудеться, коли у вас люди не будуть купувати дипломи, а будуть розуміти, що будівництво нової України - це будівництво нової свідомості людини, яка тут живе.

У нас з вами спільне минуле - Радянський Союз. І багато болючих проблем у нас саме звідти.

- Ця проблема - це Homo Sovieticus (людина радянська)?

- Так. Саме цей типаж мислення заважає реформам у новій Грузії, новій Україні, новій Молдові тощо.

- Перш ніж перейти до розмови про реформи та боротьбу з радянською ментальністю, хотілося б уточнити кілька речей про проект CAPS. Під час презентації ви говорили, що буде відібрано для школи 40 осіб. Де ви будете їх шукати? Які критерії відбору? Освіта буде платна чи безкоштовна для учасників? Якщо безкоштовна, то хто фінансуватиме участь у вашій школі?

- До лютого, коли ми будемо запускати перший курс, буде реєстрація. Весь цей час ми будемо збирати всі CV (автобіографії. - Авт.) і resume (резюме. - Авт.). І потім вже буде відбір. На першому етапі учасники будуть писати проекти або есе. Не тести. Вони не дозволяють оцінити творче мислення. Ті, хто пройдуть перший етап відбору, будуть проходити співбесіду. У нас буде комісія, до якої будуть входити не тільки лектори, а й публічні люди України. Кожен із них робитиме позначки на своєму бланку, чому ця людина важлива для школи, чому школа важлива для них тощо.

А що стосується фінансування - це не комерційний проект. У нас, звичайно, є партнери, з якими ми говоримо зараз про ціноутворення. Ті люди, які будуть відібрані і будуть гідні scholarship (стипендії. - Авт.) або гранту, навчатимуться безкоштовно. Про це у нас вже є попередні домовленості з партнерами.

У Грузії інтерес до нових кадрів дуже великий. У нас навіть є окремий день у році, коли в університет приходять багато представників держструктур, бізнесу, і підбирають собі випускників, які добре закінчують виші.

- Каха Бендукідзе в своєму інтерв'ю Forbes Ukraine говорив про те, що перемогти Homo Sovieticus - завдання середньої освіти. Що було зроблено в Грузії для цього в реформі середньої освіти?

- По-перше, ми зробили систему сертифікування викладачів. Нам треба було знайти нових хороших фахівців серед 68 тисяч грузинських вчителів. Якщо викладач склав іспит зі знання комп'ютера, з англійської та інших дисциплін, він отримував високу зарплату - приблизно тисячу ларі (близько 600 $. - Авт.).

Ми вважали викладача хорошим, якщо він був сучасним і добре володів педагогічною методикою, знав, як треба вчити дитину, щоб вона самовиражалася. Це обов'язкова умова для середньої школи.

По-друге, ми зробили навчання технологічним. Всі першокласники, які йдуть до школи в Грузії, отримують booky. Це - портативний комп'ютер, на якому записані всілякі гри з математики, англійської мови, грузинської та інших предметів. Таким чином дитина з першого класу починала звикати до технологій.

Нас багато критикували за те, що комп'ютером замінюємо книгу. Але нічого страшного з дітьми не сталося. Книги у них теж є, але разом з цим є комп'ютер, який залишається на все життя. А в дитини з'явився свій підхід до технологій.

Ще ми ввели обов'язкове викладання англійської мови з першого класу. І «покоління Михайла» - діти, які виросли після реформ, всі добре розмовляють англійською. Відсоток English-speaking (англомовних. – Авт.) тепер у Грузії дуже великий. 80 % абітурієнтів під час вступних іспитів складають англійську мову.

Ще ми зробили багато для децентралізації школи. Але, на жаль, новий уряд намагається відновити політичний вплив на школи. Але, загалом, школами все ж керує опікунська рада.

Ми створили ще Будинок вчителя, в якому всі викладачі і зараз отримують безкоштовні тренінги.

Звичайно, ми багато в чому перебудовували освітню інфраструктуру. Але не все вдалося. До цього часу залишилися проблеми в гірських районах Грузії, бо там дуже маленькі школи, в яких мало учнів.

До речі, коли я одного разу сказала Касі Бендукідзе, що у нас є проблеми в регіоні Рачa, звідки він родом. Мовляв, в дуже маленькому селі Чребало у учнів немає можливості отримати гарну освіту. У нього виникла ідея зробити школу-пансіон ім. Кахи Бендукідзе.

