Україна: соціально-політична «температура»

26 травня відбулася презентація дослідження Київського інституту соціології на тему «Соціально-політичні настрої населення України». Представлений документ був створений на основі даних, отриманих за допомогою всеукраїнського опитування. Головним завданням дослідження було дізнатись думку людей з приводу нещодавніх дій Президента, а саме: призначення генерального прокурора України, ситуація навколо «офшорного скандалу», а також визначити лідера в рейтингу «кандидатів у президенти» на поточний момент. Методом особистого інтерв’ю було опитано 2039 респондентів, що мешкають у 110 населених пунктах усіх регіонів України (крім Криму та тимчасово окупованих територій Донбасу).

За словами керівника відділу кількісних досліджень КМІС Антона Грушецького, який, власне, і презентував документ, у перебігу інтерв’ю респондентам ставились такі запитання: «Яку функцію з попередньо названих, на вашу думку, сьогодні виконують Президент та Уряд?», «Чи повинен Петро Порошенко піти у відставку у зв’язку з «офшорним скандалом?» та «Як ви ставитесь до призначення Юрія Луценка Генеральним прокурором?» .

На перше запитання, з чотирьох можливих відповідей, 78,5 % респондентів обрали варіант «забезпечують умови для збагачення олігархів та можновладців». Тобто більше двох третин населення країни переконане, що наш «гарант Конституції» насправді є не більше ніж «дахом» для українських клептократів (одним з яких, він власне і є). На друге запитання «Чи повинен піти Президент у відставку через виявлені незаконні офшорні активи?» 48,6% опитаних різко відповіли «безумовно, повинен». Це при тому, що був варіант з м’якішим формулюванням: «скоріше повинен». Така різкість свідчить про серйозне обурення майже половини населення країни цією ситуацією. На третє запитання про призначення Юрія Луценка Генеральним прокурором України 59,5% респондентів відповіли, що ставляться негативно. Знову більше половини.

Виходячи з вищеподаних даних, за словами Антона Грушецького, зараз ми можемо спостерігати деяку делегітимізацію чинної влади. І це в умовах зовнішньої військової агресії та економічної кризи. Країні потрібні серйозні системні реформи, котрі можуть бути болісними для певних верств населення і, відповідно, будуть викликати спротив. За таких обставин «влада має проводити потужну роз’яснювальну кампанію, яка має переконати населення потерпіти, «затягнути паски» тощо». Але, на думку Грушецького, «за такого рівня довіри, владним структурам зробити це буде вкрай важко». То про яке реформування держави за таких умов можна говорити?..

Іншим ваговим показником не тільки зниження довіри до влади, а й суттєвого поглибленням політичної апатії українців є електоральні преференції населення в разі проведення президентських виборів. За результатами опитування, найбільший рівень підтримки наразі має колишній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, у той час як гарант має лише 6,1 %, що є третім показником у рейтингу. Проте показовими є інші числа.

Так, якби президентські вибори  відбувались вже в травні, 19,1% електорату точно не взяло б участь у голосуванні, 8,4% попсували б бюлетень і 27,3 % не знали б, кого підтримувати (що за статистикою, як правило, означає відмову від голосування). Загалом більше половини населення країни або відмовляється, або просто не знає, за кого голосувати. «Відчувається брак альтернативи. Усі ті ж політичні сили, усі знайомі суспільству люди, усі потроху вже побували при владі. Люди не бачать зараз всенародного лідера, за яким можна було б піти, у тому числі й в чинному Президенті», - вважають у Київському міжнародному інституті соціології.