Перші пішли…

Новий рік почався весело. І не тільки тому що свято. Після офіційного старту передвиборчої кампанії (31 грудня), як гриби після дощу почали з’являтися і заяви про участь у виборах кандидатів в президенти. Крок шоумена Володимира Зеленського вже встиг наробити резонансу, на що, скоріше, і був розрахований. Поки всі телеканали транслювали новорічне звернення Петра Порошенка, «1+1» показав відео із Зеленським, який оголосив про участь у виборах президента. Враховуючи імідж самого актора, неординарний крок був очікуваним, але що він буде виконаний саме так, мало хто міг спрогнозувати.

Як відреагували політичні експерти у ФБ? По-різному.

Михайло Басараб: «В інтерв‘ю Гордону Зеленський ретельно вибудовував собі образ чесної людини. З‘ясувалося, що тоді він брехав. Принаймні щодо стосунків з Коломойським. В тому інтерв‘ю комік всіляко спростовував свою політичну залежність від олігарха. Але паскудство, яке сталося на каналі «1+1» в момент новорічного вітання Президента України, було б неможливим без домовленості між Зеленським і Коломойським. Це була зневага не до Порошенка, а до Президента України».

Олександр Кочетков: «Петро Порошенко отримав образливий ляпас від Зеленського і, за чутками, його лють зашкалює. Причому, спрямована вона не стільки проти Володимира Зеленського, скільки проти Ігоря Коломойського. Це, до речі, помилка: Володимир цілком автономний. Не здивуюся, якщо юристи Нацбанку і АП раптово виявлять, що телеканал «1+1» входив в систему Приватбанку, а тому підлягає націоналізації разом з ним. Але ж це суди, причому, суди лондонські, до їх вердикту і вибори закінчаться».

Петро Олещук: «Настільки масштабно атакуючи Зеленського, весь «інформаційний апарат» президента визнає, що Зеленський – це все-таки його конкурент на виборах за вихід у другий тур? Звісно, рейтинги завжди можна поставити під сумнів, але те, як вся пропагандистська машина перескочила з Тимошенко на Зеленського, свідчить для будь-кого, хто має навички аналізу, про наступне: 1) Тимошенко вже не розглядається як ціль номер один, бо, очевидно, ніхто не розраховує обійти її в першому турі; 2) Зеленський розглядається як реальний конкурент за вихід у другий тур. Хоча атакувати зараз Зеленського – це верх дурні. Логічніше було б дочекатися, коли б він проявив відсутність політичного досвіду, припустився би помилок як кандидат. Бо зараз нападати на нього – марна справа. За що? Комік не може балотуватися? А хто може? Насіров? Вілкул? Зв'язки з олігархом Коломойським? Мабуть, Рінат Леонідович змахне скупу сльозу і згадає про Ротердам+».

Зеленський своєю заявою, дійсно, зміг викликати бурхливу реакцію. Можна вважати, що політтехнологічний хід вдався. І, напевно, впродовж кампанії ми ще побачимо не один подібний неординарний жест. Але окрім форми, важливим є зміст. Саме останнього катастрофічно не вистачає більшості українських політиків. Тобто якими будуть відповіді на конкретні безпекові, політичні, соціально-економічні, гуманітарні… запитання. А головне – хто буде реалізовувати політику? Запрошення Володимира Зеленського через новостворений сайт долучитися до його команди з точки зору мобілізації своїх прихильників, можливо, і добре. Однак чи дозволить це сформувати команду професіоналів? Важливий момент, шоумен закликає приєднуватися до нього тих, хто «ніколи не був в політиці». Можливо правильніше буде робити ставку на кращих, а не нових? Адже як показує практика новітньої історії, нові не завжди кращі.

Низка інших кандидатів також вже заявили, що будуть балотуватися в президенти. Серед них: від об’єднання «Самопоміч» – міський голова Львова Андрій Садовий, якого підтримав мер м. Глухів Мішель Терещенко (раніше також планував балотуватися), від партії «Громадсько-політичний Рух Валентина Наливайченка «Справедливість» – Валентин Наливайченко, лідер Соціал-демократичної партії – Сергій Каплін, самовисуванець – Ігор Шевченко. А також Віталій Скоцик. Дехто вже провів з’їзди партій і навіть подав документи до Центральної виборчої комісії.

Тим часом, з’явилися останні соціологічні дані президентського рейтингу. Однак важливо не забувати, що соціологічні рейтинги часто використовується виборчими штабами тих чи інших кандидатів або партій як політичні технології. Тому будь-які соціологічні дані кандидатів – це не привід для сприйняття їх як даність, а необхідність задуматися над правильною оцінкою виборчого і політичного процесу. Отже як свідчить опитування, проведеного центром «Соціальний моніторинг» і Українським інститутом соціальних досліджень імені О.Яременка з 16 по 22 грудня 2018 року, за лідера «Батьківщини» Юлію Тимошенко готові проголосувати 13,4% серед усіх опитаних 2045 респондентів (і 18,6% від тих, хто визначився і планує голосувати), за Володимира Зеленського – 10,8% (15%).

Кандидата від «Опозиційної платформи – За життя» Юрія Бойка готові підтримати 8,5% (11,8%), лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка – 8,1% (11,2%), нинішнього президента Петра Порошенка – 7,7% (10,7%), лідера Радикальної партії Олега Ляшка – 6% (8,3%). За лідера партії «Наші» Євгена Мураєва готові голосувати 3,9% (5,4%), за мера Львова та лідера партії «Самопоміч» Андрія Садового – 3,4% (4,7%), за співака Святослава Вакарчука – 3,3% (4,6%), за народного депутата і члена партії УКРОП Олександра Шевченка – 3% (4,2%), за кандидата від «Опозиційного блоку» Олександра Вілкула – 1,4% (1,9%).

Згідно з даними опитування, 77,8% українців готові прийти на виборчі дільниці на виборах президента, 17,8% вважають, що точно не голосуватимуть, 4,9% не визначилися або утрималися від відповіді. Дослідження проводилося на всій території України за винятком тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей та АР Крим. Похибка не перевищує 2,2%.

«Зрозуміло, чому Тимошенко, за таких потуг і зусиль, має всього лиш 15-20% електоральної підтримки, і навряд чи матиме набагато більше до кінця президентської кампанії, - пише Михайло Басараб. - Більшість виборців не бачать в Юлії Тимошенко альтернативи, бо забагато знають про неї. Цікавіше інше: Порошенко виходить на старт виборчої кампанії з антирейтингом 50%. Тобто, кожен другий виборець за жодних обставин не голосуватиме за чинного Президента. Це вдвічі гірший показник, ніж в Тимошенко і Ляшка».

Насправді, не дивлячись на всі пертурбації в Україні з численними жертвами і втратою територій, наша країна досі перебуває в старій системі координат. Звідси і відповідна колода карт – в основному кандидати з минулого, породжені і підтримувані представниками олігархічних структур. З одного боку, виборці дуже втомилися від постійних розчарувань, тому і вбачають альтернативу в нових обличчях, навіть якщо це актори чи співаки. А з іншого боку, за ці роки громадяни так і не навчилися формувати свій порядок денний, організовуватися в справжні партії і висувати своїх кандидатів, які будуть виконувати ними же замовлену політику. Тому доводиться обирати з того, що пропонується «згори». Зламати цю систему зможуть освіта, вчинки і самоорганізація.