Звичайно, ще залишилося дуже багато чого потрібно переробити. І не тільки в освіті. Впроваджувати реформи - це як їхати на велосипеді. Якщо зупиняєшся, одразу падаєш.

- Саакашвілі в інтерв'ю газеті «День» радив, що Україні варто більше приділяти уваги освіті та культурі. Оскільки свого часу його уряд недостатньо часу приділив цьому питанню.

- Так, це правда. Можна було зробити більше.

«ЯКЩО БУДЕ ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ В УРЯДУ, ЕКА ЗГУЛАДЗЕ СТВОРИТЬ НОВУ ПОЛІЦІЮ В УКРАЇНІ.»

- До того, як ви обійняли посаду міністра освіти і науки Грузії, ви були керівником Поліцейської академії. Сьогодні ваша колега Ека Згуладзе обіймає посаду заступника міністра МВС України. І від неї в Україні переважно чекають саме поновлення міліцейських кадрів. Розкажіть на прикладі Грузії, як це може відбуватися у нас? Що, зокрема, робила ваша академія? Кого навчала? Хто в ній викладав?

- Моя колега – Ека - супер. Вона точно знає, що потрібно зробити, щоб реформувати поліцію. Я думаю, якщо буде політична воля в уряду, вона створить нову поліцію в Україні.

Поліцейська академія в Грузії готувала нових поліцейських. До революції вона давала вищу освіту. Потім ми усунули частина вищої освіти в академії. Ми брали на навчання тільки тих, хто вже мав вищу освіту. Тобто, ми не витрачали чотири роки і не вчили курсантів грузинської мови, математики, історії Грузії тощо. Ми просто вчили предметам, які були обов'язкові для поліцейського. Наприклад, адміністративне право, судовий процес, права людини...

У Штатах така ж система. Наприклад, в академії ФБР в Куантіко, штат Вірджинія, вибирають агентів і навчають їх за такими спеціальностями: стрільба, фізична підготовка, тактика тощо.

Відбір до академії у нас дуже суворий. Всі, хто хотів стати поліцейським, проходили перший етап навчання. Для цього треба було здати набір загальних тестів. Таких, як GRE наприклад. Цей тест давав нам розуміння, як людина мислить: логічно, аналітично чи по-іншому.

Після цього, вони (абітурієнти. - Авт.) проходили психологічні тести - MMPI. Це дуже відомий тест із психології, який добре вимірює емоційність людини. Він дуже важливий. Оскільки буває людина дуже розумна, але зброю їй давати категорично не можна.

І останнім, третім етапом була співбесіда. Сиділо декілька людей у комісії і ставили різні запитання людині, яка хотіла бути поліцейським. Наприклад, таке: «Ви молодий грузин. Стали поліцейським. Патрулюєте вулицю і зупиняєте водія, який порушив правила. Ви робите valuation (оцінку. - Авт.) і бачите, що це ваша теща і вона п'яна. Ви відпустите її чи напишете протокол?..»

Були різні відповіді. Хтось відповідав, що напише. Хтось відповідав, що відпустить. Усілякі подібні запитання щодо різних case (випадків. - Авт.) давали нам можливість зрозуміти, підходить ця людина для служби в поліції чи ні.

Звичайно ж, фізичні тести теж давали. Бо без фізичної підготовки в цій професії ніяк. Треба, щоб було у людини був хороший зір, бігала вона добре і загальна підготовка була на високому рівні.

Другий етап у нас був - continuing training (безперервне навчання. - Авт.) - для людей, які вже були поліцейськими. Їх відправляли в поліцейську академію для перекваліфікації.

Без поліцейської академії ніхто не вибирав менеджерів у поліції Грузії. Наприклад, якщо керівництво міста Телаві хотіло призначити когось начальником поліції, воно відправляло цю людину на курси в Поліцейську академію. Оскільки те, що людина добре працює рядовим поліцейським, не означає, що вона буде хорошим менеджером і зможе керувати 10-20 співробітниками.

Нова поліцейська академія була головною ланкою реформування міліції в поліцію.

Ми скасували ДАІ. За день звільнили 20 тисяч людей. Два тижні Грузія була без ДАІ, і нічого страшного не сталося. На ДТП виїжджала кримінальна поліція.

Ми повністю реформували інститут дільничного. Дільничний став людиною, яка більше орієнтується на своїй ділянці... на major crime (тяжких злочинах. - Авт.), На family valuation (оцінці сім'ї. - Авт.) тощо. Вона орієнтувався більше на суспільство, ніж на боротьбу з криміналом.

Процес реформування поліції був не простим, але цікавим. Завдяки йому вдалося підняти довіру до поліції з 6 %, що було за часів Шеварднадзе, до 86 %, у часи Саакашвілі.

За рівнем довіри поліція була на другому місці до вторгнення РФ в Абхазію і Південну Осетію, а після - на третьому, поступившись другою позицією армії. Перше місце за рівнем довіри завжди займала церква.

- Хто викладав у Поліцейської академії?

- Коли я прийшла в Поліцейську академію, там працювало близько 300 осіб. Всілякі полковники і підполковники. У всіх багато «зірочок». Я навіть не розуміла, що ці зірки означають. Правда.

Там працювали люди, які вже багато років були при посадах. При цьому рівень корупції в Поліцейської академії був дуже високим. Були випадки, наприклад, хтось телефонував ректору і говорив: «Здрастуй, генацвале! Прийми мого племінника в академію. Хочу, щоб він став курсантом». І така людина просто платила п’ять або шість тисяч доларів за вступ. Після цього племінник ставав курсантом, а потім - міліціонером і відбивав «інвестицію» дядька.

Коли я прийшла, ми одразу ж скоротили склад викладачів. Після скорочення в академії працювало 60 осіб. З них 30 - це адміністративний персонал, а решта - викладачі, декани, завідувачі. При цьому якщо потрібен був якийсь лектор, підписували контракт, наприклад, з прокурорами, суддями, керівниками NGO (громадських організацій. - Авт.), видатними особистостями Грузії тощо. У нас не було більшого штату викладачів, переважно ми їх залучали за контрактами.

«БРАТИ І ДАВАТИ ХАБАР - ЦЕ ЗРАДА. ОСОБЛИВО, КОЛИ У ВАС ВІЙНА. ЦЕ - МАРОДЕРСТВО »

- Що б ви порадили нашому уряду, виходячи з вашого досвіду? Три конкретні пропозиції.

- Перше, це те що говорять всі – подолати корупцію. І в системі поліції, і в освіті, і в усіх інших сферах... Треба, щоб стало соромно брати і давати хабарі. У нас у Грузії хабарництво карав закон. Ми залучали до відповідальності і тих, хто дає, і тих, хто бере гроші.

Треба змінити менталітет. Щоб люди поводилися по-іншому, щоб хабарництво було неприйнятне для них. Подібно до того явища, як це було на Майдані.

Для мене це була дуже велика impression (моральна настанова. - Авт.). Коли ми дивилися по телевізору події з Євромайдану, як люди з голими руками борються за свободу, ми плакали. Ми дуже переживали за вас у Грузії. У мене досі український прапор висить на автомобілі.

Коли розігнали студентів, потім було соромно не стояти на Майдані. І почалося повстання. Треба зробити такий же великий перелом менталітету щодо хабарництва. Щоб люди розуміли, що брати хабарі - це зрада. Особливо, коли у вас війна. Це - мародерство. І це застосовується не тільки до «брати», а й до «давати» хабара.

Друге, це зробити просту податкову систему. Бо понад 130 видів платежів - це перебір. Але про це вже, напевно, багато сказано.

І третє - треба довірити владу новому поколінню.

- Чи будуть 40 випускників вашої школи серед тих, кому ви рекомендуєте довірити владу? Чи будете ви їх просувати?

- У нас буде громадська організація. Ті студенти, які стануть випускниками, будуть працювати в ній над різними проектами. Приміром, як прибрати затори з вулиць Києва? Випускники зроблять концепцію, розроблять проект, потім будуть подавати рекомендації уряду.

Випускники будуть дуже добре розбиратися в міжнародних відносинах, чому в Україні залежна енергетична політика, наприклад, що робить Росія, яка політика Путіна... До речі, Путін був дуже хорошим знавцем грузинських реформ. І він дуже добре розумів, якщо Грузія впровадить реформи, то йому вже ніколи не вдасться повернути її.

І він так вважає про Україну. Він дуже добре знає, що потрібно Україні, щоб стати вільною європейською державою. Він почав війну і робить усе, щоб в Україні був великий нігілізм. Щоб люди думали, що у вас нічого не вийде.

- Що, на вашу думку, повинні робити наші країни, щоб вийти з сутички з Путіним переможцями? І чим взагалі є ця сутичка?

- Вся верхівка Радянського Союзу заклала практично всім новим незалежним республікам бомби: Автономна республіка Абхазія і Осетія в Грузії, Автономна республіка Крим в Україні, Придністровська в Молдові.

Вони знали, що якщо щось станеться і Радянський союз розпадеться, то ті «бомби» обов'язково вибухнуть і створять важелі впливу, за допомогою яких можна буде керувати цими державами. Так і сталося.

Після розвалу Радянського Союзу Грузія пережила громадянську війну. «Бомби» вибухнули не тільки у нас. У Молдові такою «бомбою» стало Придністров'я. Україні тоді вдалося уникнути вибуху, хоча спроби підриву теж були. Всі ці збройні протистояння були заморожені, але проблеми залишилися.

У нас, після Революції троянд «заморожені конфлікти» були активовані і використані Путіним як важелі впливу. Він зрозумів, що Грузія на шляху до Європи і вона близька до того, щоб стати європейською державою. Він знав, що, в разі успішних реформ і приєднання Грузії до європейських структур, він втратить ці важелі. Тому напав на нашу державу.

Приводом для вторгнення до Грузії був нібито захист російських громадян. У Цхінвальському регіоні жило багато людей, які мали російські паспорти. Теж саме відбулося в Україні. Саме для цього на початку 90-х Росія активно підтримувала сепаратистів, підключаючи свої регулярні війська. І тому вона робить це зараз у вас.

Єдиний шлях для вас, щоб вирватися зі сфери впливу Російської Федерації, - це породити нову Україну. Зробити її країною абсолютно вільною від корупції, з новими державними інститутами. Таким шляхом пішли ми в Грузії.

У вас для цього дуже хороше геополітичне розташування. Ви - Європа. У вас дуже тісні відносини з країнами ЄС, ви межує з ними. Вам простіше, ніж було нам, від Грузії Європа далеко.

Я думаю, що єдиний шлях перемогти сепаратизм - це побудувати в Україні розвинену європейську державу.

- Нещодавно я був на круглому столі, де говорили, що «русский мир» може перемогти тільки «український світ». Нібито ми повинні побудувати свій проект, і щоб він для жителів південного сходу України, які потрапили під вплив і пропаганду Росії, був при цьому привабливішим за російський.

- Це так. Ми теж так думаємо. Ми вважаємо, що економічна система в Грузії повинна бути привабливою для абхазів і південних осетинів.

Вам потрібно перемогти внутрішнього ворога - корупцію. Ворога, який дуже і дуже пристосований. Це монстр, який пожирає країну зсередини. Перемігши корупцію, ви акумулюєте дуже багато ресурсів для протистояння із зовнішнім ворогом.

«РАДЯНСЬКИЙ ПРОСТІР - ЦЕ СОВКОВЕ МИСЛЕННЯ, БЮРОКРАТІЯ, ОЛІГАРХАТ, КРИМІНАЛ...»

- Це війна корупційно-олігархічної системи з цивілізованою культурою?

- Звичайно. Я б навіть назвала її війною добра зі злом. Путін - це зло. Він велике зло для всього цивілізованого світу. Але добро завжди перемагає!

Коли «Грузинська мрія» прийшла до нас в уряд, лідер якої олігарх мільярдер Іванішвілі, статки якого дев’ять млрд доларів, що можна порівняти з річним бюджетом Грузії, всі люди подумали, що він почне інвестувати свої особисті кошти в сільське господарство, освіту тощо. Але нічого подібного не сталося. Він тільки платив зарплати різним естрадним виконавцям під час виборчої компанії, чим підкупив виборця.

Тому коли ми говорили, що ми вже вирвалися з радянського простору - це неправда! Радянський простір це - ворог, який сидить глибоко-глибоко всередині. Радянський простір - це совкове мислення, бюрократія, олігархат, кримінал...

Перемога олігарха на виборах свідчить про те, що «совок» ще не переможений в Грузії. Він ще сидить усередині людей. Але ми цього ворога обов'язково переможемо. Фінальна битва ще попереду.

Більше про проект Civil and political school читайте тут.